29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" липня 2021 р. Справа № 924/411/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Комунальна техніка"
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"
про стягнення 1 252 271,33 грн., з яких: 1 143 000,00 грн. основного боргу, 55 600,44 грн. пені, 10 690,89 грн. 3% річних та 42980,00 грн. втрат від інфляції.
Представники сторін:
від позивача - Барахтянський В.Ю;
від відповідача - не з'явились.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
19.04.2021 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Комунальна техніка" до відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 252 271,33 грн., з яких: 1 143 000,00 грн. основного боргу, 55 600,44 грн. пені, 10 690,89 грн. 3% річних та 42980,00 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 23.04.2021 позовну заяву залишено без руху надавши заявнику строк у 7 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків виявлених у позовній заяві з доданими документами.
Після усунення виявлених недоліків, ухвалою суду від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.06.2021 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 01 червня 2021 року.
28.05.2021 на адресу суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Комунальна техніка" надійшла заява про участь у судовому засіданні 08 червня 2021 року по справі в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якого доручити Автозаводському районному суду Полтавської області.
Ухвалою суду від 31.05.2021 у задоволенні заяви позивача від 26.05.2021р. (вх.№05-22/4716/21 від 28.05.2021) про участь в судовому засіданні у справі №924/411/21 призначеному на 10:00 год. "08" червня 2021р., в режимі відеоконференції відмовлено.
31.05.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
07.06.2021 відповідач надіслав на електронну адресу суду клопотання про прийняття доказів у справі.
Окрім того, 07.06.2021 позивачем надіслано на адресу суду відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у підготовчому засіданні без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 08.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/411/21 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 24 червня 2021 року.
При цьому в ухвалі від 08.06.2021 судом прийнято зменшення заявлених позовних вимог викладене у відповіді позивача на відзив.
14.06.2021 на адресу суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Комунальна техніка" надійшла заява про участь у судовому засіданні 24.06.2021 по справі в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якого доручити Автозаводському районному суду Полтавської області, Крюківському районному суду Полтавської області або Кременчуцькому районному суду Полтавської області.
Ухвалою суду 16.06.21 задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Комунальна техніка" від 11.06.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судом в судовому засіданні 24.06.2021 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 22.07.2021. Ухвалою суду від 24.06.2021 повідомлено відповідача про дату наступного засідання у справі.
02.07.2021 позивачем надіслано на адресу суду заяву про долучення документів до матеріалів справи.
15.07.2021 на адресу суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Комунальна техніка" надійшла заява про участь у судовому засіданні 22 липня 2021 року в режимі відеоконференції, за допомогою власних технічних засобів в програмі EASYCON. Участь в судовому засіданні прийматиме директор - Барахтянський В.Ю.
Ухвалою суду від 20.07.2021 заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Комунальна техніка" від 12.07.2021 задоволено.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.06.21) 1 143 000,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року, 55 600,44 грн. пені, 10 690,89 грн. 3% річних та 42980,00 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року, позивач передав а відповідач прийняв товару на загальну суму 2 364 000,00 грн. Проте вказує позивач, відповідач умов договору в повному обсязі не виконав, в результаті чого у нього утворилася заборгованість за переданий товар в розмірі 1 143 000,00 грн. В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з останнього 10690,89 грн. 3% процентів річних за період з 02.02.2021 по 14.04.2021, 42980,00 грн. втрат від інфляції за період березень-квітень 2021 року та 50600,44 грн. пені на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України.
31.05.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо позовних вимог. У відзиві зокрема зазначає про те, що позивач неправомірно здійснив обрахунок пені та 3% річних з 31.01.2021 (вихідний день), а правомірним було б нарахувати останні з 02.02.2021. Відповідач звертає увагу суду, що укладений між сторонами договір №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року не містить умов щодо покладення на покупця зобов'язань зі сплати пені та штрафу. Стверджує, що відповідач вживав усіх можливих дій та заходів для проведення оплати поставленого позивачем товару. Звертає увагу суду на те, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого товару в строки визначені умовами Договору внаслідок дії об'єктивних та незалежних від відповідача обставин, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а через те, що компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів. Вважає, що позивач неправомірно нарахував до стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, не врахувавши при їх обрахунку висновки Верховного суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2021 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 22.07.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 01.07.2021, що підтверджується судовою повісткою від 25.06.2021 наявною в матеріалах справи.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/411/21 відсутні.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.
14.12.2020 між ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ТОВ "Торговий Дім "Комунальна Техніка" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №17077/53-124-01-20-12948, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1, та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.2. предметом поставки по даному договору є товар: код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби.
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача: за адресою: (Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100).
Ціна товару по договору становить 1 970 000,00 грн., крім того ПІДВ 394 000,00 грн. Всього ціна договору: 2 364 000,00 грн. Ціна за одиницю товару кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п.п. 4.1., 4.2. договору).
Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (energoatom.kіеv.uа).
Згідно з пунктами 6.2., 6.3., та 6.4. договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної. З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3 примірниках), сертифікат якості.
Пунктом 7.1., 7.5. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс - мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат торгово-промислової палати України або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 11.1. договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 2 364 000,00 грн. з ПДВ.
