30 липня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівців від 27 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12020260000000359 від 02.05.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівців від 27 липня 2021 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 24.09.2021 року без визначення розміру застави.
Аналогічно продовжено запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали в частині продовження запобіжного заходу його підзахисному та обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема, застави.
Посилається на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 викликає сумніви, а прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вважає, що протягом розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення посилалась виключно на обґрунтованість підозри, а не на наявність ризиків, внаслідок чого судом було прийнято ухвалу з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , районний суд врахував, що обвинувачений раніше судимий за вчинення
ЄУНСС: 726/658/21 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10
Провадження №11-кп/822/319/21 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
тяжких та особливо тяжких злочинів, в період відбування покарання у місцях позбавлення волі обвинувачується у вчиненні нових умисних особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, а також обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2, ч.3 ст. 255-1 КК України, за які передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, знайомі зі свідками, а тому існують ризики, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення, і для запобігання цим ризикам застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів є безпідставним. При цьому, на підставі п.4 та п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, суд не визначив розмір застави.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав подану апеляцйну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти апеляційної скарги захисника та просив залишити без змін ухвалу суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 не подавав клопотання про участь у судовому засіданні, а тому на підставі ч.4 ст.401 КПК України, апеляційним судом не викликався.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст ухвали суду першої інстанції та вимоги апеляційної скарги, заслухавши позиції сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Колегією суддів досліджено докази в обсязі та в порядку, визначеному за клопотаннями сторони обвинувачення та сторони захисту у судовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків ,передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
На думку апеляційного суду, в матеріалах провадження є достатньо доказів, які дозволили суду дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, судом зазначено, що ОСОБА_7 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, знайомий зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні, а тому існують ризики, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу є безпідставним.
За таких обставин судом прийнято обґрунтоване рішення про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім того, судом на підставі ч.4 ст.183 КПК України обґрунтовано не визначено розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.255-1 КК України, а також у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо обґрунтованості пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, врахувавши, у тому числі, і обставини, на які посилається апелянт, прийшов до вмотивованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.2 ст.307 КК України та про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшились та дають підстави для продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник обвинуваченого просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, у ході апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176- 178, 182, 183, 331, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівців від 27 липня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
02.08.2021 року
(дата засвідчення копії)