Справа № 629/5735/20 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1613/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.186 КК України
22 липня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова в режимі відеоконфкренції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2021 року, стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ,-
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2021
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лозова Харківської області, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, не працюючий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 08.10.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. На підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.05.2017 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено засудженого для відбування покарання за вироком суду від 08.10.2015 року. Звільнено від покарання умовно-достроково 20.03.2020 року на невідбутий строк 3 місяці 3 дні,
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України з призначенням йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 визначено обрати після набрання вироком законної сили.
Строк відбуття покарання відраховувати з дня фактичного затримання.
Цим же вироком ОСОБА_9 , визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України з призначенням йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Вирок стосовно ОСОБА_9 учасниками процесу не оскаржено.
Вказаним вироком встановлено, що 20.09.2020 року близько 11-45 год. ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 проходили повз будинок АДРЕСА_2 , де побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_10 . Підійшовши до ОСОБА_10 , ОСОБА_9 попросив у нього мобільний телефон для нібито здійснення телефонного дзвінка. Після того, як ОСОБА_9 здійснив дзвінок з мобільного телефону ОСОБА_10 марки «Sаmsung» моделі GТ 3322», у ОСОБА_9 з ОСОБА_8 раптово виник умисел відкрито заволодіти чужим майном. Так, ОСОБА_9 , дійшовши попередньої змови з ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, діючи відкрито, передав належний ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Sаmsung» моделі GТ 3322», та сказав, щоб той біг з телефоном з місця події. Після чого останній побіг від ОСОБА_10 , тримаючи мобільний телефон у руці та ігноруючи його вимоги зупинитись і повернути телефон. Після відкритого викрадення майна ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з місця злочину зникли та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду в розмірі 303 гривень.
Не погодившись з рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_7 подали на нього апеляційні скарги.
Прокурор до початку апеляційного розгляду надав клопотання щодо відмови від поданої апеляційної скарги.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2021 року змінити в частині призначення покарання ОСОБА_8 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що ОСОБА_8 розкаявся в скоєнні злочину, співпрацював зі слідством, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем реєстрації, відповідно до досудової доповіді ризики небезпеки для суспільства ОСОБА_8 оцінюються як середні, матеріальна шкода спричинена злочином повністю відшкодована потерпілому і він не має претензій до обвинуваченого. Крім того зазначає, що ОСОБА_8 перебуває в центрі реабілітації та адаптації «Інше майбутнє», є психічно хворою особою та перебуває на обліку у лікаря психіатра, злочин вчинив під впливом співучасника.
Вислухавши доповідь судді; пояснення захисника, на підтримку апеляційної скарги; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
При призначенні покарання ОСОБА_8 суд діяв з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, а саме. Врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який має середню освіту, не працює, неодружений, раніше судимий, з 23.12.2020 року перебуває в центрі реінтеграції та адаптації «Інше майбутнє» м. Подгороднє Дніпропетровської області. ОСОБА_8 перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом органічний шизофрено-подібний розлад, гемоцинаторно-параноїдний синдром, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується формально.
Також судом враховано досудову доповідь Лозівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, відповідно до якого ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення є високим, ризик небезпеки для суспільства - середній.
Відповідно до ст. 66 КК України суд врахував обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 раніше судимий, за скоєння умисного корисливого злочину за який йому було призначено покарання з застосуванням ст. 75 КК України, але ОСОБА_8 не зміг виконати покладені на нього обов'язки у зв'язку з чим був направлений для відбуття покарання у виді позбавлення волі. Потім звільнився умовно-достроково, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та через 6 місяців після звільнення знову вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про стійку антисоціальну направленість його особи та установку на особисте збагачення шляхом скоєння злочинів.
На думку органу пробації виконання покарання в громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення інтенсивного нагляду .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_8 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства, а призначення більш м'якого виду покарання, а саме з застосуванням ст. 75 КК України - не стане ефективним та дієвим для досягнення мети виправлення.
Такий вид і міра покарання, на думку колегії суддів, будуть достатніми для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2021 року, стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Головуючий -
Судді -