Згідно видаткової накладної №232 від 15.12.2020 на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 2 364 000,00 грн. Товар отриманий представником відповідача Філіпповим Вадимом Володимировичем на підставі довіреності №107 від 14.12.2020.
17.03.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за договором №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року.
У відповідь на зазначену претензію листом №45-30-570/4143 від 26.03.2021 відповідач повідомив позивача, що заборгованість за спірним договором буде погашена за наявності відповідного фінансування
Оскільки, відповідач свої зобов'язання за договором №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року щодо оплати поставленого товару виконав частково, а саме: 18.02.2021 сплачено 180 000,00 грн., 19.03.2021 сплачено 120 000,00 грн., 14.04.2021 сплачено 801 000,00 грн. та 02.06.2021 сплачено 120 000,00 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з останнього (з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог) 1 252 271,33 грн., з яких: 1 143 000,00 грн. основного боргу, 55 600,44 грн. пені за період з 31.01.2021 по 14.04.2021, 10 690,89 грн. 3% річних за період з 02.02.2021 по 14.04.2021 та 42980,00 грн. втрат від інфляції за період березня по квітень 2021 року.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.12.2020 між ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ТОВ "Торговий Дім "Комунальна Техніка" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №17077/53-124-01-20-12948, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1, та яка є невід'ємною частиною договору.
З умов договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умов договору та Специфікації №1 від 14.12.2020, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 2364 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №232 від 15.12.2020 року на суму 2 364 000,00 грн. з ПДВ.
В свою чергу, відповідно до поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договором поставки №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020р. на загальну суму 2364000,00грн.
У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З пункту 5.1. договору вбачається, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договорів сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (energoatom.kіеv.uа).
Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, відповідач зобов'язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною від 15.12.2020 у строк до 30.01.2021р.
В порушення умов договору поставки №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар, а саме: 18.02.2021 сплачено 180 000,00 грн., 19.03.2021 сплачено 120 000,00 грн., 14.04.2021 сплачено 801 000,00 грн. та 02.06.2021 сплачено 120 000,00 грн., що разом склало 1 221 000,00 грн.
Докази сплати відповідачем заборгованості у розмірі 1143000,00 грн. за спірним договором поставки в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов'язання з повної оплати товару за договорами поставки №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 1143000,00грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 1143000,00 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов'язань за договором поставки.
З огляду на прострочення відповідачем грошових зобов'язань за договором №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року, позивач просить суд стягнути 55 600,44 грн. пені за період з 31.01.2021 по 14.04.2021, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 10690,89 грн. 3% річних за період з 02.02.2021р. по 14.04.2021р. по кожній сумі окремо та 42980,00 грн. інфляційних втрат за березень-квітень 2021 року., про стягнення яких звернувся з вказаним позов до суду.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом встановлено, що останні обраховано в межах максимального розміру за заявлені періоди, а тому вимога про стягнення 10690,89 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції за період березень - квітень 2021, суд дійшов висновку, що останні заявлені в межах максимального розміру, є правомірними та обґрунтованими, а тому 42980,00 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.
Щодо заявленої до стягнення з відповідача 55600,44 грн. пені за період з 31.01.2021 по 14.04.2021, судом враховується таке.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Враховуючи вищенаведені положеннями законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Тлумачення умов укладеного сторонами договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Отже, за змістом вищевказаних положень законодавства розмір пені та штрафу за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені та штрафу, або містить умову про те, що вони нараховуються відповідно до чинного законодавства, сума пені та штрафу може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Жодним з пунктів Договору купівлі-продажу №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року не встановлено обов'язок відповідача, як Покупця, сплачувати неустойку в разі порушення ним грошового зобов'язання за Договором.
Доказів на підтвердження внесення змін до Договору купівлі-продажу №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року матеріали справи також не містять.
З огляду на викладене, оскільки умовами Договору купівлі-продажу №17077/53-124-01-20-12948 від 14.12.2020 року не визначено розміру пені за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та статтею 231 Господарського кодексу України не встановлено конкретного розміру (відсотку) належних до стягнення пені та штрафу, а лише встановлено порядок їх визначення у договорі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна неустойка за відсутності конкретно визначеного її розміру в Договорі та законі, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 55600,44 грн. пені не підлягає до задоволення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Щодо посилань відповідача на запровадження на території України карантину та наявності форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, судом враховується таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020р. на усій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов'язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв'язок між карантином та неможливістю виконання договору.
У пункті 7.1 договорів сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або невиконання зобов'язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України „Про Торгово-промислові палати в Україні”, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.
Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У пункті 7.5. договору також передбачено, що доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати в Україні.
Однак в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо).
Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов'язань за договором поставки та звільнення відповідальності за невиконання зобов'язань за укладеними договорами. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 1143000,00 грн. основного боргу, 10690,89грн. 3% річних та 42980,00 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Комунальна техніка" (39602, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд. 78-А, код ЄДРПОУ 39588481) 1 143 000,00 грн. основного боргу,10 690,89 грн. 3% річних та 42 980,00 грн. втрат від інфляції та 17950,06 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 30.07.2021.
Суддя А.М. Яроцький
Віддрук. у 2 прим.: (всім рек. з пов. про вручення)
1 - до справи;
2 - позивачу - 39602, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд. 78-А
3, 4 - відповідачу - 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3;
- 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20.