Справа № 357/7594/20
1-кп/357/694/21
02.08.2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуюча суддя - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12020110030000589 від 11 лютого 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, працюючого робітником комплексного прибирання КП БМР «ЖЕК № 6», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
сторона обвинувачення:
прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпіла - ОСОБА_6 ,
представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 ,
сторона захисту:
захисник - ОСОБА_8 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
02 лютого 2020 року близько 21 години ОСОБА_3 , знаходячись біля заднього виходу з приміщення магазину ТОВ «АТБ - Маркет» за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого 3, діючи умисно, з мотивів раптово виниклих неприязнених відносин, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, розпилив не менше одного разу в обличчя неповнолітній ОСОБА_6 газовим балончиком «Терен 16».
В результаті зазначених злочинних дій, вчинених ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_6 завдані тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У рамках зазначеного кримінального провадження судом було досліджено надані з боку сторін обвинувачення та захисту, наступні фактичні дані, на підставі яких кожна із сторін просить суд встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню у ньому, з числа регламентованих ст. 84 КПК України, до яких відносяться насамперед показання, документи, висновки експерта, на підставі яких суд у ході судового розгляду через призму їх аналізу, у порядку ст. 94 КПК України, установив наступне.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, не визнав та показав, що наміру на нанесення тілесних ушкоджень потерпілій у нього не було, 02 лютого 2020 року він будучи працівником «ЖЕК 6», приїхав до коптерки забрати інструмент. Побачив, що на лавочці сидить компанія дівчат, вони курили, була пляшка спиртного та бутилка Коли. Потерпіла була у білій шубці, вела себе зухвало, виражалась нецензурною лайкою. Поруч знаходилась компанія хлопців, начебто тверезих. Він викликав наряд поліції. Дівчата взяли пляшки та побігли за гаражі. Потім дівчата побігли в напрямок магазину АТБ. Він наздогнав дівчат, правою рукою розвернув потерпілу, та будучи лівшою розпилив їй в обличчя із газового балончика, який завжди носив із собою для відлякування собак.
В даний час не працює, отримує пенсію 1800 гривень на місяць, опікається хворим батьком, продовжив лікування після цього вину визнає, просить призначити покарання не пов'язане із сплатою грошових коштів.
В повній мірі зрозумів що він накоїв, полагається на милосердя та розуміння до нього бо його дії погані, йому дуже важко усвідомлювати скоєне ним. Лікарі попереджали про необхідність приймати ліки.
Пояснення обвинуваченого суд сприймає як такі що заслуговують на увагу, однак не беззаперечні за своєю суттю в цілому, у розрізі такого.
Будучи допитаною в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень статей 353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпіла ОСОБА_6 показала, що 02 лютого 2020 року ввечері сиділи компанією в дворі біля магазину АТБ пили Кока-колу із чіпсами. Підійшов ОСОБА_3 сказав, що вони насмітила, пропонував прибрати. Її подруга ОСОБА_9 відповіла йому, що це не їх сміття, вони прибирати сміття не будуть. Близько 21-30 вони із ОСОБА_9 пішли до АТБ. За спиною почула « ОСОБА_10 , що я вас не дожену?». Потім ОСОБА_3 розвернув її рукою, та бризнув із балончика в обличчя.
Цивільний позов ОСОБА_6 підтримала зазначивши, що моральна шкода складає 25 000 грн. оскільки в наслідок умисних неправомірних дій ОСОБА_3 їй, на той момент неповнолітній, було спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях отже змінився звичайний ритм її життя. Протиправні дії відносно неї скоювались на очах великої кількості людей, незважаючи на те, що вона неповнолітня. Вона перенесла сильний фізичний біль, нервове потрясіння, приниження. Тривалий час у неї боліли очі, вона не могла нормально бачити, повноцінно займатись навчанням, спортом, допомагати батькам по господарству. Вона стала боятись наближення до неї незнайомих людей, особливо чоловіків, бувати в людських місцях. В даний час продовжує докладати зусиль для відновлення попереднього психологічного стану.
Крім того, просить стягнути з ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 6000 гривень.
Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_9 надала показання, що 02 лютого 2020 року вона, ОСОБА_11 та ще дівчата перебували в дворі магазину АТБ по вул.Ярослава Мудрого, ОСОБА_3 під'їхав до них та запропонував поприбирати. Із ОСОБА_3 спілкувалась вона, спиртні напої при неї не вживали, нецензурної лайкою вони не виражались. Вона була вдягнута в коротку білу шубку. Через деякий час вони із ОСОБА_11 пішли із двору до входу в магазин, їх наздогнав ОСОБА_3 , розвернув ОСОБА_11 та бризнув їй в обличчя, а точніше в очі із балончика. Дарина закрила обличчя руками та присіла на «корточки». Викликали швидку та поліцію.
