09 липня 2021 року Справа № 160/7114/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 10.12.2020 року № 23578-24717/К-01/8-0400/20, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 01.01.1995 по 04.01.2001 року у Автобазі виробничого об'єднання “Павлоградвугілля” (в подальшому перейменовано у філію відкритого акціонерного товариства “Державна холдингова компанія “Павлоградвугілля” “Павлоградська автобаза”, наразі філія “Павлоградська автобаза” ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області України в Дніпропетровській області призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви від 02.09.2020 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію по інвалідності від трудового каліцтва з 2010 року. 02.09.2020 звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, листом від 10.12.2020 позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботу. Відмова мотивована тим, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1995 по 04.01.2001, оскільки атестацію робочого місця не було проведено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління з 08.12.2010 та отримує пенсію по інвалідності (третя група), обчислену відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі-Закон №1058).
02.09.2020 позивач звернувся до Головного управління із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.п. ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 , позивач прийнятий в Автобазу п/о "Павлоградвугілля" з 28.01.1986 водієм третього класу в автоколону № 4. Відповідно наказу 60-к від 06.04.1989 присвоєно другий клас водія, а 23.06.2007 перший клас водія автотранспортних засобів (розп. № 559к від 22.06.2007) та звільнений з 12.11.2009 в зв'язку з переведенням у ПП фірма "МГТ".
Згідно довідки № 483 від 05.08.2020, виданої філією "Павлоградська автобаза" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", позивач працював за професією водій автотранспортних засобів з 28.01.1991 по 15.01.2003 та виконували роботи з транспортування гірничої маси вантажним автомобілем (вантажність 12 тонн), та з 16.01.2003 по 31.12.2003 водієм з вивезення породи вантажним автомобілем (вантажність 12 тонн) на шахтах ВАТ "Павлоградвугілля" з повним робочим днем на поверхні.
Довідка видана на підставі наказів та розпоряджень з основної діяльності та особового складу за 1991-2009 p.p., журналу обліку водії працюючих в шкідливих і важких умовах праці 1991-1999 p.p., особової картки Т-2, табелю обліку робочого часу за 2000-2009 p.p., подорожніх листів за 2004-2009 p.p.
Проте, професія водія автотранспортних засобів згідно наказів № 24 від 31.01.1995 та №117 від 05.04.2005 не атестована, згідно наказу № 2 від 05.01.2001 атестація робочих місць була проведена тільки для працівників колони № 5.
Таким чином пільгова довідка від 05.08.2020 № 483 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому Головне управління не має законних підстав зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 01.01.1995 по 04.01.2001 в Автобазі виробничого об'єднання «Павлоградвугілля».
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління з 08.12.2010 та отримує пенсію по інвалідності (третя група), обчислену відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі-Закон №1058).
02.09.2020 позивач звернувся до Головного управління із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.п. ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач прийнятий в Автобазу п/о "Павлоградвугілля" з 28.01.1986 водієм третього класу в автоколону № 4. Відповідно наказу 60-к від 06.04.1989 присвоєно другий клас водія, а 23.06.2007 перший клас водія автотранспортних засобів (розп. № 559к від 22.06.2007) та звільнений з 12.11.2009 в зв'язку з переведенням у ПП фірма "МГТ".
Згідно довідки № 483 від 05.08.2020, виданої філією "Павлоградська автобаза" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", ОСОБА_1 працював за професією водій автотранспортних засобів з 28.01.1991 по 15.01.2003 та виконував роботи з транспортування гірничої маси вантажним автомобілем (вантажність 12 тонн) в технологічному процесі на шахтах з повним робочим днем на поверхні за професією водія , що передбачена списком №2 розділ 1 гірничі роботи, підрозділ 1 відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні, шифр 2010100а-11442 «водії автомобілів, зайняті на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, відповідно ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення», ч. 2 п. 2 код КП 8332 підстава : класифікатор професій ДК 003-10 за період з 28.01.1991 по 15.01.2003 пільговий стаж 11 років 11 місяців 17 днів і за період з 16.01.2003 по 31.12.2003 виконував роботи з вивезення породи вантажним автомобілем (вантажність 12 тон) на шахтах з повним робочим днем на поверхні за професією водій, що передбачена списком №2 розділ 11, підрозділ 2а «водії автомобілів, що зайняті нарощуванням дамб хвостосховищ, вивезенням шламу, породи та відходів збагачення і брикетування» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення» ч.2 п.2. Код КП 8332 підстава : Класифікатор професій ДК003-10 за період з 16.01.2003 по 31.12.2003 пільговий стаж 00 років 11 місяців 15 днів (а.с. 14).
Довідка видана на підставі наказів та розпоряджень з основної діяльності та особового складу за 1991-2009 p.p., журнали обліку водії працюючих в шкідливих і важких умовах праці 1991-1999 p.p., табелю водіїв з шкідливими умовами праці 2007-2009, особова картка форми Т-2, табель обліку робочого часу за 2000-2009р.р., розрахункові відомості, подорожні листи за 2004-2009р.р.
Крім того, в довідці вказана додаткові відомості: атестація робочих місць наказ №24 від 31.01.1995, наказ №2 від 05.01.2001, термін дії проведеної атестації в 1995 році поширено до 04.01.2001 на підставі листа Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровській області №003/07-1-56 від 03.03.2009, розпорядження №117 від 05.04.2005, розпорядження №798 від 27.12.2011.
Рішенням відділу перерахунків пенсій №6 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №23578-24717/К-01/8-0400/20 від 10.12.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки професія водія автотранспортних засобів згідно наказів №24 від 05.01.2001 не була атестована, атестація була проведена тільки для працівників колони №5, а тому пільгова довідка від 05.08.2020 №483 не відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач, вважаючи відмову відповідача в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною, та такою, що порушує гарантоване Конституцією України право на пенсію звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV встановлено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
«Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записі у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств,установ, організацій або їх правонаступників
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 затверджено «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» (далі - Порядок № 18).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 18, дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (36-2003-п), на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).
Пунктом 3 Порядку № 18 визначено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 18 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи:
1) заяву про підтвердження стажу роботи;
2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);
3) трудову книжку;
4) документи, видані архівними установами, зокрема:
а) довідку про заробітну плату;
б) копії документів про проведення атестації робочих місць;
в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Відповідно до «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктом 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Починаючи з 22.08.1992 однією з обов'язкових умов для підтвердження пільгового стажу є документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач прийнятий в Автобазу п/о "Павлоградвугілля" з 28.01.1986 водієм третього класу в автоколону № 4. Відповідно наказу 60-к від 06.04.1989 присвоєно другий клас водія, а 23.06.2007перший клас водія автотранспортних засобів (розп. № 559к від 22.06.2007) та звільнений з 12.11.2009 в зв'язку з переведенням у ПП фірма "МІГ".
Згідно довідки № 483 від 05.08.2020, виданої філією "Павлоградська автобаза" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", ОСОБА_1 працював за професією водій автотранспортних засобів з 28.01.1991 по 15.01.2003 та виконував роботи з транспортування гірничої маси вантажним автомобілем (вантажність 12 тонн) в технологічному процесі на шахтах з повним робочим днем на поверхні за професією водія , що передбачена списком №2 розділ 1 гірничі роботи, підрозділ 1 відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні, шифр 2010100а-11442 «водії автомобілів, зайняті на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, відповідно ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення», ч. 2 п. 2 код КП 8332 підстава : класифікатор професій ДК 003-10 за період з 28.01.1991 по 15.01.2003 пільговий стаж 11 років 11 місяців 17 днів і за період з 16.01.2003 по 31.12.2003 виконував роботи з вивезення породи вантажним автомобілем (вантажність 12 тон) на шахтах з повним робочим днем на поверхні за професією водій, що передбачена списком №2 розділ 11, підрозділ 2а «водії автомобілів, що зайняті нарощуванням дамб хвостосховищ, вивезенням шламу, породи та відходів збагачення і брикетування» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення» ч.2 п.2. Код КП 8332 підстава : Класифікатор професій ДК003-10 за період з 16.01.2003 по 31.12.2003 пільговий стаж 00 років 11 місяців 15 днів (а.с. 14).
Довідка видана на підставі наказів та розпоряджень з основної діяльності та особового складу за 1991-2009 p.p., журнали обліку водії працюючих в шкідливих і важких умовах праці 1991-1999 p.p., табелю водіїв з шкідливими умовами праці 2007-2009, особова картка форми Т-2, табель обліку робочого часу за 2000-2009р.р., розрахункові відомості, подорожні листи за 2004-2009р.р.
Крім того, в довідці вказані додаткові відомості: атестація робочих місць наказ №24 від 31.01.1995, наказ №2 від 05.01.2001, термін дії проведеної атестації в 1995 році поширено до 04.01.2001 на підставі листа Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровській області №003/07-1-56 від 03.03.2009, розпорядження №117 від 05.04.2005, розпорядження №798 від 27.12.2011.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача не містить записів про неповний день роботи позивача, а уточнююча довідка підтверджує роботу позивача з перевезення вантажним автомобілем (вантажність 12 тон) та з транспортування гірничої маси в технологічному процесі на шахтах ВАТ «Павлогравугілля» з повним робочим днем на поверхні.
Судом встановлено, що за спірний період роботи позивача його посада була атестована згідно з наказами №24 від 31.01.1995 року та №2 від 05.01.2001 року:
- за списком №2 розділ 1 гірничі роботи, підрозділ 1 відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні, шифр 2010100-а-11442 «водії автомобілів, зайняті на транспортування гірничої маси в технологічному процесі» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162;
- списком 2 розділ 2 позиція 2а «водії автомобілів, що зайняті нарощуванням дамб, хвостосховищ, вивезенням шламу, породи та відходів збагачення і брикетування», шифр 2010100-а-11442 у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36.
Стосовно відсутності атестації робочого місця позивача за період роботи з 01.01.1995 по 04.01.2001, суд зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає безпідставним незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду його роботи з 01.01.1995 по 04.01.2001 у філії відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» «Павлоградська автобаза» (наразі філія «Павлоградська автобаза» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»).
Суд також звертає увагу, що пенсія позивачу вже була призначена з 08.12.2010 та отримує пенсію по інвалідності (третя група), яка обчислена відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", що не заперечується відповідачем у відзиві.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмовляючи в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви від 02.09.2020 до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 10.12.2020 року № 23578-24717/К-01/8-0400/20.
Що стосується позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 01.01.1995 по 04.01.2001 року у Автобазі виробничого об'єднання “Павлоградвугілля” (в подальшому перейменовано у філію відкритого акціонерного товариства “Державна холдингова компанія “Павлоградвугілля” “Павлоградська автобаза”, наразі філія “Павлоградська автобаза” ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”) та перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 02.09.2020 року.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 10.12.2020 року № 23578-24717/К-01/8-0400/20.
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 01.01.1995 по 04.01.2001 року у Автобазі виробничого об'єднання “Павлоградвугілля” (в подальшому перейменовано у філію відкритого акціонерного товариства “Державна холдингова компанія “Павлоградвугілля” “Павлоградська автобаза”, наразі філія “Павлоградська автобаза” ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”) та перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 02.09.2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко