Справа № 175/2441/20
Провадження № 2/175/610/20
(з а о ч н е)
29 червня 2021 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.
при секретарі Кучеренка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як законного представника малолітньої ОСОБА_5 треті особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації, Дніпропетровської області, Обухівська селищна рада Дніпровського району, Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , малолітню ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, будинком АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття з реєстрації за вищевказаною адресою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що предметом спору є житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. В зазначеному приміщенні проживає тільки позивач, його дружина ОСОБА_6 , їх син - ОСОБА_7 , донька ОСОБА_8 та онук ОСОБА_9 . Відповідачі зареєстровані в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_2 з 1991 року, ОСОБА_3 з 22 лютого 2010 року, ОСОБА_4 з 04 лютого 2016 року, а 02 липня 2019 року ОСОБА_3 зареєструвала свою малолітню дитину ОСОБА_5 , однак, фактично не проживають в цьому будинку. У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися із даним позовом, оскільки відповідачі порушують його права як власника житла.
Представник позивача надав заяви про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачі про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не подавали, вся поштова кореспонденція поверталася у зв'язку із закінченням термінів зберігання.
Представник третьої особи Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області надав суду лист про розгляд справи без участі представника.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідачі, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 1997 року зареєстрованого в реєстрі за №І-2769, будинок АДРЕСА_1 , належить позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцеві після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб виданої 25 червня 2020 року Головою квартального комітету Половою В. та депутатом селищної ради Моляновою Т., ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1986 року разом зі своєю сім'єю: жінка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; онука - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інших осіб за адресою не проживає.
Відповідно до довідки виконкому Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року №1344,в АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 з 15.11.1991 року; ОСОБА_3 з 22 лютого 2010 року, ОСОБА_5 з 02 липня 2019 року та ОСОБА_4 з 04 лютого 2016 року.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Водночас, частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Отже, першочерговим в аналізі норм, щодо користування житлом власника членами сім'ї є факт постійного проживання з власником майном, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
Так, позивач вказує, що оскільки відповідачі ніколи не проживали у спірному будинку, не ведуть з ним спільного господарства, не сплачують комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню житлового будинку, створює йому перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Отже, відповідачі є такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки більше року не проживають без поважних причин у належному позивачу будинку.
З огляду на викладене, позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права володіння та користування належного йому на праві приватної власності будинку АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як законного представника малолітньої ОСОБА_5 треті особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації, Дніпропетровської області, Обухівська селищна рада Дніпровського району, Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, будинком АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття з реєстрації за вищевказаною адресою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_1 , судовий збір з кожної по 280,26 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Бойко