Допитаний в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_12 надав показання, що 02 лютого 2020 року близько 21 години біля парка Шевченка м.Біла Церква відпочивали їх компанія (хлопці) та на іншій лавочці компанія із 4 дівчат. ОСОБА_3 підійшов до них та сказав щоб не смітили, потім пішов, повернувся із віником та лопатою. Через деякий час ОСОБА_13 та ОСОБА_11 пішли до АТБ, він ішов за ними на відстані. ОСОБА_3 наздогнав дівчат та забризкав ОСОБА_11 , потім забризкав йому в праву частину обличчя.
Загалом, обставин регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.
Досліджуючи та аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілої та вищевказаних свідків, суд вважає за необхідне надати оцінку їх показанням після аналізу доказів у провадженні в сукупності.
З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які суд дослідив у порядку параграфу 3 Глави 28 Розділу ІV КПК України, та показаннями свідків, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв'язку, судовим розглядом встановлено наступне.
Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про проступок, передбачений за ч. 1 ст. 125 КК України внесені 11 лютого 2020 о 21:57:36 год. № 12020110030000589.
Відповідно до заяви ОСОБА_14 начальнику Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області вказано на особу, зазначено в чому виявилися її злочинні дії, вказано місце і час події та наведені докази, що підтверджують вчинення злочину.
Отже судом встановлено, що час вчинення злочину є 02 лютого 2020 року приблизно о 21.00 год.
Відповідно до заяви ОСОБА_15 начальнику Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області вказано про наявність раптово виниклого конфлікту між ОСОБА_3 та компанією підлітків.
З довідки № 2271 від 10 лютого 2020 року КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», встановлено, що ОСОБА_6 з 02 лютого 2020 року знаходилась під наглядом в офтальмологічному відділенні із діагнозом: хімічний опік обох очей.
Згідно з протоколом слідчого експерименту, який проведений 11 березня 2020 року із зазначенням часу у протоколі слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ОСОБА_16 за участю свідка ОСОБА_9 встановлено, що остання розповіла та відтворила механізм нанесення ОСОБА_6 02 лютого 2020 року тілесних ушкоджень, пояснення ОСОБА_9 надані під час слідчого експерименту тотожні з поясненнями наданими нею в суді.
Зазначені слідчі дії зафіксовані на носії інформації.
Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні за клопотанням прокурора із погодженням із сторонами кримінального провадження судом не досліджувались, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, наявність незначних виправлень в протоколі суд сприймає як недолік у питанні оформлення вказаної слідчої дії, що заслуговує на увагу, однак виходить з того, що він не вказує на недопустимість такого документу та автоматично не дає передумов для застосування концепції «плодів отруєного дерева» по відношенню до висновків експертизи по матеріалах отриманих у ході таких слідчих дій.
Отже, певні суперечності та неточності, при відсутності обставин регламентованих ст. 87 КПК України, не є автоматичною передумовою для визнання доказів недопустимими. В яких ситуаціях суд вправі дати іншу правову оцінку доказу, у тому числі не брати до уваги, навівши ґрунтовані мотиви свого рішення, але не визнавати його недопустимим.
Як вбачається з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 березня 2020 року свідок ОСОБА_9 у якої попередньо з'ясовано чи може вона впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини за яких вона бачила цю особу, в період часу з 17 години 43 хвилин до 17 години 58 хвилин в присутності понятих, впізнала особу, зображену на фотознімку № 4, як ту, яка 02 лютого 2020 року близько 21 години знаходячись біля магазину ТОВ «АТБ Маркет» в парку ім.Шевченко м.Біла Церква Київської області розпилив ОСОБА_6 в обличчя газовим балоном. Свідок ОСОБА_9 впізнала особу за сукупністю ознак обличчя. Згідно довідки особа зображена на фотознімку під № 4 - ОСОБА_3 .
Як вбачається з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 березня 2020 року потерпіла ОСОБА_6 у якої попередньо з'ясовано чи може вона впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини за яких вона бачила цю особу, в період часу з 15 години 53 хвилин до 16 години 01 хвилин в присутності понятих, впізнала особу, зображену на фотознімку № 3, як ту, яка 02 лютого 2020 року близько 21 години знаходячись біля магазину ТОВ «АТБ Маркет» в парку ім.Шевченко м.Біла Церква Київської області розпилив їй - ОСОБА_6 в обличчя газовим балоном. Потерпіла ОСОБА_6 впізнала особу за сукупністю ознак обличчя. Згідно довідки особа зображена на фотознімку під № 3 - ОСОБА_3 .
Згідно з протоколом слідчого експерименту, який проведений 12 березня 2020 року із зазначенням часу у протоколі слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ОСОБА_16 за участю потерпілої ОСОБА_6 встановлено, що остання розповіла та відтворила механізм нанесення їй 02 лютого 2020 року тілесних ушкоджень, пояснення потерпілої ОСОБА_6 надані під час слідчого експерименту тотожні з поясненнями наданими нею в суді.
Зазначені слідчі дії зафіксовані на носії інформації.
Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні за клопотанням прокурора із погодженням із сторонами кримінального провадження судом не досліджувались.
Згідно з протоколом слідчого експерименту, який проведений 13 березня 2020 року із зазначенням часу у протоколі слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ОСОБА_16 за участю свідка ОСОБА_12 встановлено, що останній розповів та відтворив механізм нанесення потерпілій ОСОБА_6 02 лютого 2020 року тілесних ушкоджень, пояснення свідка ОСОБА_12 надані під час слідчого експерименту тотожні з поясненнями наданими ним в суді.
Зазначені слідчі дії зафіксовані на носії інформації.
Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні за клопотанням прокурора із погодженням із сторонами кримінального провадження судом не досліджувались.
Як вбачається з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 березня 2020 року свідок ОСОБА_12 у якого попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини за яких він бачив цю особу, в період часу з 10 години 41 хвилин до 10 години 56 хвилин в присутності понятих, впізнав особу, зображену на фотознімку № 2, як ту, яка 02 лютого 2020 року близько 21 години знаходячись біля магазину ТОВ «АТБ Маркет» в парку ім.Шевченко м.Біла Церква Київської області розпилив ОСОБА_6 в обличчя газовим балоном. Свідок ОСОБА_12 впізнав особу за сукупністю ознак обличчя. Згідно довідки особа зображена на фотознімку під № 2 - ОСОБА_3 .
Крім цього, згідно Глави 5. Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення слідує, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксується у протоколі, однак якщо за допомогою технічних засобів фіксується результати проведення процесуальної дії, то текст може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.
При цьому, з досліджених судом, у порядку Параграфу 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено наступне.
Згідно карти виїзду медичної допомоги № 1336 від 02 лютого 2020 року ОСОБА_3 встановлено попередній діагноз: гостра реакція на стрес, гіпертонічний криз, неускладнений.
Згідно карти виїзду медичної допомоги № 1343 від 02 лютого 2020 року ОСОБА_6 встановлено попередній діагноз: хімічні опіки обох очей (газовим балончиком), алкогольна інтоксикація легкого ступеня.
З протоколу № 134 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 02 лютого 2020 року КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4», встановлено, що ОСОБА_6 02 лютого 2020 року відповідно до висновку твереза.
Даними висновку експерта № 111/д від 27 березня 2020 року, виконаний на підставі постанови слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київської області від 16 березня 2020 року, згідно з підсумками якого встановлено, що при вивченні медичної документації на ім'я ОСОБА_6 , знайдені наступні ушкодження: хімічний опік обох очей.
Даними висновку експерта № 112/д від 27 березня 2020 року, виконаний на підставі постанови слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київської області від 16 березня 2020 року, згідно з підсумками якого встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_6 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних нею у проведенні слідчого експерименту від 12 березня 2020 року.
Даними висновку експерта № 113/д від 27 березня 2020 року, виконаний на підставі постанови слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київської області від 16 березня 2020 року, згідно з підсумками якого встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_6 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних свідком ОСОБА_9 у проведенні слідчого експерименту від 11 березня 2020 року.
Даними висновку експерта № 114/д від 27 березня 2020 року, виконаний на підставі постанови слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київської області від 16 березня 2020 року, згідно з підсумками якого встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_6 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних свідком ОСОБА_12 у проведенні слідчого експерименту від 13 березня 2020 року.
Порушень положень Параграфа 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.
Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
Тож, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.
Правдивість та об'єктивність показань потерпілої, свідків, які були допитані судом, не викликають сумніві, оскільки ці докази підтверджено сукупністю інших безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів.
Досліджені безпосередньо судом докази по справі спростовують позицію захисту щодо версії обвинуваченого ОСОБА_3 про намагання потерпілої спровокувати конфлікт, оскільки поведінка підлітків на його думку бува зухвала, на зауваження вони не реагували належним чином, а навпаки провокували його, а тому у обвинуваченого був відсутній умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , яка раніше йому незнайома, а тому наполягав, що в його діях відсутній склад кримінального проступку, а саме за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто за умисні легкі тілесні ушкодження.
Так, спростовуючи доводи обвинуваченого та захисту щодо відсутності умислу ОСОБА_3 на спричинення ОСОБА_6 умисних легких тілесних ушкоджень, суд зазначає, що обвинувачений обрав знаряддям вчинення проступку - газовий балончик - тобто гражданское газовое оружие самообороны, снаряженное слезоточивыми или раздражающими веществами (ирритантами), предназначенное для необходимой обороны от людей и для защиты от агрессивных животных (собак, волков, также производятся специальные баллончики от медведей, увеличенного объёма и дальности действия).
Про умисел обвинуваченого на спричинення ОСОБА_6 умисних легких тілесних ушкоджень свідчить і його поведінка, адже одразу після скоєння злочину обвинувачений не викликав швидку медичну допомогу потерпілій, не намагався надати їй первинну медичну допомогу, а навпаки, ще намагався завдати тілесних ушкоджень свідку ОСОБА_12 .
Тож суд, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводів щодо провокування самої потерпілої, шляхом створення умов для розгортання конфлікту, не заслуговують на увагу та надають підстави вважати, що вказана позиція свідчить про намагання обвинуваченого уникнути відповідальності за вчинене, враховуючи, зокрема надані показання свідків та висновки експертиз, сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року).
При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, за вище встановлених обставин.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Умисне легке тілесне ушкодження - це кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.
За сталою судовою практикою, яка не викликає критики, передбачається, що умисне легке тілесне ушкодження може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, тобто коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Таким чином, якщо такий умисел не встановлено або особа діяла з неконкретним умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, що фактично настали.
Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Суд оцінив докази, що мали значення для з'ясування змісту та спрямованості умислу ОСОБА_3 , зокрема те, що обвинувачений на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин розпилив неповнолітній потерпілій у життєво-важливий орган - обличчя газовим балончиком «Терен 16». Сам обвинувачений не заперечує, що хоча і діяв умисно, проте не бажав настання втрати зору потерпілій та нічого йому не завадило б довести свій злочинний намір, направлений на продовження нанесення тілесних ушкоджень, якщо би він у нього був.
Отже, обвинувачений після заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень у життєво-важливий орган, залишив останню у безпорадному стані, не викликавши швидкої медичної допомоги, а крім цього ще намагався продовжувати протиправні дії відносно свідка ОСОБА_12 при наявності в руках газового балончика «Терен 16».
Таким чином, вибір знаряддя злочину, яким заподіяно тілесні ушкодження, їх локалізація і характер, а саме в ділянку життєво важливих органів, та поведінка обвинуваченого після заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, беззаперечно свідчить про спрямованість умислу обвинуваченого на нанесення тілесних ушкоджень потерпілій.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 , кваліфікувавши дії останнього за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження.
Мотиви призначення відповідного покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Крім цього згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують покарання, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, виключений з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров'я, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, отримує медичну допомогу у лікаря-психіатра з 2012 року з приводу шизоафективного розладу змішаного типу; має місце реєстрації та місце постійного проживання, де загалом характеризується посередньо, офіційно працевлаштований на час скоєння проступку, одружений; позицію потерпілої, яка просила призначити суворе покарання; а також наслідки вчиненого кримінального правопорушення та поведінку й оцінку скоєного обвинуваченим, відсутність критики й співчуття до потерпілої, невизнання вини, відсутність відшкодування витрат на лікування потерпілої. Крім цього в судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений не намагався виправити наслідків ситуації, не викликав потерпілій після завдання їй тілесних ушкоджень швидку медичну допомогу; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, згідно з якою кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України є кримінальним проступком; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції інкримінованого злочину у виді обмеження волі.
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_3 злочину, дані про його особу, конкретні обставини справи, суд, приходить до висновку про можливість призначення йому покарання у виді шістдесяти годин громадських робіт.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 153 від 30 березня 2020 року, ОСОБА_3 в період скоєння інкримінованих йому дій і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання - шизофренію, ремісія «В» (МКХ-10, F20.0); в період інкримінованих йому дій і в теперішній час міг та може, але не в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними; потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Відповідно ст.20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирішуючи питання цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним проступком суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Крім того, згідно з положеннями ст. 1167 ЦК України, що кореспондуються з нормами ст. 1177 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
В судовому засіданні судом було встановлено, що потерпілій було завдано моральну (немайнову) шкоду.
Суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, якій була завдана кримінальним правопорушенням (проступком), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, відсутність можливості відновлення попереднього стану, та неможливості відновлення попереднього стану, та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 10 000 гривень.
Отже цивільний позов у справі потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму в розмірі 10000 гривень підлягає задоволенню.
Статтею 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.
Частиною 1 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Оскільки ст. 126 КПК України визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС зроблено висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
До заяви про стягнення судових витрат у якості доказів потерпілою ОСОБА_6 додано: копію договору про надання правничої допомоги № 35/КП від 25 травня 2020 року; копію додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 35/КП від 25 травня 2020 року; копію рахунку-фактури № 35/КП-20 від 30 липня 2020 року, за таких обставин суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення вимог потерпілої щодо стягнення із ОСОБА_3 судових витрат на підтверджену суму 6000 гривень.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді шістдесяти годин громадських робіт.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, завданої в наслідок вчинення проступку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області ОСОБА_1