м. Вінниця
16 липня 2021 р. Справа № 120/2217/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у порушені строку розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького р-н., Вінницької області у власність.
Ухвалою суду від 17.03.2021 року відкрито провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін в порядку спрощеного позовного провадження.
06.05.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог. Разом з тим, у відзиві також зазначив, що за результатами розгляду даного клопотання Головним управління прийнято наказ №2-1101/15-21-СГ від 26.04.2021 року «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» яким Позивачу відмолено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ч.7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у зв'язку з тим, що ухвалою Вінницького міського суду від 17.10.2019 року по справі №127/27258/19 на земельний масив площею 459268 га з кадастровим номером 0520680200:01:010:0041 накладено арешт із забороною вчинення суб'єктами державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди землі, договорів купівлі - продажу та інших правочинів щодо зазначеної земельної ділянки.
Відтак вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Окрім цього наголосив, що суд вправі зобов'язати Відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків, проте, не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) Відповідачу.
14.05.2021 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач порушив 30 денний строк. Також вказує що, у наказі №2-1495/15-21-СГ від 21.05.2021 року, який видано відповідачем зазначено, що ухвалою Вінницького міського суду від 17.10.2019 року по справі №127/27258/19 на земельний масив площею 459268 га з кадастровим номером 0520680200:01:010:0041 накладено арешт із забороною вчинення суб'єктами державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди землі, договорів купівлі - продажу та інших правочинів щодо зазначеної земельної ділянки, однак про існування арешту земельної за кадастровим №0520680200:01:010:0041 позивачу стало відомо з отриманого відзиву. Відповідач не вважав за потрібне повідомити про це Позивача, тим самим змусив звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів, що призвело до витрати коштів на правничу допомогу та сплату судового збору.
Звертає увагу суду, що ухвалою Вінницького міського суду справа №127/27258/19 від 17.10.2019 року не зазначено заборони у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Також вказує, що відповідач на зазначених земельних ділянках продовжує надавати дозволи на розробку проекту землеустрою іншим особам.
Додатково зазначає, що наказ про надання/не надання дозволу на розробку проекту землеустрою - не породжує майнові права, а є лише частиною процедури для досягнення такої мети. Також, звертає увагу суду на порушення відповідачем процесуальних прав та наполягає на винесенні стосовно відповідача окремої ухвали суду.
27.05.2021 року від відповідача надійшли заперечення, у яких останній не погоджується із твердженнями позивача зазначеними у відповіді на відзив з підстав, які більшою мірою зазначені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою від 01.07.2021 року у прийнятті заяви представника позивача про зміну предмета позову відмовлено.
Дата ухвалення рішення обумовлена, в тому числі тим, що відповідно до наказу Голови Вінницького окружного адміністративного суду №068-в/к, №069-в/к від 14.05.2021 року головуючий суддя Крапівницька Н.Л. перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши надані сторонами докази, та матеріали справи, судом встановлено, що у січні 2021року Позивач, звернувся до Відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького р-н., Вінницької області у власність. Місце знаходження земельної ділянки з земель запасу: кадастровий №0520680200:01:010:0041, цільове призначення 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, площа 445268 га, місце розташування Вінницька область, Вінницький р-н, Агрономічна сільська рада. За межами села Агрономічне (район: Вінницький КОАТУУ: 520680200 Зона: 01 Квартал: 010), Форма власності-державна).
Позивач повідомила, що на території України земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства безоплатно із земель державної або комунальної власності у приватну власність не отримувала. Клопотання подано 17.01.2021 року та отримано відповідачем 20.01.2021 року, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно наявної інформації, яка підтверджується що підтверджується скріншотом з офіційного сайту Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області станом на момент звернення до суду зазначене клопотання перебуває на розгляді.
У подальшому, за результатами розгляду даного клопотання Головним управління прийнято наказ № 2-1101/15-21-СГ від 26.04.2021 року «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» яким Позивачу відмолено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ч.7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у зв'язку з тим, що ухвалою Вінницького міського суду від 17.10.2019 року по справі №127/27258/19 на земельний масив площею 459268 га з кадастровим номером 0520680200:01:010:0041 накладено арешт із забороною вчинення суб'єктами державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди землі, договорів купівлі - продажу та інших правочинів щодо зазначеної земельної ділянки
Не погоджуючись із бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року в справі №806/3095/17, від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а).
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 року №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в порядку статті 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту села Агрономічного Вінницького району Вінницької області.
Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, розглянувши вказане клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повинно було прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Разом з тим, відповідно до ст.1 ЗУ «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону. Суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг. Суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Згідно пункту 62 реєстру надання адміністративних послуг офіційного сайту Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України (http://www.me.gov.ua/), видно, що видача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративною послугою.
Таким чином, заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є заявою на отримання адміністративної послуги.
Згідно ч.1, 5 ст.10 ЗУ «Про адміністративні послуги» граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.
Як видно з матеріалів справи, станом на момент звернення до суду відповідь на заяву позивача зареєстровану Відповідачем 20.01.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не надано, тобто порушено місячний термін, відповідно до ст.118 Земельного кодексу України.
Зважаючи на наведені обставини, Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України у редакції Закону України від 28.04.2021 року №1423-IX з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".
Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об'єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Таким чином, з 27.05.2021 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області втратило повноваження з приводу розпорядження спірною земельною ділянкою.
Враховуючи, що з 27.05.2021 року до повноважень відповідача не входить розпорядження спірною земельною ділянкою, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача до вчинення певних дій, а тому у частині позовних вимог зобов'язального характеру слід відмовити.
Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
У даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як видно з поданих документів, 10.03.2021 між позивачем (Клієнтом) та адвокатським Бюро "Корнійчук та Партнери" в особі керуючого Корнійчука Дмитра Анатолійовича укладено Договір про надання правової допомоги №22 (далі - Договір).
За умовами цього Договору (пункт 1.1) Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов'язання, надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором.
Відповідно до п. 5.1-5.3 Досудове врегулювання 1600,00 грн/год. Одна норма години роботи Бюро складає 1600,00 грн. Закінчення розгляду справи на користь клієнта - гонорар Бюро складає 15000 грн.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як видно з розрахунку часу, витраченого на надання правової допомоги (детального опису робіт/наданих послуг, виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги) адвокатом надано такі послуги: консультація - 1 год / 1600,00 грн; аналіз судової практики - 2 год / 3200,40 грн; підготовка позовної заяви та додатків - 5 год / 8000,40 грн. Таким чином, загальна вартість наданих послуг становить 12800,00 грн за 8 годин витраченого часу.
Доказів сплати витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 12800,00 грн до матеріалів справи не долучено, проте суд зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання суду, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції..
Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Водночас суд, при визначені суми витрат на правничу допомогу зважає наявність подібних спорів між сторонами, які є предметом розгляду в суді та подані одним і тим самим адвокатом до того ж самого відповідача, що безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви та заяв по суті позову.
З огляду на викладене суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 12800,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, а показники часу на оформлення позову та заяв по суті справи, які зазначені адвокатом 8 годин, є завищеними.
Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 3000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Так як позовні вимоги задоволено частково, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 , від 17.01.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького р-н., Вінницької області у власність з земельного масиву за кадастровим номером № 0520680200:01:010:0041.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) та витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , орган №0523 від 08.09.2015 року РНОКПП НОМЕР_2 , Місце проживання: АДРЕСА_1 , Адреса: АДРЕСА_2 , Засіб зв'язку: НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ЄДРПОУ-39767547, Засіб зв'язку: (0432)-55-15-60, e-mail: vinnytsia@land.gov.ua).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар