Справа №295/14651/20
Категорія 38
2/295/320/21
(заочне)
12.07.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Гльози М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 12109,27 грн.
Обґрунтовано позов тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 31.07.2017, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 28.12.2020 відкрито провадження за даним позовом у справі №295/14651/20, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник позивача при направленні позовної заяви додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що підтримує позовні вимоги, викладені в своїй заяві та не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення рішення в заочному порядку (а.с.76).
Відповідач у судові засідання не з'являлася, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с.80), яка повернулася на адресу суду не врученою з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідача по справі додатково повідомлено шляхом оголошення на офіційному сайті «Судова влада».
Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення без участі відповідача ОСОБА_1 , беручи до уваги те, що вона належним чином повідомлялась про дату, час та місце судових засідань за зареєстрованою адресою місця проживання, повторно не з'явилась в судове засідання без повідомлення причин, тобто без поважних причин, від неї на адресу суду не надходило жодних клопотань та відзиву на позовну заяву.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідач ОСОБА_1 звернулась до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 31.07.2017, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У анкеті-заяві вказано, що згідно зі ст.634 ЦК України, відповідач у повному обсязі приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які разом з Пам'яткою клієнта та Тарифами банку складають між нею та банком договір банківського обслуговування, екземпляр якого вона отримала шляхом самостійного обслуговування (а.с.18).
З довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу надавалась у користування кредитна картка № НОМЕР_1 , зі строком дії до березня 2021 року (а.с.17).
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк», 31.07.2017 ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 9000,00 грн, який 13.05.2019 зменшений до 0,00 грн (а.с.10).
З банківської виписки за договором (а.с.13-15) вбачається, що відповідач користувалася карткою в період з 31.07.2017 по 22.03.2019. Востаннє користування карткою було 22.09.2019 шляхом поповнення картки готівкою на суму 600,00 грн.
З виписки за договором вбачається, що ОСОБА_1 регулярно використовувала кредитну карту для зняття готівки, оплати товарів та послуг і користувалася кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту, її витрати по кредитній карті не перевищували його розміру.
Крім того, зі змісту виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що збільшення тіла кредиту понад 9000,00 грн відбувалось за рахунок нарахування відсотків за ставкою 3,5 та комісії, що разом становить 10386,72 грн, яка і заявлена до стягнення. В той же час, позивач не заявляє вимоги про стягнення заборгованості по зазначених відсотках та комісії.
Наявність заборгованості за тілом кредиту у сумі 9000,00 грн підтверджена належними доказами (а.с.16). Збільшення заборгованості за тілом кредиту до 10386,72 грн за максимального кредитного ліміту 9000,00 грн у позові не обґрунтовано та в цій частині позов належними доказами не підтверджено. Матеріали справи не містять доказів збільшення кредитного ліміту до 10386,72 грн, обов'язок доказування відповідно до ст. 12, 13, 83 ЦПК України покладено на позивача, а відтак суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими частково, а саме на суму 9000,00 грн, оскільки існування такої суми заборгованості підтверджено належними доказами.
Як вказано у позові, свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно з позовною заявою, до стягнення з відповідача у справі позивачем заявлено заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 14.10.2020 в сумі 12109,27 грн, до якої входить 10386,72 грн заборгованості за кредитом та 1722,55 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України.
Як видно зі змісту розрахунку заборгованості за кредитом, сума заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України нараховувалась позивачем у період лютий-березень 2020 року у розмірі 84% річних (а.с.11-12). Період нарахування відсотків згідно зі ст. 625 підтверджується також змістом виписки за договором (а.с. 13).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У заяві про приєднання позичальника від 31.07.2017 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив зокрема, крім кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині заборгованості по процентам за користування кредитом з 01.02.2020 по 01.03.2020, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.07.2017 посилався на Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ "Приватбанк" як невід'ємні частини кредитного договору.
До позовної заяви представником позивача долучений письмовий витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий витяг з Умов та Правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, процентів, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та комісії, наданий банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів у розмірі 84% річних, тому позов в частині стягнення 1722,55 грн заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 1722,55 грн - задоволенню не підлягає.
Разом з тим, виходячи з того, що позивач заявив вимогу про стягнення річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, але не довів обґрунтованість нарахування відсотків в розмірі 84% від простроченої суми заборгованості, суд вважає обґрунтованим стягнення простроченої заборгованості з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми на підставі зазначеної вище норми права.
Як зазначалося вище, позивач нарахував відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01.02.2020 по 01.03.2020.
Таким чином, розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача становить 21,45 грн, які обраховані виходячи із доведеної суми заборгованості за тілом кредиту у сумі 9000,00 грн, та періоду, за який позивач нараховував відсотки відповідно до ст.625 ЦК України, а саме з 01.02.2020 по 01.03.2020.
Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не повернув фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача фактично отримані грошові кошти (заборгованість за кредитом) в сумі 9000,00 грн та 3% річних у сумі 21,45 грн.
Таким чином, позовом підлягає задоволенню частково, а саме, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 9021,45 грн, яка складається з 9000,00 грн заборгованості за кредитом та 3% річних у сумі 21,45 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 31.07.2017 станом на 14.10.2020 в розмірі 9021,45 грн, яка складається із 9000,00 грн заборгованості за кредитом та 3% річних у сумі 21,45 грн.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1565,99 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; адреса реєстрації 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: Т.А. Воробйова