21.07.2021 Справа № 912/899/21
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Кузнецова І.Л., Чус О.В.
секретар судового засідання Загреба В.С.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2021 у справі №912/899/21 (суддя Коваленко Н.М.; рішення ухвалене о 15:06 год. у місті Кропивницький, повне рішення складено 20.05.2021)
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до відповідача: Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", Кіровоградська область, м.Світловодськ
про стягнення 2916150,22 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" про стягнення 2916150,22 грн., з яких 2 446 724,75 грн. основного боргу, 191 818,61 грн. пені, 143 969,65 грн. три процента річних, 133 637,21 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу №6136/1920-ТЕ-18 від 26.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий газ.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2021 у справі №912/899/21 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто зі Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у сумі 2820240,92 грн., у тому числі: основний борг у сумі 2446724,75 грн., пеня у сумі 95909,31 грн., три проценти річних у сумі 143969,65 грн., інфляційні втрати у сумі 133637,21 грн., а також 43742,25 грн. судового збору.
В решті позову відмовлено.
Означене рішення суду першої інстанції вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю позивачем позовних вимог. Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, зазначив що він є правильним, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявленої до стягнення суми пені, проте вважав, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 50%: поважні причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання (відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання); відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання, а отже, основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за надані послуги з теплопостачання від споживачів, серед яких є населення та бюджетні організації; поведінка відповідача свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків; ступінь виконання зобов'язань відповідачем по Договору; дотримання балансу інтересів обох сторін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (АТ "НАК "Нафтогаз України") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2021 у справі №912/899/21 в частині відмови у стягнення 95909,30 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені у розмірі 95909,30 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення в частині зменшення пені є таким, що прийнято з порушенням вимог статті 233 ГК України.
Апелянт зазначає, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд має надати комплексну оцінку обставинам в їх сукупності майновий стан сторін, причини прострочення, поведінку винної сторони, інші обставини, пов'язані з діяльністю сторін спору. Зменшення розміру пені у виключних випадках є правом, а не обов'язком суду (висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 10.12.2020 у справі №904/6250/19)
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про збитковість відповідача станом на момент розгляду даної справи, відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, загрозу банкрутства відповідача. Належних доказів стосовно матеріального стану відповідачем не надано.
Станом на 30.09.2020, відповідно до консолідованого звіту позивача, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підприємство має збитки у розмірі 17034 млн.грн. Розмір торгової дебіторської заборгованості складає 47911 млн.грн., розмір довгострокових зобов'язань (позик, забезпечень, податкових зобов'язань тощо) складає 87112 млн.грн., короткострокових - 64853 млн.грн., проте ці обставини не враховані судом першої інстанції.
Позивач звертає увагу на те, що залишок основного боргу становить 2446724,75 грн., основний борг існує з березня 2020 року. Крім того, судом не надано належної оцінки тій обставині, що останній платіж за спірним договором було здійснено 30.10.2020. При цьому обґрунтованих причин відсутності взагалі платежів відповідачем не наведено.
Позивачем було виконано взяті на себе зобов'язання з постачання природного газу у повному обсязі у строки, передбачені умовами укладеного договору. Водночас, відповідачем було допущено прострочення з оплати. Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем активних дій щодо ведення претензійно-позовної роботи з контрагентами для уникнення прострочення.
Також позивач не погоджується із доводами суду, що автоматичний розподіл коштів при здійсненні розрахунків є додатковою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки розмір оплат залежить від здійснення розрахунків з кінцевими споживачами. Відповідач має важелі впливу на своїх контрагентів, передбачені укладеними договорами та законодавством. Також, відповідач має відповідно до Договору постачання природного газу виконувати взяті на себе зобов'язання у будь-якому випадку, у тому числі здійснюючи оплату самостійно
За твердженням позивача несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Позивач зазначає, що держава не виконує свої зобов'язання перед позивачем з компенсації економічно обґрунтованих витрат, тим самим спричиняючи збитки. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
На переконання позивача відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.
