ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22946/18
провадження № 2/753/887/21
"20" квітня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сирбул О.Ф.,
за участю секретаря: Долі М.А.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в прядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,
Позивач ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, додаткові витрати на дитину за минулий час у сумі 20 767,87 грн. та додаткові витрати на дитину у сумі 675,50 грн. щомісячно. Посилаючись на те, що з вересня 1999 року по квітень 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина взагалі. Крім того, оскільки дитина має статус інваліда, хворіє на діабет, вона потребує додаткових витрат на лікування.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва 19.11.2019 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 1944,00 грн., щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 21.11.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину в розмірі 675,50 грн., щомісячно, починаючи з 21.11.2018 року та до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 409,6 грн.
27 січня 2020 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2019 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, у порядку передбаченому ст.ст. 284, 285 ЦПК України.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.04.2020 вказане заочне рішення було скасовано, та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У судові засідання позивач не з'являлась, про розгляд справи повідомлялась судом у встановленому законом порядку, від неї до суду надходили додаткові пояснення по суті позову.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у їх задоволенні відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві. При цьому зазначала про те, що відповідач жодним чином не ухиляється від утримання спільного з позивачем сина, а навпаки має переплату по сплаті аліментів та додаткових витрат. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, проте незважаючи на даний факт відповідач продовжує перераховувати кошти на утримання сина у добровільному порядку.
Разом із тим, з підстав досягнення ОСОБА_5 повноліття представник просила закрити провадження у справі.
Правом надати відповідь на відзив позивач не скористалась.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Вислухавши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні підстави.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України.
При вирішенні цього спору суд приймає до уваги наступні норми матеріального права.
Судом встановлено, що з вересня 1999 року по квітень 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від спільного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батькам, на проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
За положеннями ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15.05.2006 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно роз'яснень ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Приписами ч. 1 ст. 34 ЦК України визначено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Так, станом на момент розгляду справи сину ОСОБА_3 виповнилось 18 років, що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Діючим законодавством не передбачено жодного мінімально гарантованого розміру аліментів на повнолітню дочку або сина.
Таким чином, враховуючи, що син ОСОБА_3 досяг повноліття, і відповідно втратив статус дитини у розумінні ст. 6 СК України, суд при визначенні розміру аліментів не застосовує у даному випадку положення ч. 2 ст. 182 СК України, якою передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки такий розмір аліментів встановлюється судом лише у разі їх стягнення на утримання дитини, тобто особи, яка не досягла повноліття, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на його утримання.
Щодо стягнення додаткових витрат на дитину, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, позивач в позовній заяві просила стягнути з відповідача додаткові витрати, понесені на лікування дитини в розмірі 675,50 грн. щомісячно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спільна дитина сторін має статус дитини інваліда, хворіє на цукровий діабет та декілька разів на день робить відповідні проби крові. Мінімальна сума витрат на матеріали, у відповідності до наданих до суду доказів становить 1351,00 грн. щомісячно.
Аналізуючи надані позивачем докази, судом встановлено наступне.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За загальним змістом положень Сімейного кодексу України обидва батьки зобов'язані утримувати дитину та брати участь у додаткових витратах на дитину.
Як встановлено судом, відповідач починаючи з січня 2010 року по листопад 2019 року так і надалі перераховував кошти на користь позивача на утримання спільного сина ОСОБА_3 в рахунок, як аліментів так і додаткових витрат, навіть у більшому розмір ніж просить позивач у позовних вимогах, про що у матеріалах справи наявні відповідні тому банківські квитанції, таким чином вказані обставини спростовують доводи позивача про те, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Таким чином суд враховує той факт, що відповідачем здійснювалась оплата додаткових витрат на сина, а тому твердження позивача щодо того, що відповідач не вчиняє жодних дій для забезпечення виконання покладеного обов'язку, спростовуються наданими відповідачем документами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України сторона зобов'язана довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення додаткових витрат на дитину у тому числі за минулий час з відповідача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду належних доказів звернення до відповідача про надання додаткових витрат на дитину та доказів відмови відповідача у зазначеному, крім того відповідачем на спростування доводів позивача надано належні та допустимі тому докази, які у повному обсязі доводять участь відповідача в утриманні спільного сина.
Крім того, суд зазначає, що ст. 185 СК України, розповсюджує свою дію тільки на осіб, які є дітьми (мають правовий статус дитини) і не застосовується до повнолітніх фізичних осіб.
Відповідно до вимог законодавства, а саме Сімейного Кодексу України, додаткові витрати можуть стягуватися на дитину, тобто на малолітню чи неповнолітню особу.
Тобто, як вказано судом вище ОСОБА_3 досяг повноліття, він не вважається за Цивільним Кодексом України та Сімейним кодексом України дитиною, отже стаття 185 СК України щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину, не підлягає застосуванню до вказаних спірних правовідносин.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки, позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, а у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави
На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180-185, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 206, 258-259, 263, 268, 272, 273, 280-282, 430 ЦПК України, суд -
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: