Справа № 489/4950/21
Номер провадження 2-з/489/106/21
30 липня 2021 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі судді Кокорєва Вячеслава Валентиновича, розглянувши заяву ОСОБА_1 (далі - заявник) про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними
встановив
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій неправомірними.
Разом з позовною заявою заявник подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира) із заборою вчиняти будь-які дії.
Згідно із змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання дій відповідача щодо розірвання договору неправомірними. Суд звертає увагу заявника, на те, що визнання дій неправомірними не передбачає примусового виконання рішення суду.
Забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.
Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про визнання дій неправомірними, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду про визнання дій неправомірними.
З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що 01.09.2017 між сторонами був укладений договір оренди однокімнатної квартири. 01.08.2018 було підписано Додаткову Угоду, якою було внесено зміни до договору оренди від 01.09.2017 та визначено строк його дії до 31.07.2019.
Заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру з забороною будь - яким особам вчиняти будь - які дії. Однак, заявником не надано до суду документів, які б підтвердили її право користування вказаною квартирою, оскільки строк дії договору оренди закінчився. Відповідач є власником квартири і для обмеження його правомочностей повинні бути передбачені законом підстави.
В своїй заяві позивач зазначає про наявність у неї переважного права на оренду квартири або на її придбання, але відповідно до наданих позивачем листів, не вбачається, що відповідач має намір передати в оренду або продати квартиру іншій особі.
Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, оцінюючи наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, беручи до уваги, що накладення арешту на майно відповідача є заходом, який призводить до суворих обмежень для власника майна у користуванні його майном, та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав власника майна на володіння та користування належним їй майном, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд
ухвалив
В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Кокорєв