Заборгованість кінцевих споживачів відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи Договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Відповідач (СП ТОВ "Світловодськпобут") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2021 у справі №912/899/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.07.2021 о 11:30 год.
22.06.2021 на електронну адресу суду апелянтом подано клопотання, в якому заявник просить здійснити розгляд справи №912/899/21 за відсутності представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за наявними матеріалами справи.
За розпорядженням керівника апарату суду від 20.07.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В. та враховуючи звільнення рішенням ВРП №1406/0/15-21 від 17.06.2021 Широбокової Л.П. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, у зв'язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №912/899/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2021 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2021 у справі №912/899/21 до свого провадження.
У судове засідання 21.07.2021 представники позивача та відповідача не з'явилися.
Колегія суддів визнала, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду цієї справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Спільним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (Споживач) укладено договір №6136/1920-ТЕ-18 постачання природного газу від 26.09.2019 (далі - Договір, а.с.9-18), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу, в кількості 12300,0 тис.куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2019 - 200; листопад 2019 - 2 000; грудень 2019 - 2 600; січень 2020 - 2 600; лютий 2020 - 2 400; березень 2020 - 2 000; квітень 2020 - 500.
За пунктом 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 4.2. Договору ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
У пункті 4.4. Договору сторони погодили, що загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
За умовами пункту 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п. 7.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 9.3. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється у 5 (п'ять) років.
Згідно з п. 10.3. Договору сторони погодили, що усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього Договору.
Розділом 11 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
В подальшому, сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод №1 від 22.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 16.01.2020, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020, №8 від 23.04.2020. (а.с.19-27).
Визначальним у таких додаткових угодах є внесення змін до п. 4.2. Договору.
Так, відповідно до Додаткової угоди №1 від 22.10.2019 ціна за 1000 куб.м газу з 01 жовтня 2019 по 31 жовтня 2019 (включно) становить 4272,7604 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 5 127,3125 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №2 від 12.11.2019 ціна за 1000 куб.м газу з 01 листопада 2019 по 30 листопада 2019 (включно) становить 4 899,00 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №3 від 09.12.2019 ціна за 1000 куб.м газу з 01 грудня 2019 по 31 грудня 2019 (включно) становить 4 276,6958 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №4 від 16.01.2020 ціна за 1000 куб.м газу з 01 січня 2020 по 31 січня 2020 (включно) становить 5 500,00 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 6 600,00 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №5 від 28.01.2020 ціна за 1000 куб.м газу з 01 січня 2020 по 31 січня 2020 (включно) становить 4 650,00 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №6 від 24.02.2020 ціна за 1000 куб.м газу з 01 лютого 2020 по 29 лютого 2020 (включно) становить 3 948,00 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 4 737,60 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №7 від 23.03.2020 ціна за 1000 куб.м газу з 01 березня 2020 по 31 березня 2020 (включно) становить 3 396,00 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 4 075,20 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №8 від 23.04.2020 ціна за 1000 куб.м газу з 01 квітня 2020 по 30 квітня 2020 (включно) становить 2 897,00 грн., крім того ПДВ - 20% усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн.
Також Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 внесено зміни:
- до п. 7.2. Договору і викладено його в редакції: "7.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14.2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".
На виконання умов Договору позивач передав у власність СП - ТОВ "Світловодськпобут" природний газ на загальну суму 39324922,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.36-41):
- від 30.11.2019 на суму 2467271,06 грн.;
- від 31.12.2019 на суму 9435578,56 грн.;
- від 31.01.2020 на суму 11976601,00 грн.;
- від 29.02.2020 на суму 9175441,42 грн.;
- від 31.03.2020 на суму 5075362,46 грн.;
- від 30.04.2020 на суму 1194668,18 грн.
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. Договору.
Станом на 31.12.2020 розмір основного боргу становить 2446724,75 грн.
Враховуючи викладене, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до СП ТОВ "Світловодськпобут" про стягнення 2446724,75 грн. основного боргу, 191818,61 грн. пені, 143969,65 грн. трьох процентів річних, 133637,21 грн. інфляційних втрат.
