Справа № 289/575/21
Номер провадження 2/289/408/21
29.07.2021 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Мєшнік К.І. звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що останній звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 24.12.2018, в якій зазначено, що анкета-заява разом із умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 30.09.2020 виникла заборгованість в сумі 18691,83 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 18691,83 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 0 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2270,00 грн.
До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.9).
Ухвалою від 10.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.52), копію ухвали з додатками та повісткою-повідомленням направлено відповідачу, яку останній отримав 14.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с.73).
Станом на дату розгляду справи відзив від відповідача на адресу суду не надходив, клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 92 на право надання банківських послуг від 10 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.29-33).
24.12.2018 між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у сумі 5000,00 грн., яку 01.08.2019 збільшено до 10000,00 грн., а 02.08.2019 - до 15000,00 грн. (а.с.66,67,70).
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення (а.с.66).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 24.12.2018 станом на 30.09.2020 становить 18691,83 грн., яка складається із: 18691,83 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) (а.с.10).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Крім того, у цій Анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) та комісії за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право на нарахування комісії та неустойки, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.12.2018, посилався на Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» (розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms) та Тарифи.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки та комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Тому надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, як і тарифи, не можуть бути належним доказом, оскільки вони повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни до умов та правил споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) принципу справедливості розгляду справи судом.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).
Позивачем не представлено суду жодного підписаного відповідачем документу, з якого можливо встановити волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору з конкретно визначеними істотними умовами. Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 24.12.2018 містить підпис відповідача, водночас, вона не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які відомості стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов.
Предметом позову АТ «Універсал Банк» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Проте, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості (а.с.10) та виписки по картковому рахунку (а.с.60-61), незважаючи про відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, неустойки (комісії), про що зазначалось вище, АТ «Універсал Банк» здійснювалось нарахування та списання відсотків у розмірі 38,4 % (поточна ставка) та 76,8% (прострочена ставка), а також нарахування та списання комісії та пені за порушення грошового зобов'язання, за рахунок кредитних коштів та коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості.
Крім того, до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів позивач неправомірно нарахував ще й відсотки та пеню (комісію), хоча докази про погодження з відповідачем на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки та пеню (всього за період з 24.12.2018 по 30.09.2020 у розмірі 8876,18 грн. та 200,00 грн. відповідно) банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у розрахунку заборгованості, додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
Тому, суд дійшов висновку, що заявлена сума заборгованості за тілом кредиту 18691,83 грн. підлягає зменшенню за суму незаконного нарахованих та списаних за рахунок тіла кредиту відсотків та пені (комісії) на загальну суму 9076,18 грн., та підлягає стягненню з боржника суми загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 9615,65грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1167,76грн. (9615,65/18691,83 х 2270,00).
Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 9615,65 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 65 коп.) та судовий збір в розмірі 1167,76 грн. (одна тисяча сто шістдесят сім грн. 76 коп.), а всього 10783,41 грн. (десять тисяч сімсот вісімдесят три грн. 41 коп.).
У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Н. С. Сіренко