справа № 380/9181/20
19 липня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представників позивача Симотюка М.А., Рудницької А.Р.,
представника відповідача Кельбас Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» код ЄДРПОУ 23958622, місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Пасічна, 167 (далі - позивач; ПрАТ «Галнафтохім») до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - відповідач; ГУ ДПС у Львівській області), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати винесене заступником начальника Головного управління ДПС у Львівській області Русланом Ганюком податкове повідомлення-рішення №0000400510 від 08.10.2020 по податку на додану вартість на суму 325740,00 грн.
Ухвалою від 27.10.2020 суддя прийняла до розгляду позовну заяву й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 06.05.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Плантагро» та ТзОВ «Агрозахист Харків» відповідають вимогам чинного законодавства. На кожну операцію по придбанню та реалізації товарів виписано видаткові накладні із дотриманням вимоги щодо наявності обов'язкових реквізитів первинних документів, які у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В них зазначено дату і місце складання, найменування продавця і покупця, назву товару, його кількість та ціну. Товар фактично є отриманий покупцем. Реалізований товар є списаний із залишків товарних запасів, оплату від покупця отримано в повному обсязі. Крім того, ПрАТ «Галнафтохім» отримало прибуток від реалізації товарів ТзОВ «Агрозахист Харків». З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Позивач зазначив, що під час проведення перевірки надавав всі необхідні документи, а тому твердження в акті про невиконання вимоги про надання документального підтвердження господарських операцій є виключно суб'єктивною думкою осіб, які здійснювали перевірку.
26.11.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що акти на зберігання продукції відбувались у різних містах України в один і той же день за підписом генерального директора ПрАТ «Галнафтохім» Попова О.І. При цьому, ПрАТ «Галнафтохім» не представило жодного первинного документа по переміщенню уповноважених представників по території України для оформлення та передачі на зберігання відповідної продукції. Відтак ПрАТ «Галнафтохім» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу оформлення передачі товару. Крім цього, представник відповідача вказала на те, що у наданих до перевірки первинних документах відсутня розшифровка підпису посадових осіб, що не дає можливості ідентифікувати посадову особу, яка підписувала видаткову накладну, доручення на повернення товару тощо. В ході проведення перевірки виявлено факт відсутності складання податкової накладної на списання продукції та нарахування податкових зобов'язань. Таким чином, позивач порушив пункт 185.1. статті 185, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов'язання на загальну суму 325740,00 грн.
03.12.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що генеральний директор перебував у службовому відрядженні на власному транспортному засобі, а тому відповідно до протоколу Наглядової ради ПрАТ «Галнафтохім» мав право не оформляти відрядження. Вартість послуг по зберіганню прийнятих зберігачем матеріальних цінностей складає 120,00 грн в тому числі ПДВ, а тому безпідставними є доводи відповідача про відсутність оплати за послуги зберігання. 22.06.2020 ПрАТ «Галнафтохім» повернуло на ТзОВ «ПлантАгро» Дикват-Стару 15% в.р. (20л) у кількості - 5000 л. Будь-яких інших повернень товару на ТзОВ «ПлантАгро» не відбувалось. Решта доводів такі ж як у позовній заяві.
У поясненнях від 21.01.2021 представник позивача вказав на порушення відповідачем строку надання запиту на отримання копій. Крім цього, акт про ненадання документів складений з порушенням норм чинного законодавства.
У додаткових поясненнях від 08.02.2021 представник відповідача зазначила, що подання уточнюючого розрахунку після прийняття податкового повідомлення-рішення не може вважатись належним виправленням помилки у розумінні положень статті 50 Податкового кодексу України.
У додаткових поясненнях від 25.02.2021 представник позивача зазначив, що в червні 2020 року при формуванні декларації з податку на додану вартість допущено помилку, а саме податковий кредит скориговано (зменшено) на 325740,00 грн замість 108580,00 грн. 21.10.2020 таку помилку виявлено та подано уточнений розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2020 року. Вказаних обставин відповідач не врахував. Крім цього, платник податку має право уточнити дані раніше поданих декларацій після закінчення документальної перевірки, у тому числі до моменту прийняття податкового повідомлення-рішення.
У поясненнях від 11.06.2021 представник позивача додав, що 01.07.2020 складено, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість податкове зобов'язання на суму 217250,00 грн, натомість відповідач такі обставини не взяв до уваги та повторно донарахував податкові зобов'язання у липні 2020 року на загальну суму 325740,00 грн, обґрунтовуючи це списанням товару.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ПрАТ «Галнафтохім» у період, що перевірявся було платником податку на додану вартість.
Головні державні ревізор-інспектори відділу збору податкової інформації управління податкових перевірок трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Львівській області Шаюк Р.М. та Шаровська М.П. на підставі направлень від 02.09.2020 № 4613, № 4614 виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області, та наказу ГУ ДПС у Львівській області від 01.09.2020 № 3021 провели позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Галнафтохім» з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах травень, червень 2020 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Галнафтохім» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах травень, червень 2020 року» від 15.09.2020 № 651/05.10/23958622 (далі - акт перевірки від 15.09.2020), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов'язання на загальну суму 325740,00 грн, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) на загальну суму 325740,00 грн.
На підставі акта перевірки від 15.09.2020 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 №0000400510 (далі - оскаржене податкове повідомлення-рішення), яким за порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 325740,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу. Базою оподаткування таким податком відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.
Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290).
Відповідно до пунктів 5, 7 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим зазначеного пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).
Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
У пункті 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У пункті 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 вказаного Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені вказаним Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 зазначеного Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 вказаного Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX вказаного Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 вказаного Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 вказаного Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 вказаного Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до вказаного пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому такого пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування зазначеного пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V вказаного Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.
Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Плантагро» та ТзОВ «Агрозахист Харків» суд встановив такі обставини.
30.03.2020 між ПрАТ «Галнафтохім» (покупець) та ТзОВ «Плантагро» (постачальник) укладено договір поставки №08/04/2020-4_ЗЗР, згідно з умовами якого в порядку та на умовах такого договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
31.03.2020 до вказаного договору сторони уклали додаток № 1-ЗЗР від 31.03.2020 (далі - Додаток № 1)
Згідно з пунктом 1 Додатку №1 поставці підлягають товари в наступному асортименті, кількості, ціні та вартості:
- Хізалофон-стар 12,5%, к.е. (20л), кількістю 20000,00 л, на загальну суму 4917200,00грн без ПДВ, період поставки з 31.03.2020 по 05.05.2020;
- Дикват-Стар 15% в.р. (20л), кількістю 15000,00 л, на загальну вартість 1628700,00 грн без ПДВ, період поставки з 31.03.2020 по 05.05.2020;
- ДікуаТоп, ВРК (Квад 150 ВРК) (20л), кількістю - 7000,00 л, загальною вартістю 1390200,00 грн без ПДВ, період поставки з 31.03.2020 по 05.05.2020.
Відповідно до пункту 3 Додатку №1 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.09.2020.
На виконання умов договору від 30.03.2020 №08/04/2020-4_ЗЗР ТзОВ «ПлантАгро» поставило ПрАТ «Галнафтохім»:
1) 30.03.2020 Хізалофон-стар 12,5%, к.е. (20л), кількістю 20000,00 л, на загальну суму 5900640,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №898 від 30.03.2020; у зв'язку з такою поставкою, 30.03.2020 ТзОВ «ПлантАгро» зареєструвало податкову накладну №741 від 30.03.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних;
2) 22.04.2020 ДікуаТоп, ВРК (Квад 150 ВРК) (20л), кількістю 7000,00л, загальною вартістю 1668240,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1090 від 22.04.2020; у зв'язку з такою поставкою, 22.04.2020 ТзОВ «ПлантАгро» зареєструвало податкову накладну №1108 від 22.04.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних;
3) 22.04.2020 Дикват-Стар 15% в.р. (20л), кількістю 15000л, що підтверджується видатковими накладними №1186 від 27.04.2020 (5000 л.), 1187 від 27.04.2020 (5000 л.), №1185 від 27.04.2020 (5000 л.); у зв'язку з такою поставкою, 27.04.2020 ТзОВ «ПлантАгро» зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1109 від 27.04.2020, №1110 від 27.04.2020, №1111 від 27.04.27.04.2020.
У подальшому 30.03.2020 між ПрАТ «Галнафтохім» (покупець) та ТзОВ «ПлантАгро» (зберігач) укладено договір №30/03/2020 відповідального зберігання матеріальних цінностей.
Відповідно до пункту 5.1. вказаного договору вартість послуг по зберіганню прийнятих зберігачем матеріальних цінностей складає 120,00 грн в т.ч. ПДВ.
На виконання умов наведеного договору ПрАТ «Галнафтохім» передало на відповідальне зберігання ТзОВ «ПлантАгро» матеріальці цінності, що підтверджується актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на зберігання:
- від 27.04.2020 №1206 - Дикват-Стар 15%в.р. (20л), в кількості 5000л (адреса зберігання: Миколаївська обл, Новоодеський р-н., с. Баловне);
- від 27.04.2020 №1207 - Дикват-Стар 15%в.р. (20л), в кількості 5000л (адреса зберігання: Чернігівська обл., м. Ічня)
- від 27.04.2020 №1208 - Дикват-Стар 15%в.р. (20л), в кількості 5000л (адреса зберігання: Сумська обл., Сумський р-н, с. Степанівка;
- від 22.04.2020 №1125 - ДікуаТоп, ВРК (Квад 150 ВРК) (20л), кількістю 7000,00л (адреса зберігання: Хмельницька обл, с. Богданівці);
- від 30.03.2020 №871 - Хізалофон-стар 12,5%, к.е. (20л), кількістю 20000,00 л (адреса зберігання: Черкаська обл., Уманський р-н, с. Піківець).
Суд встановив, що вказані акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на зберігання зі сторони ПрАТ «Галнафтохім» підписані генеральним директором Поповим О.І.
Надаючи оцінку аргументам відповідача про ненадання позивачем документів по переміщенню уповноважених представників по території України для оформлення та передачі на зберігання відповідної продукції, суд зазначає таке.
Суд встановив, що згідно з протоколом Наглядової ради ПрАТ «Галнафтохім» від 29.05.2019 №8/1 «Про порядок оформлення відряджень Генерального директора ПрАТ «Галнафтохім»« Наглядова рада вирішила здійснювати оформлення службових відряджень Генерального директора під час виконання ним посадових обов'язків у межах території України за умови поїздки у відрядження авіа або залізничним транспортом. При поїздці у відрядження власним автомобільним транспортом у межах території України, відрядження може не оформлятись.
Таким чином, у разі виконання генеральним директором посадових обов'язків у межах території України при поїздці у відрядження власним автомобільним транспортом відрядження може не оформлятись.
У поясненнях від 30.06.2021 генеральний директор Попов О.І. зазначив, що особисто відправлявся у відрядження власним автомобільним транспортом та підписував акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на зберігання зі сторони ПрАТ «Галнафтохім», а з огляду на рішення Наглядової ради ПрАТ «Галнафтохім» відрядження не оформлялись.
Враховуючи наведені обставини, суд критично оцінює доводи відповідача про ненадання позивачем документів по переміщенню уповноважених представників по території України для оформлення та передачі на зберігання відповідної продукції.
Крім цього, суд зазначає, що відсутність документів по переміщенню уповноважених представників по території України для оформлення та передачі на зберігання відповідної продукції не може бути підставою для визнання проведених господарських операцій нереальними, оскільки такі не є документами первинного бухгалтерського обліку.
Зважаючи на викладене, аргументи відповідача про те, що ПрАТ «Галнафтохім» не могло фактично здійснювати господарські операції щодо передачі товару на відповідальне зберігання з урахуванням часу оформлення передачі товару є безпідставними.
