< Список >
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
03 червня 2010 р. Справа № 2а-2789/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Гелети С.М.,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.О.
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Бібік А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_4 до Конотопської міжрайонної державної інспекції про визнання нечинним рішення, -
Приватний підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач, ПП ОСОБА_4) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинним рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Конотопська МДПІ) від 19 серпня 2009 року за №0005081711/0 за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 «Про прибутковий податок громадян».
Дане рішення позивач вважає неправомірним, оскільки податковим органом невірно визначає поняття товарний чек та касовий чек, мотивуючи відсутністю на товарному чеку обов'язкових для касового чеку відповідних реквізитів, податковий орган необґрунтовано не визнає здійснені позивачем витрати як такі, що не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами.
Представник позивача зазначала, що відповідно до вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи та підприємці), що виконують розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів и ін.) при продажу товарів (наданням послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу чи відмовляється від неї, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції. Розрахунковий документ - це документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.) який підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках передбачених цим Законом, та зареєстрований в установленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений від руки, що визначено Законом.
Отже, як зазначає представник позивача, товарний чек, який наданий позивачем до Конотопської МДПІ, як належний доказ понесених витрат, є розрахунковим документом, який суб'єкт господарювання повинен видати покупцю при реалізації товарно-матеріальних цінностей з урахуванням вимог ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Також, як зазначала в судовому засіданні представник позивача та в судовому засіданні 18.05.2010 року ПП ОСОБА_4, при обчисленні суми сукупного чистого доходу за 2006 рік, податковим органом було взято до уваги лише документи, що підтверджують дохід, але не були враховані суми витрат пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, які підтверджені товарним чеком, в результаті відповідачем було безпідставно збільшено сукупний чистий дохід позивача за 2006 рік на суму 80077,49грн. та неправомірно нараховані штрафні (фінансові) санкцій в сумі 10395 грн. 77 коп.
Представник позивача зазначає, що 10395 грн. 77 коп. штрафних (фінансових) санкцій не відноситься до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу, є адміністративно-господарською санкцією, тому на неї розповсюджується дія Господарського кодексу України, зокрема, дія ст. 250 Господарського кодексу України.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначав, що до позивача взагалі не було застосовано штрафних (фінансових) санкцій, оспорюваним податковим повідомлення-рішенням було визначено 10395,77 грн. податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності. Оскаржуване рішення представник відповідача вважає правомірним, у письмовому відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Невиїзна позапланова перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 проведена з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Фабрика лінія»за грудень 2006 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 10 серпня 2009 року №337/17-1/НОМЕР_1 (а.с.9-12).
За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005081711/0 від 19.08.2009 року про визначення суми податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 10395, 77 грн. за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 «Про прибутковий податок громадян»(а.с. 8).
Так, проведеною перевіркою було встановлено, що позивач у 2006 році здійснювала підприємницьку діяльність за загальною системою обліку та звітності, була платником податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, не була платником податку на додану вартість, що в судовому засіданні не заперечувалося позивачем та представником податкового органу.
24.06.2009 року позивачем було надано до податкового органу письмове пояснення про помилкове не включення нею валового доходу та валових витрати до Декларації про одержані доходи за 2006 рік, що підтверджується копією поясненням (а.с. 23).
Із пояснень ПП ОСОБА_4 в судовому засіданні 18.05.2010 року вбачається, що у грудні 2006 року нею був отриманий додатковий дохід від підприємницької діяльності з продажу швейного обладнання приватному підприємству «Фабрика лінія»на суму 79967,49 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №ЛП-0000014 від 22.12.2006 року (а.с.21). Як вбачається із пояснень позивача та не заперечується в судовому засіданні представником відповідача у 2006 році загальний валовий дохід ПП ОСОБА_4 склав 105722 грн. 49 коп.
Із пояснень представника позивача вбачається, що додаткові витрати, пов'язані з одержанням цього доходу, становлять 76900,00 грн., оскільки ПП ОСОБА_4 було здійснено купівлю товару на дану суму, що підтверджується копією товарного чеку від 12.12.2006 року. (а.с. 37).
Позивачем, при розрахунку суми податку на дохід від підприємницької діяльності було враховано загальний валовий дохід в сумі 105722,49 грн., валові витрати в сумі 99400 грн. (25500 грн. + 76900 грн.). Таким чином сума чистого доходу позивача за 2006 рік становить 3322,49 грн. (105722 грн. -99400 грн.), сума податку на доходи від підприємницької діяльності, яка підлягає сплаті становить 431,92 грн.
Суд не може погодитися із позицією позивача враховуючи наступне.
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»установлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу), або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно додатку 7 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої Наказом «Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 (із змінами і доповненнями), зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.1993р. за №64, положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дана норма встановлена пунктами 1 і 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІУ із змінами і доповненнями.
Також, пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Нацбанку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованим в Мін'юсті України 13 січня 2005 року за №40/10320, приведено визначення терміну розрахунковий документ, а саме - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу у (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року №614 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів (зареєстровано в Мін'юсті України 5 лютого 2001 року за №105/5296), пунктом 2.1 якого передбачено, що встановлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення документ не є розрахунковим. Пунктом 3.2 цього Положення наведений перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити касовий чек, а саме: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СПД, що не є платником ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ; позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції.
Враховуючи викладене, слід зазначити, що товарний чек повинен містити напис «товарний чек»та за змістом відповідати вимогам пункту 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів за виключенням зазначення в ньому фіскального номера реєстратора розрахункових операцій, напису «фіскальний чек».
Оскільки не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»), тому суд не може погодитися із позицією позивача щодо відповідності вищезазначеним нормативним актам документу на придбання обладнання на загальну суму 76900 грн., і, відповідно, належним доказом для включення даної суми до складу валових витрат, взагалі, в даному випадку, неможливо ідентифікувати особу, яка його видала.
Таким чином, за результатами перевірки по проведеній операції з реалізації швейних машин та обладнання Приватному підприємству «Фабрика лінія»на підставі статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковим органом правомірно не було враховані витрати ПП ОСОБА_4 по придбанню товару в сумі 76900 грн. та правомірно визначено податковим органом суму податку з доходів фізичних осіб в сумі 10395,77 грн.
Також слід звернути увагу на те, що податковим органом не було застосовано по позивача фінансових санкцій, а визначено суму податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням, тому посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України є безпідставним.
Враховуючи все вищевикладене, суд вважає позовні вимоги неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємця ОСОБА_4 до Конотопської міжрайонної державної інспекції про визнання нечинним рішення №0005081711/0 від 19 серпня 2009 року -відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Гелета
Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2010 року.