Справа № 163/2901/20
Провадження № 2-а/163/15/21
(ДОДАТКОВЕ)
26 липня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 лютого 2021 року повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил. Постанову в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби від 23 вересня 2020 року в справі про порушення митних правил № 0699/20500/20 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу скасовано. Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 0699/20500/20 закрито. Для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 14:00 годину 01 березня 2021 року в приміщенні Любомльського районного суду.
23 лютого 2021 року адміністративну справу та апеляційну скаргу відповідача, подану на рішення суду від 15 лютого 2021 року, надіслано до Восьмого апеляційного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Любомльського районного суду від 15 лютого 2021 року у справі №163/2901/20 поверну скаржнику.
Матеріали справи №163/2901/20 повернулись до Любомльського районного суду після закінчення апеляційного провадження 29 березня 2021 року. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 27 травня 2021 року.
13 квітня 2021 року адміністративну справу, апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідача надіслано до Восьмого апеляційного суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 15 лютого 2021 року у справі №163/2901/20 - без змін.
Після закінчення апеляційного провадження матеріали справи №163/2901/20 повернулись до Любомльського районного суду 25 червня 2021 року. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 26 липня 2021 року.
23 липня 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від начальника Волинської митниці Гузя А.І про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги. Клопотання обґрунтовано тим, що на підтвердження понесених позивачем витрат надано, зокрема, акт надання послуг №109/20 від 15 лютого 2021 року. Відповідно до цього акту вартість усної консультації щодо правових підстав оскарження рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару, що імпортується, складає 1051 гривня. Така послуга не може бути складовою витрат на правничу допомогу, адже предметом позову було визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, а не рішення про коригування митної вартості. Вказані послуги по вивченню (оцінка наявних письмових доказів), витребування оскаржуваного рішення (адвокатський запит на митницю), підбір та аналіз нормативно-правових актів, визначення належного відповідача, аналіз практики оскарження митних органів, обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату, на які згідно акту адвокатом затрачено 2 години, охоплюється загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги по складанню адміністративного позову, а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу. Вартість послуг за складання адміністративного позову в розмірі 5255 гривень, що зазначено в акті надання послуг, є надмірною, не відповідає критерію розумності розміру останньої, обсягу фактично наданих послуг та їх складності. Крім цього, участь у судову розгляді справи Любомльським районним судом в сумі 2000 гривень також не може бути включена до складових витрат на правничу допомогу, оскільки представник позивача адвокат Степанюк С.Є. в судове засідання не з'явився, до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомили та будь-яких заяв чи клопотань з приводу процедури розгляду справи не подали.
З огляду на викладене суд розглянув справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст.252, ч.3 ст.268 КАС України, оскільки не вбачає перешкод для такого розгляду.
Аналізом доказів по справі суд встановив таке.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 1 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано:
- договір про надання правової допомоги № 109/20 від 17 вересня 2020 року, відповідно до пункту 1 якого адвокатське бюро "Сергій Степанюк і Партнери" надало позивачу правничу допомогу у справі про порушення митних правил №0699/20500/20; згідно із пунктом 3.2 вартість однієї години роботи виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить Ѕ (одна друга) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на дату надання послуг/виконання робіт; пунктом 3.3. визначено, що вартість участі виконавця в судових засіданнях в суді першої інстанції становить 2000 гривень в межах одного судового дня, за кожний наступний судовий день додатково оплачується 750 гривень … ; відповідно до пункту 3.4. перша оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом авансовим платежем у розмірі 10 000 гривень упродовж 3 банківських днів з дня отримання рахунку від виконавця;
- рахунок на послуги правничої допомоги № 109/20-1 від 17 вересня 2020 року відповідно до якого сума послуг правничої допомоги становить 10 000 гривень;
- квитанцію від 23 вересня 2020 року про оплату позивачем послуг правничої допомоги за договором № 109/20 від 17 вересня 2020 року в сумі 10 000 гривень;
- меморіальний ордер № ПН226 від 23 вересня 2020 року, згідно із яким Адвокатське бюро "Сергій Степанюк та Партнери" від позивача одержало 10 000 гривень за послуги правничої допомоги згідно договору № 109/20 від 17 вересня 2020 року;
- акт наданих послуг № 109/20-1 від 15 лютого 2021 року, відповідно до якого виконавцем надано послуги правничої допомоги та понесено у зв'язку з цим витрати наступного переліку: усна консультація щодо правових підстав оскарженні рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару, що імпортується, 12 жовтня 2020 року (1 година вартістю 1051 гривня), сума 1051 гривня; підготовка справи: вивчення (оцінка наявних письмових доказів), витребування оскаржуваного рішення (адвокатський запит на митницю), підбір та аналіз нормативно-правових актів, визначення належного відповідача, аналіз практики оскарження митних органів, обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату 28 вересня - 20 жовтня 2020 року (2 години), сума 2102 гривні; складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду 20 жовтня 2020 року (5 годин), сума 5255 гривень; участь у судовому розгляді справи Любомльським районним судом 15 лютого 2021 року (відповідно до пункту 3.3 Договору) сума 2000 гривень. Загальна сума складає 10 408 гривень.
При визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В цій справі підтвердження послуг правничої допомоги у вигляді участі у судовому розгляді справи Любомльським районним судом 15 лютого 2021 року (відповідно до пункту 3.3 Договору) вартістю 2000 гривень не встановлено, оскільки судовий розгляд проведено без участі сторін, а представник позивача адвокат Степанюк С.Є. подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності.
Щодо наданих виконавцем послуг правничої допомоги по підготовці справи -: вивчення (оцінка наявних письмових доказів), витребування оскаржуваного рішення (адвокатський запит на митницю), підбір та аналіз нормативно-правових актів, визначення належного відповідача, аналіз практики оскарження митних органів, обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату та складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання її до суду - суд вважає, що їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а зміст цих послуг відповідає предмету судового спору.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що заява про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із позовом до Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил представник позивача звернувся в суд шляхом надіслання його поштовим зв'язком, який зареєстрований в канцелярії суду 26 жовтня 2020 року.
Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік" розмір такого прожиткового мінімуму визначено у 2102 гривні.
Отже, у справі за позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 420,40 гривень (2102 х 0,2).
Як вбачається з квитанції ПуАТ "КБ "Акордбанк" від 19 листопада 2020 року № 024810025, позивачем за подання до суду цього адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 420,40 гривень.
Відтак в користь позивача з відповідача як суб'єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути судовий збір у встановленому розмірі.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви сторони позивача про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст.243, 252, 286 КАС України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Степанюка Сергія Євгеновича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №163/2901/21 задовольнити частково.
Стягнути з Волинської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Стягнути з Волинської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору.
Додаткове Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складення через Любомльський районний суд.
Ім'я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України - серія НОМЕР_1 виданий 17 липня 2002 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області.
Найменування відповідача - Волинська митниця Держмитслужби; місце знаходження: вулиця Призалізнична 13, село Римачі Любомльського району Волинської області; код ЄДРПОУ - 43350888.
Головуючий: суддя С.С.Чишій