За приписами пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За вимогами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
АТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено про стягнення з СП ТОВ "Світловодськпобут" на свою користь 2446724,75 грн. заборгованості за поставлений природний газ, яку місцевим господарським судом визнано обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь 143969,65 грн. трьох процентів річних, нарахованих за сукупний період з 27.12.2019 по 31.12.2020 по кожному акту окремо та 133637,21 грн. інфляційних втрат за зобов'язаннями з жовтня 2019 року по квітень 2020 року.
Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати спожитого природного газу, позивач, з посиланням на п. 7.2 договору, нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 191818,61 грн. за сукупний період з 27.12.2019 по 31.12.2020 по кожному акту окремо.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша статті 216 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема як штрафні санкції.
Штрафними санкціями відповідно положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним зі способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторонами у п. 7.2. Договору погоджено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені, місцевий господарський суд визнав вимоги про стягнення 191818,61 грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву звернувся до місцевого господарського суду з проханням зменшити розмір пені на 50%.
Можливість зменшення пені обґрунтована відповідачем посиланням на скрутне фінансове становище, несвоєчасну сплату споживачами (усіх категорій) заборгованості за послуги з опалення, яка станом на 01.03.2021 складає 112847814,86 грн. Вказав на те, що стягнення такої значної суми штрафних санкцій може призвести до зупинки діяльності відповідача СП-ТОВ "Світловодськпобут". В свою чергу, зменшення розміру пені до 50% від заявленої суми, надасть можливість відповідачу не припиняючи виробничої діяльності проводити розрахунки за стягнутою пенею та штрафом і основним зобов'язанням.
Також відповідач просив взяти до уваги наступні обставини:
- розрахунки за природний газ здійснюються за особливим алгоритмом розрахунків і регулюються державою;
- державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема АТ "НАК "Нафтогаз України";
- відповідач є єдиним спеціалізованим підприємством по виробництву та постачанню теплової енергії в м. Світловодськ;
- розрахункові рахунки СП-ТОВ "Світловодськпобут" та майно арештовані органами державної виконавчої служби тривалий час, а тому виконати в повному обсязі та вчасно договірні зобов'язання у відповідача немає можливості.
Відповідачем у матеріали справи надано довідку про наявність заборгованості по всім категоріям споживачів за отриману теплову енергію перед Спільним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", копії облікової картки на зведене виконавче провадження №45611726, постанови про арешт коштів боржника від 10.03.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.09.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.09.2020.
В свою чергу заперечуючи проти зменшення пені позивач у відповіді на відзив просив врахувати, що станом на 30.09.2020, відповідно до консолідованого звіту позивача, підприємство має збитки у розмірі 17034 млн. грн. Розмір торгової дебіторської заборгованості складає 47 911 млн. грн., розмір довгострокових зобов'язань (позик, забезпечень, податкових зобов'язань, тощо) - 87 112 млн. грн., розмір короткострокових зобов'язань - 64 853 млн. грн. (дана інформація є публічно-доступною). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019, 2019/2020 років. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2019-2020 є постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, згідно з яким встановлено обов'язок Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та порядку, що визначені цим Положенням.
Таким чином, за твердженням позивача несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Позивач зазначає, що держава, покладаючи на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" спеціальні обов'язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки. Позивач вважає, що заборгованість кінцевих споживачів або збитковість особи не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені судом першої інстанції враховано наступне.
Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору).
Тобто, відповідач діє з метою задоволення суспільного інтересу, не отримуючи прибутків від вироблення теплової енергії.
Відповідно до умов Договору (п. 5.3.) платежі в т.ч. за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію.
Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.
Згідно з п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.
Отже, розрахунки за поставлене тепло здійснюються на рахунки зі спеціальним режимом використання за схемою: споживач тепла сплачує грошові кошти за отриману теплову енергію теплопостачальній організації на рахунок зі спеціальним режимом використання. Грошові кошти, які надходять на цей рахунок, розподіляються за затвердженими постановами НКРЕКП Реєстрами нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію.
