27 липня 2021 року
м. Рівне
Справа № 564/722/20
Провадження № 22-ц/4815/528/21
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 січня 2021 року у складі судді Олійника П. В., ухвалене в м. Костопіль Рівненської області о 13 годині 58 хвилин, повний текст якого складено 16 січня 2021 року,
Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в сумі 11088,71 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельних ділянок. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Салій Л. М. на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.09.2019 року №719-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форми власності» проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277 площею 0,6958, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У результаті перевірки встановлено, що ця земельна ділянка належить на праві власності громадянину ОСОБА_1 ; цільове призначення вказаної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Під час перевірки встановлено, що земельна ділянка використовувалась не за цільовим призначенням, зокрема, для розміщення виробництва виробів з бетону, для складування готової продукції, що є порушенням ст. 91 ЗК України. Крім того, біля вказаної земельної ділянки громадянин ОСОБА_1 самовільно використовує землі загального користування площею 0,05 га шляхом складування готової продукції, що є порушенням ст. 125 ЗК України. Жодних договірних чи будь яких інших документів які б давали право на використання земельної на момент перевірки відповідачем представлено не було. Зазначені факти порушення вимог земельного законодавства зафіксовано у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.09.2019 №719-ДК/707/АП/09/01/-19, акті обстеження земельної ділянки від 10.09.2019 №719-ДК/187/АО/10/01/-19. Державним інспектором було складено протоколи про адміністративні правопорушення від 17.09.2019 №719-ДК/0000394/Пр/07/01/-19 та №719-ДК/0000491/Пр/07/01/-19, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 91, 96, 125 ЗК України здійснив нецільове використання земельних ділянок та самовільне зайняття площею 0,6958 га та 0,05 га. За результатом розгляду справ про адміністративні правопрушення 24.09.2019 року інспектором винесено постанови №719-ДК/0000394 По/08/01,-19 та №719-ДК/0000491 По/08/01/-19, якими ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.ст. 53, 53-1 КУпАП, та накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. та 340 грн. Із цих підстав просило позов задовольнити.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 11 січня 2021 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Костопільської міської ради на спеціальний рахунок місцевого бюджету р/р UA778999980314080611000017222 УК у Костопільському районі м. Костопіль, (код ЄДРПОУ 37959370, код класифікації доходів 24062200) 11 088 грн. 71 коп. у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельних ділянок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області 2102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, яка передбачає відповідальність громадян та юридичних осіб за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням та обґрунтоване належними і достовірними доказами того, що відповідачем обов'язок по цільовому використанню його земельної ділянки не був дотриманий.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов Володимир Олександрович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що мала місце перевірка дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277, площею 0,6958 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Додає, що усі факти порушень були зазначені державним інспектором в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.09.2019 року та Акті обстеження земельної ділянки від 10.09.2019 року, в результаті чого відповідачу було нараховано суму заподіяної державі шкоди в розмірі 11088,71 грн.. Зазначає, що відповідач не брав участі в перевірці, що проведена державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Салій Л. М., яким внесено до офіційних документів недостовірні відомості щодо проведеної перевірки, а подальшому до протоколів про адміністративні правопорушення та постанов про накладення адміністративних стягнень, які відповідач не отримував, оскільки в даних документах зазначена була інша адреса. Відповідно до актуальних даних та інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на момент проведення перевірки позивачем та на даний час, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277, площею 0,6958 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , а відповідач у справі - ОСОБА_1 - не є ні користувачем, ні власником даної земельної ділянки, а тому не може нести будь-яку відповідальність за використання цієї земельної ділянки. Звертає увагу, що судом не враховано той факт, що позивачем було надано суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому взагалі відсутня інформація про власників земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277, площею 0,6958 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Поруч із цим, державний інспектор Салій Л. М. не встановила належного користувача та власника земельної ділянки. Відповідач ОСОБА_1 , як ФОП, не здійснює господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вид діяльності за КВЕД 16.10. - Лісопильне та стругальне виробництво, а господарську діяльність з виробництва виробів з бетону за адресою зазначеної земельної ділянки здійснює ТзОВ «Блок-Маркет», яке орендує будівлі, які розташовані у тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277, основним видом діяльності якого є діяльність за кодом КВЕД: 23.61. - Виготовлення виробів з бетону для будівництва. Крім того, вказує, що державним інспектором Салій Л. М. не було визначено, яку саме земельну ділянку самовільно зайняв відповідач, не вказано ідентифікаційних ознак земельної ділянки: кадастровий номер, адресу земельної ділянки, відсутня інформація в ДЗК, тобто фактично, позивачем не ідентифіковано самовільно зайняту земельну ділянку, оскільки межі такої земельної ділянки не визначені в натурі (на місцевості), вказана ділянка не є сформованою, їй не присвоєний кадастровий номер, а відтак визначити, що саме чи яку саме земельну ділянку або її частину нібито самовільно зайняв відповідач неможливо, що також залишено поза увагою суду. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №719-ДК від 02.09.2019 року покладено обов'язок на державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Салій Л. М. з 02.09.2019 року по 26.09.2019 року здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки на земельній ділянці загальною площею 0,6958 га кадастровий номер 5623410100:03:001:0277, яка розташована за адресою, АДРЕСА_1 .
З Акту обстеження земельної ділянки №719-ДК/187/АО/10/01/-19 від 10.09.2019 року, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Салій Л. М., вбачається, що біля земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277, розташованої за адресою, АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач, самовільно зайняв та використовує землі загального користування загальною площею 0,05 га шляхом складування готової продукції (виробництво бетонних виробів), що є порушення ст. 125 Земельного кодексу України. Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Костопільської міської ради.
Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом перевірки земельної ділянки від 10.09.20198 року №719-ДК/707/АП/09/01/-19, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Салій Л. М., земельна ділянка з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277 площею 0,6958 га використовується не за цільовим призначенням, а для розміщення виробництва виробів з бетону для будівництва та складання готової продукції, що є порушенням ст. 91 Земельного кодексу України.
У зв'язку з результатами перевірки щодо відповідача ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення від 17.09.2019 року №719-ДК/0000394/Пр/07/01/-19, №719-ДК/0000491/Пр/07/01/-19.
Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Салій Л. М. винесено щодо відповідача ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.09.19 року №719-ДК/0000394По/08/01/-19 та №719-ДК/0000491По/08/01/-19 у вигляді штрафів у розмірі 170 грн., за порушення вимог ст. 91 Земельного кодексу України та 340 грн. за порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України.
Зазначені постанови про накладення адміністративного стягнення відповідач не оскаржив до суду.
Звертаючись до суду з цим позовом, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області просило стягнути з ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельних ділянок в сумі 11 088,71 грн..
Згідно ст. 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Статтею 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Пунктом «а» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України встановлено обов'язок власників земельних ділянок забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
Факт використання відповідачем не за цільовим призначенням земельної ділянки загальною площею 0,6958 га кадастровий номер 5623410100:03:001:0277, яка розташована по АДРЕСА_1 , а також суміжної земельної ділянки земель загального користування є доведеним та підтвердженим належними, достатніми і достовірними доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення від 17.09.2019 року №719-ДК/0000394/Пр/07/01/-19 та№719-ДК/0000491/Пр/07/01/-19 і постановами про накладення адміністративного стягнення від 24.09.19 року №719-ДК/0000394По/08/01/-19 та №719-ДК/0000491По/08/01/-19 у вигляді штрафів у розмірі 170 грн. за порушення вимог ст. 91 Земельного кодексу України та 340 грн. за порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України, які не оскаржені апелянтом.
Більш того, відповідачем ОСОБА_1 сплачено зазначені кошти в порядку виконання вказаних постанов про накладення адміністративного стягнення, що підтверджується постановами державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Клімович Я.Й. ВП №6071264 від 18.02.2020 та ВП №60432407 від 18.02.2020, з яких вбачається, що виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 закінчено у зв'язку із сплатою ним штрафів за самовільне зайняття та нецільове використання земельних ділянок у повному обсязі.
Такі обставини спростовують покликання апеляційної скарги на те, що державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Салій Л. М. внесено до офіційних документів недостовірні відомості щодо проведеної перевірки, а у подальшому - до протоколів про адміністративні правопорушення та постанов про накладення адміністративних стягнень, які відповідач не отримував, адже факт виконання цих постанов є доведеним та апелянтом не заперечується.
Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грантового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 державним інспектором розрахованого суму заподіяної державі складає у розмірі 8694,25 грн. та 2394,46 грн. Відповідно до вимог методики розмір шкоди, заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. №783.
Розрахунком, наданим позивачем та не спростованим відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, визначено розмір заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок не за цільовим призначенням у розмірі 11 088 грн. 71 коп., і такий розрахунок відповідає вимогам зазначеної Методики.
Покликання апелянта на те, що відповідач ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, щодо нецільового використання якої на нього накладено адміністративне стягнення, і що такі докази не були здобуті державним інспектором при накладенні адміністративної відповідальності, судом оцінюються критично.
Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.04.2008 року, ОСОБА_3 , якому земельна ділянка належала на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ЯД № 989270 продав, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку загальною площею 0,6958 га кадастровий номер 5623410100:03:001:0277, яка розташована по АДРЕСА_1 . Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 ..
Також між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель від 05.04.2008 року посвідчених приватним нотаріусом Костопільського районного нотарільного округу Скоропад В. В., зокрема на: цех приготування кормів, літ. Ц-2 загальна площа 314,4 кв.м.; вагова, літ. Е-1 загальна площа 23,8 кв. м.; зерносклад, літ Є-1 загальна площа 1197,8 кв.м., які розташовані за адресою, АДРЕСА_1 .
Відповідно до Закону України « Про державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відомості із Державного земельного кадастру не містять офіційних даних щодо речових прав на нерухоме майна, оскільки даний реєстр почав діяти з 01.01.2013 року, а тому відповідні покликання на нього апелянта судом відхиляються.
Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 56 Закону України «Про охорону земель» визначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
За нормами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналізуючи обставини справи у взаємозв'язку з нормами права, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про стягнення з ОСОБА_1 шкоди в сумі 11088,71 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельних ділянок, та обґрунтоване їх задоволення судом першої інстанції.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 липня 2021 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.