Суд встановив, що 22.06.2020 ПрАТ «Галнафтохім» звернулось до ТзОВ «ПлантАгро» з листом №22/06-3, в якому зазначило, що придбало товар - Дикват-Стар 15% в.р. (20л), кількістю - 15000,00 л, загальною вартістю - 1954440,00 грн з ПДВ., з метою подальшої реалізації кінцевим споживачам - фермерським господарствам, які застосовують гербіцид - Дикват-Стар 15% в.р. для часткового знищення бур'янів та підсушування насіння соняшника. Однак, запроваджений в Україні з 16.03.2020 карантин вже має серйозні наслідки, як для аграрної сфери, так і для нашого Товариства безпосередньо. Купівельна спроможність фермерських господарств знизилась, а ряд постійних клієнтів ПрАТ «Галнафтохім» зупинили свою господарську діяльність на час карантину. Внаслідок цього, потенційні клієнти, для яких було закуплено Дикват-Стар 15% в.р. відмовились від купівлі такого гербіциду у ПрАТ «Галнафтохім». Окрім цього, після закінчення терміну придатності, гербіцид Дикват-Стар 15% в.р. підлягає утилізації спеціалізованим підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства України. Зважаючи на вищевказане, та з метою уникнення протермінування терміну придатності товару, ПрАТ «Галнафтохім» просило ТзОВ «ПлантАгро» з розумінням віднестись до ситуації у якій опинилось ПрАТ «Галнафтохім» та надати згоду на повернення на ТзОВ «ПлантАгро» товару Дикват-Стар 15% в.р. (20л), кількістю - 15000.00л, придбаного згідно з видатковими накладними №1185 від 27.04.2020, №1186 від 27.04.2020, №1187 від 27.04.2020 та не застосовувати до ПрАТ «Галнафтохім» штрафних санкцій.
Листом від 22.06.2020 №22/06/2020-1 ТзОВ «ПлантАгро» повідомило ПрАТ «Галнафтохім» про те, що враховуючи сезонність використання реалізованого товару, а також можливі збитки, які ТзОВ «ПлантАгро» ризикує понести, погоджено прийняти повернення 1/3 кількості, тобто 5000,00 л Дикват-Стару 15% в.р. (20л), по видатковій накладній №1185 від 27.04.2020. Відповідний розрахунок коригування буде сформовано та надіслано ПрАТ «Галнафтохім» для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних електронною системою M.E.Doc.
22.06.2020 ТзОВ «ПлантАгро» повернуло ПрАТ «Галнафтохім» Дикват-Стару 15% в.р. (20л) у кількості - 5000 л, що підтверджується актом №172 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей зі зберігання від 22.06.2020, а також накладною на повернення товару постачальнику від 22.06.2020 № 10.
Суд зауважує, що такі документи зі сторони ПрАТ «Галнафтохім» підписав генеральний директор Попов О.І. та зі сторони ТзОВ «ПлантАгро» директор Стиренко М.М., а тому безпідставними є доводи відповідача про неможливість ідентифікації особи, яка їх підписала.
У зв'язку з поверненням придбаного за договором від 30.03.2020 №08/04/2020-4_ЗЗР товару, 22.06.2020 ПрАТ «Галнафтохім» подало на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №2071 до податкової накладної №1109 від 27.04.2020, складений ТзОВ «ПлантАгро» на суму без ПДВ - 542900 грн , ПДВ - 108580 грн. Розрахунок коригування заблоковано. Помилково в декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року, в додатку 1 до декларації було відображено зменшення податкового кредиту на суму 325740,00 грн, замість зменшення податкового кредиту на суму 108580,00грн.
Таку помилку позивач виправив шляхом подачі уточненого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року, реєстраційний номер уточненого розрахунку №9272565422 від 21.10.2020.
З аналізу наведених обставин вбачається, що повернення 22.06.2020 позивачем постачальнику ТзОВ «ПлантАгро» товару Дикват-Стару 15% в.р. (20л) у кількості - 5000 л слугувало підставою для зменшення податкового кредиту позивача на суму 108580,00грн, що відображено у розрахунку коригування №2071 до податкової накладної №1109 від 27.04.2020.
З урахуванням поверненого товару, за результатами поставки позивачу товару ТзОВ «ПлантАгро» (Дикват-Стару 15% в.р. (20л) у кількості 10000,00 л сума, яка включена до податкового кредиту позивача становила 2017160,00 грн.
У подальшому 25.06.2020 між ПрАТ «Галнафтохім» (постачальник) та ТзОВ «Агрозахист Харків» (покупець) укладено договір №17/06 від 25.06.2020, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати товар згідно з умовами такого договору та специфікації.
25.06.2020 між ПрАТ «Галнафтохім» та ТзОВ «Агрозахист Харків» укладено специфікацію №1 до договору №17/06 від 25.06.2020.
Відповідно до пункту 3 вказаної специфікації умови (базис) поставки товару: EXW (Інкотермс-2000), склад за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, с. Степанівка; Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с. Баловне.
Згідно з пунктом 4 Специфікації №1 до договору №17/06 від 25.06.2020 термін поставки товару: до 01 липня 2020 року включно.
Оплата за товар здійснюється до 04.08.2020 включно (пункт 5 Специфікації №1 до договору №17/06 від 25.06.2020).
01.07.2020 з відповідального зберігання повернуто 5000 л Дикват-Стару 15% в.р. (20л), що підтверджується актом №173 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей зі зберігання від 01.07.2020, який зі сторони ПрАТ «Галнафтохім» підписав генеральний директор Попов О.І, а зі сторони ТзОВ «ПлантАгро» директор Стиренко М.М.
01.07.2020 з відповідального зберігання повернуто 5000 л Дикват-Стару 15% в.р. (20л), що підтверджується актом №174 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей зі зберігання від 01.07.2020, який зі сторони ПрАТ «Галнафтохім» підписав генеральний директор Попов О.І, а зі сторони ТзОВ «ПлантАгро» директор Стиренко М.М.
01.07.2020 на виконання умов договору №17/06 від 25.06.2020 та специфікації від 25.06.2020 №1 ПрАТ «Галнафтохім» поставило ТзОВ «Агрозахист Харків» Дикват-Стар 15% в.р. (20л) у кількості 10000л, що підтверджується видатковою накладною №1058 від 01.07.2020 та довіреністю ТзОВ «Агрозахист Харків» на отримання товару №1020 від 01.07.2020.
01.07.2020 ПрАТ «Галнафтохім» зареєструвало податкову накладну від 01.07.2020 №870 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з вказаною податковою накладною загальна сума коштів, що підлягають сплаті становить 1303500,00 грн, в тому числі сума податку на додану вартість - 217250,00 грн.
04.08.2020 ТзОВ «Агрозахист Харків» здійснило оплату ПрАТ «Галнафтохім» 1303500,00 грн за отриманий товар Дикват-Стару 15% в.р. (20л), що підтверджується випискою по рахунку від 04.08.2020.
Наведені обставини свідчать про те, що придбаний позивачем у ТзОВ «ПлантАгро» товар Дикват-Стар 15% в.р. (20л) у кількості 10000,00 л у подальшому реалізований позивачем покупцю ТзОВ «Агрозахист Харків». У зв'язку з цим, позивач зареєстрував податкову накладну від 01.07.2020 №870.
З огляду на викладені обставини, доводи відповідача про невикористання позивачем у господарській діяльності товару Дикват-Стар 15% в.р. (20л) у кількості 15000,00 л є безпідставними, оскільки такий товар у кількості 5000,00 л позивачем 22.06.2020 повернуто ТзОВ «ПлантАгро», а у кількості 10000,00 л реалізовано покупцю ТзОВ «Агрозахист Харків».
Відтак суд критично оцінює та відхиляє аргументи відповідача про необхідність складення позивачем податкової накладної на суму списаного товару Дикват-Стар 15% в.р. (20л) у кількості 15000,00 л з подальшим включенням 325740,00 грн до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що складення, як вказує відповідач, позивачем податкової накладної на суму поставленого товару Дикват-Стар 15% в.р. (20л) у кількості 10000,00 л з подальшим включенням 217250,00 грн до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість призведе до подвійного оподаткування, що суперечить основним засадам податкового законодавства України та є недопустимим.
У цьому контексті суд зазначає, що згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Euromak Metal DOO проти Колишньої Югославської Республіки Македонія» (від 14.06.2018 № 68039/14), в якій Суд встановив, що компанія-заявник посилалася на те, що на неї було покладено додаткові податкові зобов'язання. Це були нарахування з ПДВ, які вона законно здійснила в минулому. Компанія-заявник виконала всі податкові зобов'язання та не мала жодних зобов'язань, а також можливості дізнатися, чи виконували її постачальники зобов'язання щодо сплати ПДВ, або будь-яким чином впливати на їхні дії. Втручання у право власності компанії було неправомірним, а покарання компанії-заявника шляхом накладання додаткового зобов'язання з ПДВ поклало на неї непропорційний тягар. В результаті компанія-заявник зазначила, що обставини справи були подібними до обставин справи «Bulves AD проти Болгарії» (№3991/03 від 22.01.2009 р.), а також що Суд має визнати факт порушення.
Надаючи оцінку зазначеним вище обставинам, Суд встановив наявність втручання, спрямованого на «забезпечення сплати податків». Суд констатував, що хоча держава і має широку свободу розсуду у сфері оподаткування, випадок втручання повинен відповідати «справедливому балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини (див. справи: «Gasus Dosier und F rdertechnik GmbH проти Нідерландів» від 23.02.1995 р., §59-60, Серія А, №306-B,» Ходорковський та Лебедєв проти Росії» №11082/06 та №13772/05, §870, 25.07.2013 р.).
З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені в акті перевірки порушення позивачем пункту 185.1. статті 185, пункту 198.5 статті 198 ПК України (заниження податкових зобов'язань на загальну суму 325740,00, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) на загальну суму 325740,00грн) не відповідають фактичним обставинам справи, тобто є необґрунтованими.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо ненадання позивачем документів на вимогу податкового органу, то суд зазначає таке.
Відповідно до підпунктів 16.1.4., 16.1.5. пункту 16.11 статті 16 ПК України до обов'язків платника податку входить:
- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;
- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).
В абзаці першому пункту 85.2. статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з абзацом першим пункту 85.4. статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Суд встановив, що посадові особи ГУ ДПС у Львівській області склали вимогу про надання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів від 07.09.2020 № 1/05-10, яку 07.09.2020 отримав представник позивача. У такій вимозі посадові особи ГУ ДПС у Львівській області просили надати підтверджуючі документи з питань взаємовідносин із ТзОВ «ПлантАгро» та ТзОВ «Агрозахист Харків», які пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів по ПДВ за період з 01.05.2020 по 31.07.2020:
- договори, накладні, контракти, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення, акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, звіти про матеріально-відповідальних осіб, сертифікати якості, акти на списання сировини та матеріалів, відрядження, тощо;
- матеріали проведених за перевіряючий період інвентаризацій;
- інші документи.
У зв'язку з наданням платником податку на таку вимогу лише договору без додатків, посадові особи ГУ ДПС у Львівській області склали акт про ненадання документів, їх завірених копій та пояснень від 08.09.2019 №728/7/05-10/17.
Суд наголошує, що відповідно до абзацу другого пункту 85.4. статті 85 ПК України відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
З акта перевірки від 15.09.2020 вбачається, що перевірка проводилась з 02.09.2020 по 08.09.2020. Термін перевірки не продовжувався.
Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача про те, що запит-вимога контролюючого органу від 07.09.2020 № 1/05-10 складений з порушенням строків, визначених у статті 85 ПК України.
Більше того, згідно з пунктом 85.6. статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Суд зауважує, що запит-вимога контролюючого органу від 07.09.2020 № 1/05-10 не містить підпису представника позивача, а також у такому не вчинено запис про відмову платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта.
Враховуючи наведені обставини, суд критично оцінює посилання відповідача на ненадання позивачем документів на запит-вимогу від 07.09.2020 № 1/05-10.
Суд також вказує на те, що у матеріалах справи наявний запит про надання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів від 03.09.2020 № 35801/05.10-13, який отриманий представником позивача 03.09.2020. Водночас суд зауважує, що акт про відмову у наданні документів на такий запит посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області не складався, що свідчить про виконання такого запиту позивачем. Більше того, в акті перевірки 15.09.2020 відсутнє посилання на такий запит.
У цьому контексті, суд зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.
Суд звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього КАС України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Окрім того, частина друга статті 9 КАС України передбачає можливість суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об'єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, пов'язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв'язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню. При цьому, суд також повинен враховувати вимоги щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Приписи Глави 5 КАС України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 20.04.2021 у справі №560/1158/20
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4886,11 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 20.10.2020 № 4836.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.10.2020 №0000400510.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» (код ЄДРПОУ 23958622, місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Пасічна, 167) судовий збір у розмірі 4886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 11 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 29 липня 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.