Таким чином, відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Судом встановлено з матеріалів справи, що споживачі відповідача несвоєчасно здійснюють оплату за послуги з теплопостачання. Станом на 01.03.2021 заборгованість по всім категоріям споживачів за отриману теплову енергію перед СП ТОВ "Світловодськпобут" становить 112847814,86 грн., що підтверджується довідкою №756 від 29.03.2021 (а.с.71).
Постановою про арешт коштів боржника від 10.03.2020 у ВП №58618954, прийнятою головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Борисенко Л.П., накладено арешт на грошові кошти в сумі 7799611,91 грн., що містяться на рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в філії Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк" м. Кіровоград, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику СП ТОВ "Світловодськпобут" (а.с.74-75)
Арешт накладено при примусовому виконанні наказів, виданих у справах про стягнення коштів за природний газ на користь ПАТ "НАК Нафтогаз України".
26.08.2020, 02.09.2020 та 08.09.2020 органами виконавчої служби прийнято постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника СП ТОВ "Світловодськпобут" (а.с.76-84)
У зв'язку із накладенням арештів на всі рахунки боржника, СП ТОВ "Світловодськпобут" позбавлене можливості придбання необхідних матеріалів для забезпечення безперебійного теплопостачання мешканцям міста Світловодська.
Більше того, наявність значної кількості виконавчих проваджень відкритих щодо стягнення з СП ТОВ "Світловодськпобут" заборгованості, в т.ч. пені на користь АТ НАК "Нафтогаз України" в повному розмірі, також свідчить про скрутний матеріальний стан відповідача.
В той же час судом взято до уваги і заперечення та пояснення позивача в цій частині.
Так, позивач наголошує на тому, що станом на 30.09.2020 відповідно до консолідованого звіту позивача, підприємство має збитки у розмірі 17034 млн. грн. Розмір торгової дебіторської заборгованості 47911 млн. грн, розмір короткострокових зобов'язань складає 64853 млн. грн., довгострокових - 87112 млн. грн.
Поряд із цим позивачем не надано детальних розшифровок по Консолідованому звіту про фінансовий стан на 30.09.2020 в розрізі окремо ідентифікованих покупців/споживачів підприємств теплоенергетики, зокрема, обсягу заборгованості яка обраховується за відповідачем із зазначенням суми такого боргу (заборгованості) протягом дії Договору №6136/1920-ТЕ-18.
Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції позивачем не надано.
Таки чином, судом першої інстанції враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що діяльність Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та враховуючи правове призначення штрафних санкцій, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що зменшення нарахованої пені на 50% та стягнення з відповідача на користь позивача 95909,31 грн. не призведе до порушення прав позивача.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Апеляційна скарга не містить доводів в частині суми основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Предметом апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені.
Дослідивши аргументи сторін щодо оцінки встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що задоволення місцевим господарським судом позовної вимоги про стягнення пені частково свідчить про те, що суд в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси і позивача, і відповідача. Наведеним спростовується посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не врахував інтереси позивача.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення статті 233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення пені не надав оцінку винятковості випадку зменшення пені, з урахуванням інтересів сторін, а лише відповідача, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених скаржником в апеляційній скарзі обставин та факту існування понесених позивачем збитків внаслідок прострочення боржника.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано особливості майнового стану позивача, а також те, що несвоєчасність здійснення оплати контрагентами погіршує його фінансове становище і впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки пеня не є основним доходом АТ "НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у справах №908/1453/14 і №922/1010/16, оскільки висновок суду про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у даній справі не суперечить висновку Верховного Суду у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки зменшення розміру пені є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Щодо справи №922/1010/16, то в ній питання про зменшення розміру пені боржником не порушувалося і судами не вирішувалося, а отже у цій постанові взагалі відсутній висновок суду щодо застосування норм частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.
На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, оцінивши всі доводи сторін щодо зменшення пені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права дійшов обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені на 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3405,00грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2021 у справі №912/899/21 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана суддями Подобєд І.М. та Кузнецовою І.Л. 30.07.2021, суддею Чус О.В._____________.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус