Номер провадження: 22-ц/813/7376/21
Номер справи місцевого суду: 522/21744/18
Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.
Доповідач Сегеда С. М.
26.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Комлевої О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника Олександра Володимировича на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою,
встановив:
11.12.2018 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до Приморського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 56336,88 грн. витрат (а.с.2-3).
В обґрунтування позову вказував, що 29.10.2017 року з вини відповідача, який керував автомобілем «Mitsubishi» д/з « НОМЕР_1 » сталося ДТП за участю автомобіля «Hyundai», д/з НОМЕР_2 », під керуванням постраждалого - ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Київського районного суду міста Одеса від 30.11.2017 року, внаслідок чого розмір завданих збитків, згідно висновку № 10-11/1 становить 64 493, 43 грн.
Власник пошкодженого автомобілю з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою та 20.02.2018 р. МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілому в розмірі 56336,88 грн.
В зв'язку з цим, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 56336,88 грн. відшкодування, 820 грн. сплачених витрат на встановлення розміру збитку та судові витрати по справі.
Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року позов МТСБУ було задоволено (а.с. 65-66).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Колесник О.В., ставить питання про скасування заочного рішення Кілійського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року, та постановлення нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення (а.с. 88-90).
07.07.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від МТСБУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому було зазначено, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим представник МТСБУ просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, заочне рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року- без змін (а.с. ).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 26.07.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 26.07.2021 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.05.2021 року (а.с.109), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України.
Після проведення підготовчих дій, розгляд справи призначено ухвалою суду від 19.07.2021 року (а.с. 124) та відбувся 26.07.2021 року.
Колегія суддів також враховує, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 був повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, через свого представника - ОСОБА_3 (а.с.113), а тому у відповідності до ч.5 ст.130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
За загальними правилами, передбаченими ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК України).
Пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.5).
Так, відповідно до вказаної постанови суду 29.10.2017 року о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Pajero Sport» д/н НОМЕР_3 , в м. Одеса по вул. Ак. Корольова, 7, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Hyundai Santa Fe» д.н. НОМЕР_2 .
13.12.2017 року ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди, заподіяної під час ДТП, яка сталась 29.10.2017 року.
Відповідно до звіту ТОВ «ДЕЛФІ ГРУПП» № 10-11/1 про незалежну оцінку по визначенню вартості матеріальної шкоди, завданого власнику автомобілю «Hyundai Santa Fe» д.н. НОМЕР_2 , вартість матеріальної шкоди складає 64 493, 43 грн.
Крім того, згіднол рахунку - фактури № 1011/1 від 10.11.2017 р. та акту виконаних робіт вбачається, що ТОВ «ДЕЛФІ ГРУПП» виконав роботи про встановлення розміру збитку, послуги складають 820 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 541828 від 19.01.2018 року.
Наказом № 1577 від 20.02.2018 року МТСБУ вирішено сплатити на рахунок ОСОБА_5 56 336,88 грн., та відповідно проведено оплату у вищезазначеному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 902045 від 20.02.2018 року.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанціх виходив із того, що ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Відповідно до пп. а) п. 41.1.ст. 41 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Статтею 1191 ЦК України та п. 38.2.1ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що МТСБУ відповідно до закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки МТСБУ виконало покладений на нього законом обов'язок з відшкодування шкоди з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то виплачені ним грошові кошти підлягають поверненню з винної особи в порядку регресу.
Що стосується клопотання заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, то ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.07.2021 року в його задоволенні було відмовлено.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що судове рішення має бути справедливим, рівно як і те, що суд має дотримуватись принципу справедливості розгляду справи, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не допустив порушень зазначених принципів при розгляді даної справи і надав її учасникам право вільно і без всякого примусу надати свої пояснення по справі, в обгрунтування позовних вимог і заперечень проти них.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і сторонами не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника О.В не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українипостанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника Олександра Володимировича залишити без задоволення.
Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра