Справа №523/12749/21
Провадження №1-кс/523/2888/21
про повернення клопотання про арешт майна
16 липня 2021 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , отримавши внесене у кримінальному провадженні №12021164490000934 від 13.07.2021 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, клопотання дізнавача СД ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 14.07.2021 року про арешт майна,
14.07.2021 року до Суворовського районного суду м.Одеси від дізнавача СД ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 надійшло погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 клопотання про арешт майна, за яким 11.07.2021 року о 16:00 годині за адресою: м.Одеса, вул.Генерала Бочарова, біля базару «Північний», між невідомими особами відбулись хуліганські дії, тобто грубе порушення громадського порядку за мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Як слідує з клопотання, за матеріалами правоохоронних органів, СД ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області розпочате кримінальне провадження №12021164490000934 від 13.07.2021 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а у внесеному клопотанні дізнавач ОСОБА_2 просить слідчого суддю накласти арешт на вилучені 13.07.2021 року в ході невідкладного обшуку автомобіля марки «BMW Х5», в кузові сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився біля будинку №24 по вул.Ак.Сахарова в м.Одесі, пластиковий кейс чорного кольору із предметом, ззовні схожим на пістолет «Zoraki Stalker», магазин до нього з трьома набоями OZK 9 mm D.A., зіп-пакет з предметами, ззовні схожими на вказані набої, в кількості 7 шт, електронний носій інформації з відео-реєстратора означеного автомобіля, ємкістю 16 GB.
В обґрунтування клопотання дізнавач ОСОБА_2 посилається на те, що означені предмети можуть зберігати на собі сліди вчинення злочину, є речовими доказами, а в рамках кримінального провадження виникла необхідність в проведенні ряду експертних досліджень вилученого під час невідкладного обшуку.
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
В силу ч.ч.1, 5 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За ст.132 вказаного Кодексу, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчий суддя у контексті ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Статтями 276, 277 КПК України регламентовано, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, а письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Згідно зі ст.171 наведеного Кодексу, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням з прокурором, а у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, наряду з іншим, повинні бути зазначені підстави і мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право на власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя чи суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків в сімдесят дві години, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Разом із тим, за змістом ст.ст.36, 37, 110 КПК України, рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у цьому кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим означеним Кодексом вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Однак, матеріали означеного клопотання не містять постанови про призначення (визначення) групи прокурорів у кримінальному провадженні №12021164490000934, зокрема ОСОБА_3 , що обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування цього кримінального провадження, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурорів, які не мають на те законних повноважень, а відтак - унеможливлює обґрунтування такими доказами процесуального рішення слідчого судді.
Тотожну правову позицію висловила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22.02.2021 року (справа №754/7061/15, провадження №51-4584 кмо 18).
Між тим, у внесеному клопотанні всупереч приписам ч.2 ст.171 КПК України взагалі не викладено значення цього майна для потреб кримінального провадження у конкретному випадку, а пропонуючи накласти арешт на майно, яке є речовим доказом, сторона обвинувачення взагалі не надала в розпорядження суду жодного документу в розумінні ст.ст.98-100, 104, 110 цього Кодексу, на підтвердження визнання такого майна речовим доказом, його огляду з докладним описом та фотофіксацією.
Крім того, зміст означеного клопотання містить припущення щодо зберігання на вилучених предметах слідів вчинення кримінального правопорушення, що належним чином у клопотанні не обґрунтовано і відповідними доданими до клопотання матеріалами не підтверджується.
Наряду з викладеним, всупереч приписам ч.3 ст.132 КПК України матеріали клопотання не містять відомостей щодо існування обґрунтованої підозри про вчинення відповідною особою кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування у конкретному випадку такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а матеріали означеного клопотання не містять відомостей щодо повідомлення в порядку ст.276 зазначеного Кодексу певній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в даному кримінальному провадженні.
Одночасно слід зауважити на тому, що в порядку п.1 ч.2 ст.87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а за п.2 ч.3 цієї ж норми закону, недопустимими доказами визнаються такими, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Крім того, матеріали внесеного клопотання суперечать загальним засадам кримінального провадження, визначених у ст.7 КПК України, до яких зокрема відноситься недоторканність житла чи іншого володіння особи.
За ст.13, ч.ч.1, 2 ст.233 КПК України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч.3 цієї статті, а під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Так, за правовими висновками Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 12.02.2019 року у справі №159/451/16-к, провадження №51-1173км18), якщо подія, з приводу якої проводиться огляд (обшук), відбулася в житлі чи іншому володінні особи, на проведення такого огляду (обшуку) поширюються вимоги, передбачені ст.30 Конституції України та відповідними положеннями ст.ст.13, 233, 234 КПК України.
Попри те, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на виявлені та вилучені в ході невідкладного обшуку автомобіля марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дізнавачем ОСОБА_2 до клопотання не додано відповідної ухвали щодо визнання правомірним проведення такого обшуку іншого володіння особи та заяви власника цього автомобіля, що у контексті ст.ст.233, 234 КПК України викликає у слідчого судді обґрунтовані сумніви щодо правомірності проведеного обшуку іншого володіння особи у конкретному випадку та перешкоджає накладенню арешту на майно за сукупністю наведених обставин.
Оцінюючи ж в порядку ст.ст.86, 87, 94, 104 КПК України доданий до клопотання протокол обшуку від 13.07.2021 року, слідчий суддя виходить з наступного.
Частиною 3 ст.104 КПК України регламентовано, що вступна частина протоколу повинна містити відомості зокрема про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по-батькові, дати народження, місце проживання), а описова частина - відомості про послідовність дій.
Незважаючи на проведення дізнавачем ОСОБА_2 обшуку іншого володіння особи за участю спеціаліста, понятих та інших осіб, передбачених законом відомостей щодо особистих даних останніх означений протокол обшуку не містить, що з урахуванням лише наведених у цьому протоколі відомостей про вилучені предмети та ненаведенням послідовності всіх дій під час проведення обшуку, - об'єктивно й поза розумним не дозволяє слідчому судді обґрунтувати позитивне для сторони обвинувачення процесуальне рішення наведеним протоколом.
Тотожну правову позицію щодо визнання фактичних даних, отриманих з порушенням вимог ч.3 ст.104, ч.7 ст.223 КПК України, які містяться в протоколі обшуку недопустимими, висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у справі №591/4742/16-к (постанова від 02.09.2020 року, провадження №51-1733км19).
Опріч викладене, необґрунтованими слідчому судді уявляються доводи клопотання дізнавача ОСОБА_2 щодо необхідності накладення арешту на майно для проведення відповідного експертного дослідження, з огляду на що та у контексті п.1 ч.3 ст.132, ч.2 ст.170 КПК України, унеможливлює застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна у конкретному випадку з означеною метою.
Слід також відмітити, що додані до означеного клопотання й надані до суду копії матеріалів оформлені дізнавачем ОСОБА_2 всупереч вимогам «Інструкції з діловодства в органах Національної поліції», затвердженої наказом Голови Національної поліції України №414 від 20.05.2016 року (непрошиті, не містять опису та засвідчувальний напис є неповним, оскільки копії не містять дати їх створення, відсутній супровідний лист на матеріали клопотання та реєстраційний номер вихідної кореспонденції), що у свою чергу не надає слідчому судді можливості пересвідчитись у ідентичності таких копій документів та у дотриманні встановленого порядку надання таких матеріалів до суду.
Аналогічні висновки містяться в Розділі 1, п.6 Розділу 2.5 та у п.п.6, 9 Розділу 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, затвердженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.
Оскільки з наданих до суду клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що внесене до суду дізнавачем СД ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 і погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 клопотання про арешт майна є необґрунтованим й безпідставним, зміст якого до того ж не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України та процесуальні повноваження означеного прокурора не підтверджені доданими до клопотання матеріалами, внаслідок чого та у контексті ст.ст.132, 172 цього ж Кодексу слідчий суддя доходить висновку про повернення клопотання до вказаної прокуратури для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.2-3, 9, 13, 26, 36-40, 110, 132, 167, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання дізнавача СД ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 14.07.2021 року, погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 та подане у кримінальному провадженні №12021164490000934 від 13.07.2021 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, про арешт майна, - повернути вказаному прокурору.
Надати прокурору Суворовської окружної прокуратури м.Одеси строк для усунення недоліків, наведених у мотивувальній частині цієї ухвали, - протягом 72-х годин з часу отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1