ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
29 липня 2021 року справа №640/7776/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Транспортна компанія «Транссервіс»)
доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві);
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року №0260730410
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки ТОВ «Транспортна компанія «Транссервіс» своєчасно та у повному обсязі сплачувало земельний податок відповідно до самостійно визначеного грошового зобов'язання у податковій декларації з плати за землю за період з грудня 2018 року по січень 2020 року.
Ухвалою від 06 квітня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/7776/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою від 27 квітня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва за клопотанням відповідача продовжив йому строк для надання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив про безпідставність позовних вимог підтримавши висновки акта перевірки.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 10 березня 2020 року №0260730410 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 61, 60, 59, 58, 49, 35, 31 календарних дні грошового зобов'язання у сумі 383 322,80 грн. ТОВ «Транспортна компанія «Транссервіс» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 76 664,56 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 06 лютого 2020 року №001145/26-15-04-10/32156302 камеральної перевірки вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) по земельному податку з юридичних осіб ТОВ ТК «Транссервіс» (далі по тексту - акт перевірки).
У висновку акта перевірки встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань, передбачених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, зокрема грошового зобов'язання в податкових повідомленнях-рішеннях та порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання по земельному податку, згідно наведеного переліку в акті перевірки.
Пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначає, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, платник земельного податку притягається до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання із земельного податку. При цьому податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів.
Наявні у справі докази свідчать, що позивач 18 лютого 2019 року подав до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік, в якій самостійно визначив зобов'язання з плати за землю у розмірі 36 333,81 грн. щомісячно за період з січня по листопад 2019 року та 36 333,77 грн. за грудень 2019 року.
Відповідно до копій платіжних доручень з відміткою банку позивач сплачував земельний податок до 30 числа кожного місяця 2019 року.
З наданих позивачем документів суд не вбачає порушень строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання із земельного податку.
Інших матеріалів щодо сплати ТОВ «Транспортна компанія «Транссервіс» земельного податку у справі не міститься.
Суд враховує, що позовна заява та наявні у справі докази не містять інформації на спростування усіх порушень, вказаних в акті перевірки, зокрема щодо несвоєчасної сплати грошових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, однак, звертає увагу, що саме на відповідача покладено обов'язок доказування висновків акта перевірки та фактів порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання із земельного податку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, у тому числі відповідних розрахунків земельного податку та податкових повідомлень-рішень, на підставі яких у ТОВ «Транспортна компанія «Транссервіс» виник податковий борг.
Відповідач не надав доказів, що позивачу визначались будь-які грошові зобов'язання із земельного податку на підставі податкових повідомлень-рішень, і доказів їх узгодження.
У свою чергу позивач наполягає на своєчасній сплаті ним узгоджених зобов'язань із земельного податку та виконання податкового обов'язку.
Оскільки платник притягається до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання із земельного податку та, враховуючи відсутності у справі доказів на підтвердження висновків акта перевірки, суд вважає, що застосування штрафних санкцій до ТОВ «Транспортна компанія «Транссервіс» на підставі статті 126 Податкового кодексу України є протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 10 березня 2020 року №0260730410 підлягає скасуванню.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Транспортна компанія «Транссервіс» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10 березня 2020 року №0260730410.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» (03026, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 154; ідентифікаційний код 32156302);
Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267).
Суддя В.А. Кузьменко