Справа № 175/3705/20
Провадження № 2/175/1044/20
(з а о ч н е)
22 червня 2021 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.
при секретарі Кучеренка О.Ю.
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру територіальної громади Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку, -
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку.
В обґрунтування вимог позивачка зазначила, що вона є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Власниками іншої Ѕ частини вказаної квартири є: її син- ОСОБА_4 - ј частка та її донька ОСОБА_5 - ј частка. Станом на 01.10.2020 року в цій квартирі фактично проживають позивачка та її син, при цьому її донька ОСОБА_5 та її онук ОСОБА_3 не проживають з 2013 року, що підтверджується атами про не проживання. Водночас, ОСОБА_5 є громадянкою Росії і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач 04 лютого 2019 року отримав дозвіл на тимчасове проживання в Росії і з 07 лютого 2019 року зареєстрований в АДРЕСА_3 .
Таким чином, позивачка змушена звернутися із даним позовом, оскільки відповідач порушують її права як власника житла.
Позивачка та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідачі, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі копії домової книги від 26 вересня 2005 року ОСОБА_1 є власником 2/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Згідно листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради від 25 березня 2020 року №405 ОСОБА_1 є власником ј частки, ОСОБА_4 є власником ј частки та ОСОБА_6 є власником ј частки, форма власності: приватна спільна частково; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на житло видане 14.08.2000 р. Учбово-дослідним господарством «Самарський» згідно розпорядження №41 від 02.03.2000 р. та зареєстрований в БТІ за реєстр. №603-3. Власник ј частки: ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 08.06.2004 р. посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №3129 та зареєстрований в БТІ 09.06.2004 р. за реєстр.№5523835.
Згідно з довідки виконавчого комітету Олександрівської сільської ради від 05.03.2020 №269 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та має такий склад сім'ї: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Фактично з 2013 року по теперішній час проживає дві особи, що підтверджено актом підтвердження факту не проживання осіб від 05.03.2020 року.
Відповідно до актів підтвердження факту не проживання осіб від 11.03.2019, 13.06.2019, 08.11.2019, 05.03.2020 ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з 2013 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_4 фактично не проживають.
Як видно із копії вкладного талону к паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_1 від 12.02.2018 надано дозвіл тимчасове проживання ОСОБА_3 до 28 січня 2022 року по АДРЕСА_3 .
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Водночас, частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Отже, першочерговим в аналізі норм, щодо користування житлом власника членами сім'ї є факт постійного проживання з власником майном, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
Так, позивач вказує, що оскільки відповідач не проживає з 2013 року у спірній квартирі, не веде з нею спільне господарство, не сплачує комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення, створює їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Отже, відповідач є таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки більше року не проживає без поважних причин у належному позивачу квартирі.
З огляду на викладене, позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права володіння та користування належної їй на праві приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру територіальної громади Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Бойко