290/472/21
Іменем України
27 липня 2021 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області із позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області Сікалюка О.В., в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить скасувати постанову інспектора патрульної поліції від 9 травня 2021 року серії БАА № 825177 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126, частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн за те, що він 9 травня 2021 року о 20 годині 30 хвилин по вул. Миропільській в с. Пилипо-Кошара Житомирського району Житомирської області керував не зареєстрованим в установленому порядку мопедом «Карпати», будучи при цьому особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що інспектор патрульної поліції протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності за керування мопедом, який не зареєстрований у встановленому законом порядку та без посвідчення водія відповідної категорії, оскільки такий транспортний засіб не підпадає під категорію механічного транспортного засобу та не підлягає реєстрації. Також вказано про недотримання цією посадовою особою порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема можливістю скористатися професійною правничою допомогою.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 9 червня 2021 року замінено первісного відповідача належним - Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області.
Заперечуючи відносно наведених позивачем обставин, Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області подано до суду відзив, в якому зазначено, що оскаржувана постанова інспектора патрульної поліції винесена в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому правові підстави для визнання її незаконною відсутні. Окрім цього вказано на неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права.
В судове засідання учасники справи та представник позивача, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, не з'явилися. Представником позивача подано до суду заяву, в якій, підтримавши позовні вимоги, він просить розглянути справу за їх відсутності. При цьому останній зазначив, що спірна постанова винесена з істотним порушенням права позивача на реалізацію права на професійну правничу допомогу, про що останній наполягав під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак інспектором патрульної поліції не було вжито жодних дій щодо надання позивачу такого права.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 9 травня 2021 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області Сікалюком О.В. було винесено постанову, згідно якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121, частиною 6 статті 121, частиною 1 статті 126, частиною 2 статті 126 КУпАП та з врахуванням вимог частини 2 статті 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 3400,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 9 травня 2021 року о 20 годині 30 хвилин по вул. Миропільській в с. Пилипо-Кошара Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 керував не зареєстрованим в установленому порядку мопедом «Карпати» без мотошолома, не маючи при собі полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та будучи при цьому особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) (далі ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом пункту 2.9 «в» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до частин 3, 4 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі Порядок № 1388).
Абзацом другим пункту 7 Порядку № 1388 встановлено, що експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Згідно з абзацом першим пункту 16 Порядку № 1388 на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.
Відповідно до пункту 30.1 ПДР України, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Законом України від 17 листопада 2008 року № 586-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» з 1 січня 2010 року передбачена обов'язкова реєстрація мопедів.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511 затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі Положення № 511) та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в тому числі А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно пункту 2 Положення № 511 особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Отже, особи, які не мають посвідчення подія відповідної категорії, не допускаються до керування цими транспортними засобами.
Таким чином, з 1 січня 2010 року в Україні встановлена реєстрація мопедів як транспортних засобів та необхідність отримання посвідчення водія на їх керування (категорія А1), незалежно від їх користування чи на вулично-дорожній, чи на автомобільній дорозі державного значення.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 310/4817/17 та спростовує доводи позивача щодо відсутності в нього обов'язку зі здійснення державної реєстрації мопеду та необхідності отримання посвідчення водія на його керування.
Відповідно до частини 6 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121 та частиною 2 статті 126 КУпАП відбулося через порушення ним ПДР України, оскільки транспортний засіб, яким він керував, був не зареєстрований і посвідчення водія відповідної категорії у нього відсутнє.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова в частині вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121 та частиною 1 статті 126 КУпАП, останнім не оспорюється.
Розділом IV КУпАП врегульовано провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (стаття 246 КУпАП).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі Інструкція № 1395).
Згідно пунктів 5, 6 Інструкції № 1395, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Відповідно до пункту 9 Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (стаття 248 КУпАП).
За приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Одночасно, суд зауважує, що за загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.
Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Позивач стверджує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявив відповідне клопотання. Однак інспектором патрульної поліції не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Докази в спростування таких доводів позивача в матеріалах справи відсутні.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи доводи позивача щодо не вжиття інспектором патрульної поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги та відсутність доказів в спростування таких доводів позивача, то суд вважає, що такими діями інспектор порушив права позивача, який притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постановах від 18.02.2020 року по справі № 524/9827/16-а, від 26.05.2020 року по справі №640/16220/16-а.
Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).
Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення та її вирішення не відбувся в точній відповідності з законом та з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи незаконність оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, то за приписами частини 3 статті 286 КАС України справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Доводи відповідача щодо неправильно обраного способу захисту порушеного права позивача у спірних відносинах суд вважає неспроможними та зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права, а тому в даному випадку достатнім та належними способом захисту прав позивача буде визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
Згідно зі статтею 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 31 травня 2021 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви до ухвалення рішення у справі. Проте, на момент винесення судом рішення у даній справі позивачем не надано документ про сплату судового збору за подання адміністративного позову в сумі 454,00 грн.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, керуючись положеннями частини 2 статті 133 КАС України, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення судового збору в розмірі 454,00 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 133, 241-246 268, 271, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області Сікалюка Олександра Вікторовича серії БАА № 825177 від 9 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121, частиною 6 статті 121, частиною 1 статті 126, частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121, частиною 6 статті 121, частиною 1 статті 126, частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Житомирській області (адреса місцезнаходження: вул. Старий Бульвар, 5/37 м. Житомир) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення у порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Ковальчук