Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
29 липня 2021 р. Справа №200/8315/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Циганенко А.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України документ № НОМЕР_1 , виданий 31.05.2017 органом 1420) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: 84502, Донецька область, м. Бахмут, вул. Перемоги, буд. 53; код ЄДРПОУ 25953178) про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості,
01 липня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача в частині виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112, та постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
- стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі 15169,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вона є членом сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та відповідно до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2020-2021 роках позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога до 5-го травня в розмірі меншому, ніж це передбачено законом.
12 липня 2021 року позовна заява залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення її недоліків.
20 липня 2021 року судом отримана заява позивача про поновлення строку звернення до суду від 15 липня 2021 року.
Пропуск строку звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що під час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України вона не мала вимоги звернутися до суду.
При вирішенні питання про обґрунтованість заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
За приписами статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 120 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду […], позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду […].
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини (далі - «ЄСПЛ»).
Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Мельник проти України»).
З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі». У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Статтею 17-1 Закону №3551-XII передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, початок перебігу процесуального строку для звернення до суду для вирішення спору щодо разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік слід обчислювати з 01 жовтня відповідного року, в якому здійснювалася виплата допомоги.
Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Таким чином, шестимісячний строк для звернення до суду для вирішення спору щодо разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік закінчився 31 березня 2021 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 (справа №127/15035/17), в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19).
Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 міститься у відкритому доступі на сайті Конституційного Суду України, а рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому позивач міг дізнатися про їх зміст та передбачити наслідки пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
В позовній заяві позивач вказує, що отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в квітні 2020 року.
Таким чином, про порушення своїх прав щодо виплати грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач дізнався після отримання такої допомоги у меншому розмірі.
Згідно з висновками Верховного Суду реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Позивачем до суду не подано доказів, які б підтверджували неможливість звернутися до суду з позовом щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у визначений КАС України строк з поважних причин.
Суд звертає увагу на те, що дана позовна заява була подана засобами поштового зв'язку і на дату її подачі на території України продовжував діяти карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, і ця обставина не завадила позивачу звернутися до суду. Як в 2020 році, так і в 2021 році оператори поштового зв'язку в Україні, зокрема АТ «Укрпошта» оператор послугами якого скористався позивач, не припиняли своєї роботи і позивачу ніщо не перешкоджало скористатися цими послугами в 2020 році в межах строку звернення до суду (у всякому випадку позивачем не подано доказів зворотного).
Отже, підстави, якими позивач обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду, є неповажними.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки підстави, якими позивач обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, позовна заява підлягає поверненню позивачу в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Керуючись статті 2, 5, 118, 120, 122, 123, 169, 248, 251, 256, 294, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначені ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку звернення до суду від 15 липня 2021 року, визнати неповажними.
Позовну заяву і додані до неї документи в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112, та стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 7290,00 грн., повернути ОСОБА_1 без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала постановлена, складена та підписана 29 липня 2021 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Циганенко