м. Вінниця
29 липня 2021 р. Справа № 120/3068/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Староміським РВ УМВС Укрїни у Вінницькій області 26.07.1996 року) до Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 25512617) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Вінницької міської ради (далі - відповідач).
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати підпункт 34 рішення Вінницької міської ради від 26.03.2021 року №342 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, поновлення договорів оренди земельних ділянок громадяням”;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту змелеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га в межах міста Вінниці.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою подальшої передачі у власність в межах м. Вінниця (земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520680200:01:001:0163). Однак, як зазначено в позові, пунктом 34 рішення № 342 від 26.03.2021 року відповідачем у наданні вказаного дозволу відмовлено з посиланням на те, що ділянка знаходиться за межами Вінницької міської територіальної громади.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням Вінницької міської ради в частині відмови йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, вважає його протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення. Також даною ухвалою вирішено витребувати у Вінницької міської ради належним чином засвідченні копії документів, які стали підставою для прийняття рішення від 26.03.2021 року №342 та витяг з плану зонування міста Вінниці, на якому міститься інформація про те, що бажана позивачем земельна ділянка перебуває за межами міста Вінниця.
21.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що земельна ділянка про яку зазначає позивач у клопотанні від 08.02.2021 року з кадастровим номером (межує із ділянкою № 0520680200:01:001:0163) площею 0,1039 га знаходиться за межами міста Вінниця та Вінницької міської територіальної громади. Так, вищезазначена земельна ділянку відповідно до інформації публічної кадастрової карти України має місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада, СТ “Весна”, цільове призначення - 01.05 для ведення садівництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Враховуючи наведене, відповідач вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити у його задоволенні.
29.04.2021 року до суду подано відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначено, що у поданих до клопотання графічних матеріалах зазначено бажану позивачем земельну ділянку, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою за кадастром номером: 0520680200:02:001:0163. Оскільки вказана у графічних матеріалах земельна ділянка знаходиться в межах міста Вінниці, то представник відповідача вважає протиправною відмову Вінницької міської ради в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з підстав того, що така земельна ділянка знаходить на території Агрономічної сільської ради.
З огляду на зазначене, сторона позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Правом на подачу заперечення на відповідь на відзив сторона відповідача не скористалась.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд встановив наступне.
03.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту м. Вінниця орієнтовним розміром 0,1 га (межує із ділянкою №0520680200:01:001:0163), за графічними матеріалами, що надаються додатково (а.с. 10). В свою чергу, до клопотання додано графічні матеріали з зазначенням бажаного міся розташування земельної ділянки з іншим кадастровим номером 0520680200:02:001:0163 (а.с.11).
За результатами розгляду клопотання позивача на 7 сесії 8 скликання Вінницької міської ради прийнято рішенням №342 від 26.03.2021 року. Відповідно до п. 34 вищезазначеного рішення вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0520680200:01:001:0163 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв'язку з тим, що ділянка знаходиться за межами Вінницької міської територіальної громади.
Позивач зі вказаним рішенням відповідача не погоджується, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступних мотивів.
Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у ч. 1 ст. 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі житлової та громадської забудови.
Згідно із ч. 1 ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 ЗК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара, в селищах не більше 0,15 гектара, в містах не більше 0,10 гектара.
Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель державної та комунальної власності.
За змістом ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків формування їх шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування, у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу, належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.
За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону № 280/97-ВР).
Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову в його наданні у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Водночас, орган місцевого самоврядування уповноважений приймати рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою лише щодо земельних ділянок, які входять в межі конкретної територіальної громади.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 03.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту м. Вінниця орієнтовним розміром 0,1 га (межує із ділянкою №0520680200:01:001:0163), за графічними матеріалами, що надаються додатково.
У свою чергу, до клопотання позивачем долучено графічні матеріали, на яких вказане бажане місце розташування земельної ділянки та зазначено кадастровий номер сусідньої земельної ділянки - 0520680200:02:001:0163.
Відтак, з наведеного вбачається, що кадастровий номер, який зазначено позивачем у клопотанні та у графічних матеріалах не збігається.
Відповідно до наданого відповідачем на вимогу суду витягу з адресної схеми м. Вінниця із зазначенням інформації з публічної кадастрової карти України земельна ділянка із кадастровим номером: 0520680200:01:001:0163 (яку ОСОБА_1 вказав у клопотанні) знаходиться за межами міста Вінниці на території Агрономічної сільської ради, у свою чергу, земельна ділянка із кадастровим номером: 0520680200:02:001:0163 (графічні матеріали щодо якої долучено позивачем до клопотання) знаходиться в межах міста Вінниці, які встановлені постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 року №401-VIII.
Відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу, у п. 34 рішення Вінницької міської ради від 26.03.2021 року №342 зазначив: “Відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0520680200:01:001:0163 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв'язку з тим, що ділянка знаходиться за межами Вінницької міської територіальної громади”.
Як встановлено судом зазначена позивачем у клопотанні земельна ділянка з кадастровим номером: 0520680200:01:001:0163 та відповідно земельна ділянка, яка межує з нею (бажана позивачем земельна ділянка) дійсно знаходиться за межами м. Вінниці, що не заперечується представником позивача.
Відтак, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, відповідач розглядаючи подане клопотання перевірив місце розташування відповідної земельної ділянки та встановив, що остання знаходится за межами міста Вінниця, що в свою чергу виключає у Вінницької міської ради повноваження на розпорядження відповідними об'єктами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Вінницька міська рада правомірно відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0520680200:01:001:0163, адже остання не уповноважена на розпорядження земельними ділянками, які знаходяться поза межами Вінницької міської територіальної громади.
Окремо суд звертає увагу позивача на те, що при формуванні клопотання особа має долучати графічні матеріали, які відповідають клопотанню. В свою чергу, суб'єкт владних повноважень розглядає подані клопотання та надає оцінку саме тим обставинам, які викладені у клопотанні.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Староміським РВ УМВС Укрїни у Вінницькій області 26.07.1996 року).
Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 25512617).
Рішення в повному обсязі сформовано: 29.07.2021 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна