Справа № 175/2336/20
Провадження № 2/175/588/20
12 липня 2021 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.
при секретарі судового засідання Кучеренка О.Ю.
за участю: представник позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку у спільній частковій власності, -
Позивачка ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності та просила ухвалити рішення, яким виділити в натурі ј частину житлового будинку, загальною площею 58,5 кв.м., житлова площа 37,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в натурі 1/4 частину земельної ділянки площею 0578 га, кадастровий номер 1221411000:02:032:0150, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0578 га, кадастровий номер 1221411000:02:032:0150 за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в натурі 1/4 частину земельної ділянки площею 0422 га, кадастровий номер 1221411000:02:032:0151, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0422 га, кадастровий номер 1221411000:02:032:0151 за адресою: АДРЕСА_1 ; усі витрати покласти на Відповідача.
В обґрунтування позову зазначає, що вона перебувала з ОСОБА_6 у шлюбі з 16 березня 2007 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2014 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Після його смерті залишилась спадщина, у вигляді : автомобілю ВАЗ 21093, 1991 року випуску, земельну ділянку площею 0578 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0422 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 58,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. 31 жовтня 2019 року у спадковій справі № 74/2018 та зареєстрованих в реєстрі за № 2689, 2685, 2687, 2683, неповнолітньому сину позивачки - ОСОБА_4 належить 1/4 частина автомобіля ВАЗ 21093, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 1/4 частина земельної ділянки площею 0578 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 частина земельної ділянки площею 0422 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 частина житлового будинку, загальною площею 58,5 кв. м., житлова площа 37,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, згідно свідоцтва про право на спадщину, 3/4 вищевказаного вказаного майна належить відповідачці.
Водночас, станом на 23 червня 2020 року, не зважаючи на те, що право власності на майно було здобуте ще 31.10.2019, син позивачки не має змоги користуватися належним йому на праві спільної часткової власності майном, оскільки відповідачка, своїми протиправними діями всіляко перешкоджає охоронюваним законодавством України правом її сина на власність.
Позивачка неодноразово зверталася до відповідачки з вимогою передати їй дублікат ключів від будинку задля змоги користування нерухомим майном, яке належить її синові - ОСОБА_4 . Разом із цим, 03 червня 2020 року, позивачкою було направлено вимогу на адресу відповідачки про необхідність передачі ключів від спільної власності відповідача та її сина для подальшого сумісного часткового користування власністю. Однак, не зважаючи та той факт, що вищевказаний лист було отримано ще 05.06.2020, ані відповіді, ані інших дій, спрямованих на сумісне розпорядження власністю від відповідачки не надходило.
При цьому, позивачка зазначає, що відповідачка не проживає та не має наміру проживати за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як, вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , і не зважаючи на те, відповідач не дає змоги проживати в цьому домоволодінні іншому співвласникові. Не маючи іншого житла у власності, позивачка з сином змушена орендувати квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки відповідачка, своїми діями не дає їм змоги скористатися своєю часткою у власності для проживання.
Також позивачка зазначає, що згідно до проведеної інвентаризації було проведено розрахунок частки, яка належить синові позивачки і з цим розрахунком підтверджено можливість виділення ј частки житлового будинку загальною площею 58,5 кв. м,, житлова площа 37,5 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачкою за первісним позовом було надано відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначила, що з позовними вимогами не згодна та вважає їх незаконними і необґрунтованими. Зокрема, відповідачка за первісним позовом вказала, що зазначене спадкове майно було придбано ОСОБА_6 після розірвання шлюбу з позивачкою, а тому у неї відсутні будь-які права на спірне майно, долучений до позову технічний план має розбіжності з реальним переплануванням внутрішніх приміщень у спірному будинку, і позивачка на даний час проживає у шлюбі з іншим чоловіком, а тому її посилання на відсутність жила є безпідставними. На підставі викладено, просила суд у задоволені позовних вимог позивачки за первісним позовом відмовити.
Також, відповідачка ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до відповідачки ОСОБА_3 в якій просила суд:
-Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частки житлового будинку, загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплатою грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 32 373,50 грн.;
-Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частки житлового будинку загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
-Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0578 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1221411000:02:032:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплатою грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 26 776,50 грн.;
-Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0578 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1221411000:02:032:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
-Припинити права власності ОСОБА_4 на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0422 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1221411000:02:032:0151, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплатою грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 19 549,75 грн.
-Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0422 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1221411000:02:032:0151, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
-Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частки автомобіля марки «ВАЗ-21093», 1991 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , зі сплатою грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 5 400,00 грн.
-Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частки автомобіля марки «ВАЗ 21093», 1991 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 .
В обґрунтування вимог позивачка ОСОБА_5 вказує, що ОСОБА_6 після розірвання шлюбу з відповідачкою за зустрічним позовом безпосередньо брав участь у військових діях у складі сил АТО, де двічі отримав поранення. Після його повернення в 2017 році він мешкав у квартирі його діда за адресою: АДРЕСА_4 . Позивачка за зустрічним позовом зазначає, що вона мешкала поблизу ОСОБА_6 і після зустрічі із ним, вони відновили давні відносини та стали готувались до укладання шлюбу.
При цьому, ОСОБА_6 в листопаді 2017 року придбав за договором купівлі-продажу житловий будинок на земельній ділянці 0,0578 га, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа якого складає 58,5 кв.м, житлова площа 37,5 кв.м., в якому з 30.11.2017 був зареєстрований. Позивачка з ОСОБА_6 почали робити в будинку ремонт, видалили сантехнічне обладнання та подекуди вставили вікна і змінили проходи до кімнат, що підтверджується новим технічним паспортом на ім'я ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Після смерті ОСОБА_6 позивачка за зустрічним позовом у встановлений строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про отримання спадщини за заповітом ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С.В. за №193 від 22 лютого 2018 року, в якому ОСОБА_6 заповів все своє майно позивачці ОСОБА_5 .
Після встановленого законом шестимісячного строку для отримання спадщини, позивачці за зустрічним позовом були видані такі свідоцтва про право на спадщину:
- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2019 р. на 3/4 частки житлового будинку загальною площею 58,5 кв.м, з яких житлова площа складає 37,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,0578 га. Спадкова справа № 74/2018, зареєстровано в реєстрі за № 2443;
-Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2019 р. на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,0578 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1221411000:02:032:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за №2445;
-Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2019 р. на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,0422 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1221411000:02:032:0151, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 2447;
-Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2019 р. на 3/4 частки автомобіля марки ВАЗ 21093, 1991 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , зареєстровано в реєстрі за № 2449;
Вважає, що частка ОСОБА_4 є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є не можливим. У разі досягнення згоди між сторонами позивачка за зустрічним позовом зобов'язується сплатити грошову компенсацію на користь неповнолітнього ОСОБА_4 , законним представником якого є його матері , ОСОБА_3 , в розмірі 84 100,00 грн. за 1/4 частку у спільному спадковому майні після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
В свою чергу, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , не погодившись із вказаним зустрічним позовом, подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку у спільній частковій власності, в якому зазначила, що законодавством України передбачено обов'язкову частку неповнолітньої дитини у спадковому майні, і вона діє виключно в інтересах свого неповнолітнього сина. Позивачка за зустрічним позовом неодноразово зверталась до відповідачки з метою домовитися про сумісне володіння майном, однак відповідачка відмовляла. Відповідачка не погоджується із наданою позивачкою ОСОБА_5 оцінкою майна, оскільки у звіті відсутні будь-які посилання та приклади ринкової вартості таких самих об'єктів нерухомого майна у тому регіоні виставлених на продаж. Звіт про оцінку вартості майна у сумі 314799 грн. не відповідає дійсності, оскільки домоволодіння, яке було придбано ОСОБА_6 за 1 000 000 (1 мільйон гривень), після поліпшення, у 2020 році став коштувати майже втричі дешевше. Відповідачка наголошує, що станом на 27.10.2020 рік вона із сином орендують квартиру і іншого майна не мають.
Позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_5 також було подано до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначено, що у спірному будинку ј частка відповідача ОСОБА_4 складає 9,375 кв.м. житлової площі та 14,625 кв.м. загальної площі, тоді як, згідно чинного законодавства норма житлової площі встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу. Таким чином, частка ОСОБА_4 є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим. У спадковому будинку існує один вихід і всі приміщення загального користування (коридор, кухня, санвузол) не можуть використовуватися спільно обома власниками.
Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року прийнято зустрічний позов, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
Позивач за первісним позовом та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги за первісним позовом та просили суд їх задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_5 не визнали у повному обсязі та просили суд відмовити у його задоволенні.
Представник відповідачки за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов ОСОБА_3 не визнала у повному обсязі та просила суд відмовити у його задоволенні. Заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала та просила суд їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов та зустрічний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між позивачем за первісним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 , виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 17 лютого 2009 року.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2014 року у справі 199/13107/13-ц (провадження 2/199/835/14).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 виданим Дніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 21 серпня 2018 року.
За життя ОСОБА_6 залишив заповіт, яким заповів усе своє майно ОСОБА_5 , 1985 року народження.
Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_5 прийняла спадщину у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк шляхом звернення до нотаріальної контори, що вбачається з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57684366 від 25.09.2019 року та з свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 25.09.2019 року. Із цих свідоцтв вбачається те, що ОСОБА_5 успадкувала:
-3/4 частки житлового будинку загальною площею 58,5 кв.м, з яких житлова площа складає 37,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа № 74/2018, зареєстровано в реєстрі за № 2443;
-3/4 частки земельної ділянки площею 0,0578 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1221411000:02:032:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 2445;
-3/4 частки земельної ділянки площею 0,0422 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1221411000:02:032:0151, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 2447;
-3/4 частки автомобіля марки ВАЗ 21093, 1991 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , зареєстровано в реєстрі за № 2449, що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Також, судом встановлено, що 31.10.2019 приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. було видані свідоцтва на право на спадщину за законом у спадковій справі №74/2018, зареєстровані в реєстрі за №2683, №2687, №2685 та 2689, відповідно до яких спадкоємець ОСОБА_4 на підставі 1241 ЦК України успадкував:
- ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 ,
-ј частину земельної ділянки площею 0.0422 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1221411000:02:032:0151, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
-ј частину земельної ділянки площею 0,0578 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1221411000:02:032:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
-ј частину автомобіля марки ВАЗ 21093, 1991 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, зазначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками, згідно ч. 1 ст. 367 ЦК України , за домовленістю між ними.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності у відповідності до положення ч 1 ст. 364 ЦК України.
Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Тобто, з аналізу вказаних вище правовстановлюючих документів та положень статті 356 ЦК України вбачається, що позивачка в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_5 є суб'єктами спільної часткової власності.
Згідно до ст.367 ЦК України, співвласники мають право на поділ спільного майна в натурі за домовленістю між собою.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з п.п. 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказу Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 18.06.2007 року №55 поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотримання чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
У п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Зазначена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Цветкової О.О. про призначення судової будівельно-технічної експертизи та судової земельно-технічної експертизи, оскільки позивачем ОСОБА_3 не зазначено жодної експертної установи, яка має відповідні дозвільні документи для проведення судових експертиз. В той же час, зазначена в клопотанні ОСОБА_3 установа - ТОВ «Інститут проектування та будівельних експертиз» у формі товариства з обмеженою відповідальністю не є експертною установою і не має в своєму складі фахівців за відповідними спеціальностями.
Таким чином, позивачкою ОСОБА_3 не доведено, що вартість спадкового майна є меншою ніж зазначено позивачем ОСОБА_5 у зустрічному позові. Крім того, позивачем ОСОБА_3 не надано жодних належних доказів того, що частки житлового будинку і земельних ділянок, які належить її малолітньому сину - ОСОБА_4 можуть бути виділені в натурі, реальної можливості проведення розподілу домоволодіння та земельних ділянок між співвласниками відповідно до їх часток.
Водночас, частиною 1 ст. 346 ЦК України, наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.
Один з таких випадків наведено в ст. 365 ЦК України, яка регулює підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі: 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд України під час розгляду справи №6-37цс13 від 15.05.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Також, і під час розгляду іншої справи №6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
З постанови Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви ОСОБА_6 було виготовлено 26 грудня 2017 року технічний паспорт, відповідно до якого, житлова площа спірного домоволодіння АДРЕСА_1 становить - 37,5 кв.м, загальна площа - 58,5 кв.м. Дане домоволодіння складається з: 1 - коридору пл. 4,6 кв.м.; 2 - житлової кімнати пл. 9,0 кв.м.; 3 - житлової кімнати пл. 11,7 кв.м.; 4 - житлової кімнати пл. 16,8 кв.м.; 5 - кухні пл. 11,6 кв.м.; 6 - санвузлу пл. 4,8 кв.м.
Згідно ст. 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Так, враховуючи житлову площу будинку 37,5 кв.м. та частку у власності малолітнього ОСОБА_4 - ј, його частка житлової площі становить 9,3 кв.м. Отже, враховуючи малолітній вік ОСОБА_4 2009 року, який відповідно до норм Сімейного кодексу України має проживати разом із матір'ю ОСОБА_3 , частка житлової площі що теоретично могла бути виділена у розмірі 1/4 частини на відповідає вимогам ст. 47 Житлового кодексу України встановлених на одну особу.
Враховуючи зазначене визначення розміру житлової та житлової площі спірного будинку, частка малолітнього ОСОБА_4 є незначною і не може бути виділена в натурі для проживання разом із матір'ю. Крім того, суд враховує, що сторони є різними родинами та спільне використання житлового будинку, земельних ділянок та автомобілю є неможливим.
Окрім того, суд зазначає, що істотного порушення прав малолітнього ОСОБА_4 у разі припинення права власності на 1/4 частину спадкового майна, не вбачається, оскільки виділ частки майна технічно не можливий, що не спростовано позивачкою за первісним позовом при розгляді вказаної справи.
Водночас, технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, наданий позивачкою ОСОБА_3 , суд вважає не належним доказом, через те, що в ньому на титульному листі міститься примітка «Дані технічного паспорта актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації», тобто термін придатності техпаспорта закінчився 28 лютого 2021 року. Крім того, зазначений технічний паспорт виготовлено без доступу до самого житлового будинку.
Суд враховує оцінку спадкового майна, що надана позивачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 .
Від вартості спадкового майна, що було успадковане сторонами у справі, відповідачкою ОСОБА_5 було перераховано на депозитний рахунок суду грошову компенсацію вартості за 1/4 частину будинку, грошову компенсацію вартості 1/4 частини земельних ділянок та грошову компенсацію вартості 1/4 частини спадкового автомобіля, що разом склало суму у розмірі 84 100,00 грн., що підтверджується копією квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 12.04.2021.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_4 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності відсутні, тоді як, вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що, в даних правовідносинах є встановленими і доведеними всі умови, передбачені ч. 1 ст. 365 ЦК України.
Згідно з ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судовий збір.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 60, 63, 69, 70 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 15, 16, 365, 368, 372, 392 ЦК України, ст.ст. 4,10,12,13,19,76, 77, 78, 79, 80, 81, 89,128, 129, 130, 131,133,137,141, 223, 247, 259,263, 264, 265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд, -
У задоволенні первісного позову ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності - відмовити.
Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку у спільній частковій власності задовольнити у повному обсязі.
Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частки житлового будинку, загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , зі сплатою грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 32 373,50 грн.
Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частки житлового будинку загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 .
Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0578 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1221411000:02:032:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , зі сплатою грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 26 776,50 грн.
Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0578 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1221411000:02:032:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .
Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0422 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1221411000:02:032:0151, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , зі сплатою грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 19 549,75 грн.
Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0422 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1221411000:02:032:0151, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .
Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частки автомобіля марки «ВАЗ-21093», 1991 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , зі сплатою грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 5 400,00 грн.
Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частки автомобіля марки «ВАЗ 21093», 1991 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,00 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. "У/разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження/або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко
Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2021 року