27 липня 2021 року Справа №160/12104/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви Селянського (фермерського) господарства «МАЛЬВА» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 липня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «МАЛЬВА» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.03.2020 р., №1496917/30888267 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 05.03.2020 р., складеної Селянським (фермерським) господарством «МАЛЬВА» (код ЄДРПОУ 30888267) та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 05.03.2020 р., складеної Селянським (фермерським) господарством «МАЛЬВА» (код ЄДРПОУ 30888267) датою її фактичного подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.07.2020 р., №1757795/30888267 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 30.06.2020 р., складеної Селянським (фермерський) господарством «МАЛЬВА» (код ЄДРПОУ 30888267) та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 30.06.2020 р., складеної Селянським (фермерським) господарством «МАЛЬВА» (код ЄДРПОУ 30888267) датою її фактичного подання.
За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч.4 ст.122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Питання щодо строків звернення до суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору досліджувалось Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 з правовідносин, що є аналогічним відносинам у цій справі.
Зокрема, у даній постанові, висновки якої в силу ч.5 ст.242 КАС України враховує суд, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України) оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Судом встановлено, що позивач в прохальній частині позову просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.03.2020 р. №1496917/30888267 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 05.03.2020 р. та від 22.07.2020 р. №1757795/30888267 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 30.06.2020 р.,
З матеріалів позовної заяви видно, що 29.03.2020 року та 31.07.2020 року Селянським (фермерським) господарством «МАЛЬВА» подані скарги на вказані рішення.
Рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстр податкових накладних від 24.03.2020 року №1496917/30888267, яким залишено скаргу Селянського (фермерського) господарством «МАЛЬВА» №16320284 від 29.03.2020 року залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстр податкових накладних від 22.07.2020 року №1757795/30888267, яким залишено скаргу Селянського (фермерського) господарством «МАЛЬВА» №30494535 від 31.07.2020 року залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Отже, позивачем використано досудовий порядок вирішення цього спору.
Суд зауважує, що строк звернення до суду з даним позовом становить три місяці, який закінчився у червні 2020 року та у листопаді 2020 року.
Однак до суду із даною позовною заявою позивач звернувся лише 20.07.2021 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду).
За таких обставин, суд приходить до висновку про пропущення позивачем встановленого ч.4 ст.122 КАС України строку звернення до суду з цим позовом.
З матеріалів справи видно, що факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом визнається позивачем, у зв'язку з чим водночас у позовній заяві просить суд поновити строк подання цієї позовної заяви.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказує, що починаючи з 15.06.2020 р., та по 12.07.2021 року голова СФГ “МАЛЬВА" - ОСОБА_1 хворів, у зв'язку з чим перебував на лікуванні (з 15.06.2020 р., хворів на остеохондроз поперекового відділу хребта; з 17.08.2020 р., отримав черепно-мозкову травму, струс головного мозку внаслідок чого по 12.07.2021 року перебуває на лікуванні у лікаря-невропатолога. Під час хвороби ОСОБА_1 , відчував запаморочення, головний біль, порушення сну та пам'яті, загальну слабкість. Вказані обставини підтверджуються записами у його медичній картці. Згідно наказу СФГ "МАЛЬВА" від 25.03.2019 р. №4 ОСОБА_1 є головою та єдиним засновником СФГ "МАЛЬВА". Юрисконсульт у штаті СФГ "МАЛЬВА" відсутній, що підтверджується довідкою від 26.05.2021 р. Таким чином, вирішити питання щодо звернення з даним позовом до суду під час хвороби керівника СФГ "МАЛЬВА" не було можливості. Вказані поважні підстави стали причиною пропуску строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом. На думку позивача, вказані обставини були пов'язані із істотними перешкодами та труднощами, об'єктивно непереборними та зумовили несвоєчасне вчинення процесуальних дій.
Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що в ній не зазначено жодних конкретних причин, які унеможливили позивача звернутися до суду з цим позовом протягом строку, встановленого ч.4 ст.122 КАС України, та не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі № 320/2915/20 та ін.
Надаючи оцінку обставинам, наведеним у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, суд звертає увагу на те, що у період з 15.06.2020 р. по 12.07.2021 року голова СФГ “МАЛЬВА" - Улянченко Олександр Миколайович хворів, у зв'язку з чим перебував на лікуванні, але вказані обставини не підтверджені належними доказами, оскільки додані до позовної заяви медичні документи є неналежної якості.
Відтак, у разі незгоди з рішеннями від 24.03.2020 року №1496917/30888267 та від 22.07.2020 року №1757795/30888267, а в подальшому із рішеннями від 29.03.2020 року №16320284 та від 31.07.2020 року №30494535, позивач мав реальну можливість оскаржити такі в судовому порядку у строки, встановлені законом.
Отже, позивачем не наведено доводів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також обставин, які унеможливили звернення позивача до суду з цим позовом протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з наданням відповідних доказів.
Таким чином, заява позивача про поновлення пропущеного процесуального строку є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин його пропуску.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 123 КАС якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Селянського (фермерського) господарства «МАЛЬВА» про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «МАЛЬВА» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Тулянцева