справа №460/2/21
29 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПВ Захід» до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з уточненою позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 03.11.2020 року №212728 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн.
16.01.2021 року ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/2/21 справу за підсудністю передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді від 22.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що здійснення габаритно-вагового контролю автомобілю марки DAF, модель MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRAKER, модель К-015-27, номерний знак НОМЕР_2 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, посадовими особами Укртрансбезпеки у Рівненській області в ході контролю не надавалися водієві направлення на перевірку для її проведення. Відповідачем не надано документів про справність обладнання, яким проведено відповідне зважування, його метрологічні характеристики, не враховано факту перевезення сипучого вантажу, який може переміщуватись по всім осям транспортного засобу під час руху, а також дозволено подальший рух транспортного засобу. Крім того, вказав на відсутність методики зважування сипучих вантажів, якими є дрібні побутові відходи. Натомість водієм під час проведення перевірки були надані товарно-транспортні накладні, в яких зафіксовані відомості щодо автомобільного перевізника та ваги вантажу, однак такі відомості залишилися поза увагою відповідача під час складання оскаржуваної постанови. Також, зазначив, шо постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.11.2020 року №212728 складена щодо ТОВ «ВПВ ЗАХІД» на підставі матеріалів, які встановлюють порушення щодо ОСОБА_1 . Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність спірної постанови, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 13.09.2020 року контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №009106 від 04.09.2020 року, на автомобільній дорозі Київ-Чоп 434 км проводилась рейдова перевірка у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки було встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 39990,00 кг при нормативна допустимій - 40000,00 кг; навантаження на строєну вісь становило 23370,00 кг при нормативна допустимому 22000,00 кг. Між тим, вказав, що зважування проводилось вагою автомобільною для зважування в русі ВА-20 К-023 №013, виробник Фірма «Мелопт»; ваги пройшли у встановленому порядку повірку 01.07.2020 року, що підтверджується Додатком до Свідоцтва №187 від 13.10.2009 року Зважування проводилось на автомобільній дорозі Київ-Чоп 434 км, де розміщена площадка для проведення габаритно-вагового контролю, яка відповідає розділу II. Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 року. До того ж, обставина перевищення вагових параметрів зафіксована роздруківкою (талоном) від 13.09.2020 року, який формується і видається автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування. Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво про повірку законодавча регульованого засобу вимірювальної техніки, у зв'язку із чим є придатними до застосування. Щодо правомірності оскаржуваної постанови, вказав, що, приймаючи таку, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для її скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до умов договору від 31.01.2020 року про перевезення вантажу, укладеного між ТОВ «ВПВ ЗАХІД» та ТОВ «Грінера Україна», останній передає для перевезення вантажі, а перевізник зобов'язується здійснити їх перевезення і надати комплекс інших послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів.
Для надання цих послуг позивачем використовується автомобіль марки DAF, модель MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRAKER, модель К-015-27, номерний знак НОМЕР_2 , який передано позивачу від ОСОБА_1 на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 26.05.2020 року.
На підставі вищевказаного договору у відповідності до товарно-транспортної накладної від 12.09.2020 №120914 позивач здійснював перевезення твердих побутових відходів із пункту навантаження (м.Львів, вул.Богданівська,11) до пункту розвантаження (Житомирська область, Баранівський район, селище міського типу Першотравенське).
Згідно направлення на рейдову перевірку від 04.09.2020 року №009106 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 07.09.2020 року по 13.09.2020 року державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, модель MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRAKER, модель К-015-27, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 на а/д Київ-Чоп 434 км.
Результати зважування відображені у талоні (час зважування 21:36 год).
За результатами здійснення габаритно-вагового контролю складені акт №034897 від 13.09.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів та довідку №0007468 від 13.09.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до яких встановлено результати вагового контролю навантаження на осі: 1) 6,95 тон (нормативно допустиме 11,00 тон); 2) 9,67 тон (нормативно допустиме 1,00 тон); 3) 23,37 (нормативно допустиме 22,00); повна маса транспортного засобу 39990,00 кг (нормативно допустима 4000,00 кг).
Згідно розрахунку №34897 від 13.09.2020 року плати за проїзд великовагових та (або великогабаритних) транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, перевищення параметрів від нормативу по загальній масі не виявлено, визначено перевищення нормативу навантажень на осі (строєна з одиночними шинами) у розмірі 6,2 %. Розрахунок оплати за проїзд становить 0,2 євро за 1 кілометр, загальна сума до оплати 136,00 євро (0,2 * 340 х 2 = 136,00 євро).
На підставі вищенаведених документів Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області 03.11.2020 року за порушення у виді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №212728 у розмірі 8500,00 грн.
Постанова Управління Укртрансбезпеки у Львівській області від 03.11.2020 року №212728 є предметом оскарження у справі з таких підстав:
- порушення процедури проведення габаритно-вагового контролю;
- складені за результатами габаритно-вагового контролю автомобіля марки DAF, модель MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRAKER, модель К-015-27, номерний знак НОМЕР_2 документи не стосуються безпосередньо ТОВ «ВПВ ЗАХІД».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаним рішенням про стягнення адміністративно-господарського штрафу не погоджується, вважає його протиправними та таким, що суперечить поданим документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до преамбули Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-IIІ (далі - Закон №2344-III), він визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Згідно зі ст.1 Закону України №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до ч.20 ст.6 Закону України №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ч.14 ст.6 Закону України №2344-III).
За правилами ст.48 Закону України №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг, є Закон України «Про автомобільні дороги» №2862-IV від 08.09.2005 року(далі - Закон України №2862-IV).
Відповідно до ст.33 Закону України №2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища, є Закон України «Про дорожній рух» №3353-XII від 30.06.1993 року (далі - Закон України №3353-XII).
За правилами ч.2 ст.29 Закону України №3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» №30 від 18.01.2001 року(далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
За приписами п.4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» №879 від 27.06.2007 рокузатверджено, зокрема, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Відповідно до підп.2 п.2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно підп.4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно- вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до п.28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено п.30 Порядку №879.
Пунктом 12 Порядку №879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За приписами п.13 Порядку №879, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
У відповідності до п.18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Відповідно до п.23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Згідно з п.31.1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
У п.21 Порядку №879 вказано, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до п.п.21 та 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» №1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок №1567), у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Статтею 60 Закону №2344 встановлено відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.14).
З матеріалів справи слідує, що оскаржуваною постановою №212728 до позивача застосований штраф у розмірі 8500,00 грн. за порушення вимог абз.14 ч.1 ст.60 Закону України №2344-III.
Так, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRAKER, модель К-015-27, номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 23370,00 кг при допустимих 22000.00 кг.
Викладене, з врахуванням положень наведених вище нормативних актів та приписів ст.60 Закону України №2344-III свідчить, що відповідачем оскаржувана постанова винесена правомірно.
Щодо посилання позивача на те, що відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Так, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п.19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08ю2017 року №671.
Суд враховує, що з огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 року у справі №820/1420/17.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 року по справі №819/1381/16, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Стосовно посилань позивача на те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розробленої Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України не розповсюджується на транспортні засоби з вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі колегія суддів зазначає наступне.
Під час розгляду справи в суді позивачем не було доведено те, що вказана методика була застосована відповідачем при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу 13.09.2020 року, що належить позивачеві. Крім того, така Методика втратила чинність на час виникнення спірних відносин.
Суд звертає увагу, що за змістом ст.ст.4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач.
Відтак, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений такий захід контролю, за наслідками якого позивач притягнутий до відповідальності за перевищення встановлених законодавством вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Так, в акті №034897 міститься посилання на порушення позивачем п.22.5 ПДР України, відповідальність за яке встановлено абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 року у справі № 804/5296/17.
Щодо тверджень позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (щебінь), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.
Відповідно до абз.2 п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд (враховуючи сипучість вантажу).
Отже, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2% на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Суд враховує, що у даній справі перевищення навантаження на вісь становить більше 2%.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача на специфіку вантажу, що перевозився, а саме: сипучий вантаж (тверді побутові відходи), маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.2014 року №363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Пунктами 8.14-8.15 гл.8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
У свою чергу, п.12.5 гл.12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є необґрунтованими.
Щодо аргументів позивача про перевірку ОСОБА_1 , а не ТОВ «ВПВ Захід» суд звертає увагу, що в ході здійснення рейдових перевірок об'єктом контролю є не суб'єкти господарювання, а транспорті засоби, які використовуються перевізниками для здійснення перевезень. Вказане відповідає положенням п.2 Порядку №1567, в силу вимог якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), шо здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Суд враховує, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачем оспорювалась методика вимірювання навантаження, однак не був спростований факт здійснення перевезення транспортним засобом позивача вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу.
У контексті фактичних обставин цієї справи слід визнати, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, а відтак постанова 03.11.2020 року №212728 про застосування адміністративно-господарського штрафу є обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ТОВ «ВПВ Захід» до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови - слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.