Справа № 635/4556/21 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/2578/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
28 липня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2021 року клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 23 серпня 2021 року з визначенням суми застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68 100,00 гривен.
Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
ОСОБА_6 , обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Суд обґрунтовуючи прийняте рішення зазначив, що обвинувачений постійного місця роботи та законних джерел заробітку не має, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, на теперішній час в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, в якому останньому інкримінують 10 епізодів крадіжок.
Крім того, суд вказав, що після направлення обвинувальних актів до суду, ОСОБА_6 продовжив злочинну діяльність, в даному кримінальному провадженні обвинуваченому інкримінують 4 епізоди крадіжок.
Вказані обставини об'єктивно свідчать про наявність ризику продовження обвинуваченим своєї злочинної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
З урахуванням обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості та особи обвинуваченого, даних про його соціальні зв'язки та спосіб життя, ризику продовження або повторення протиправної поведінки, суд прийшов до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 має бути обраний запобіжний у вигляді тримання пі вартою строком на 60 днів, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Не погодившись з рішенням районного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2021 року та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час.
В обґрунтування вимог апелянт посилається на необґрунтованість прийнятого рішення та відмову в можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. Зазначає, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та раніше вчинені злочини не можуть бути підставою для тримання особи під вартою.
Посилається, що стороною обвинувачення не підтверджено жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України та вони ґрунтуються на припущеннях, переховуватись від суду або вчиняти інше кримінальне правопорушення він не має жодного наміру.
Крім того зазначає, що обвинувачений хоче жити зі своєю родиною, допомагати непрацездатній матері; має неповнолітню доньку та цивільну дружину.
До початку слухання справи, через канцелярію Харківського апеляційного суду, від прокурора окружної прокуратури ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Відсутність сторін у справі, які повідомлені належним чином, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, негативну характеристику ОСОБА_6 , який законних джерел заробітку не має, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, на теперішній час в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, в якому останньому інкримінують 10 епізодів крадіжок. Після направлення обвинувальних актів до суду, ОСОБА_6 продовжив злочинну діяльність, в даному кримінальному провадженні обвинуваченому інкримінують 4 епізоди крадіжок, та вважає, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Відтак, колегія суддів ставиться критично до доводів апелянта щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Оскільки, ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Посилання захисника на той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 має непрацездатну матір, цивільну дружину та неповнолітню доньку - не є підставою для зміни йому міри запобіжного заходу.
Також колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -