Справа №295/1088/21
Категорія 38
2/295/1061/21
(заочне)
12.07.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Гльози М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 19584,05 грн.
Обґрунтовано позов тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.12.2010, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 12.02.2021 відкрито провадження за даним позовом у справі №295/1088/21, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.69, 70, 74, 75, 76).
Представник позивача при направленні позовної заяви додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що підтримує позовні вимоги, викладені в своїй заяві та не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення рішення в заочному порядку (а.с.60).
Відповідач у судові засідання не з'являлася, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с.66), однак поштова кореспонденція повернулася на адресу суду не врученою з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання». Відповідача по справі додатково повідомлено шляхом оголошення на офіційному сайті «Судова влада».
Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною 1 ст.280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась в судове засідання повторно без повідомлення причин, що згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин; не подала відзив, а позивачем не заявлено заперечень проти заочного вирішення справи, суд дійшов висновку про існування всіх підстав для заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 23.12.2010, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У анкеті-заяві вказано, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді (а.с.24).
З довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу надавались у користування кредитні картки: № НОМЕР_1 , зі строком дії до серпня 2014 року; № НОМЕР_2 , зі строком дії до березня 2016 року, НОМЕР_3 зі строком дії до серпня 2014 року; № НОМЕР_4 зі строком дії до травня 2021 року (а.с.23).
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк», 07.02.2011 ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 2400,00 грн, який в подальшому 09.08.2013 був збільшений до 14000,00 грн та 21.07.2018 зменшений до 0,00 грн (а.с. 22).
Згідно з позовною заявою, до стягнення з відповідача у справі позивачем заявлено заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 13.12.2020 в сумі 19584,05 грн, до якої входить 19584,05 грн заборгованості за кредитом.
З банківської виписки за договором (а.с.16-21) вбачається, що відповідач користувалася карткою в період з 01.03.2011 по 27.02.2018. У вказаний період ОСОБА_1 регулярно використовувала кредитну карту для зняття готівки, оплати товарів та послуг і користувалася кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту, її витрати по кредитній карті не перевищували його розміру.
Крім того, зі змісту виписки по рахунку ОСОБА_1 видно, що збільшення тіла кредиту понад 14000,00 грн відбувалось за рахунок нарахування відсотків та пені, що разом становить 19584,05 грн, яка і заявлена до стягнення. В той же час, позивач не заявляє вимоги про стягнення заборгованості по пені та відсотках.
Наявність заборгованості за тілом кредиту у сумі 14000,00 грн підтверджена належними доказами (а.с.22). Збільшення заборгованості за тілом кредиту до 19584,05 грн за максимального кредитного ліміту 14000,00 грн у позові не обґрунтовано та в цій частині позов належними доказами не підтверджено. Матеріали справи не містять доказів збільшення кредитного ліміту до 19584,05 грн, обов'язок доказування відповідно до ст. 12, 13, 83 ЦПК України покладено на позивача, а відтак суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими частково, а саме на суму 14000,00 грн, оскільки існування такої суми заборгованості підтверджено належними доказами.
Водночас, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не повернула фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача фактично отримані грошові кошти (заборгованість за кредитом) в сумі 14000,00 грн.
Таким чином, позовом підлягає задоволенню частково, а саме, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 14000,00 грн, яка складається з 14000,00 грн заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.12.2010 станом на 13.12.2020 в розмірі 14000,00 грн, яка складається із 14000,00 грн заборгованості за кредитом.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1622,82 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; адреса реєстрації 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д; адреса листування 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя: Т.А. Воробйова