Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2040/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 13)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський хлібозавод" (61024, м. Харків, вул. Максиміліанівська, буд. 18, кв. 1)
про стягнення 6445,91 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський хлібозавод" про стягнення 6445,91 грн., що складається з: основного боргу у розмірі 6374,63 грн., інфляційних збитків у розмірі 44,62 грн., 3 % річних у розмірі 26,66 грн.
В обґрунтування позову вказано на неналежне виконання з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу б/н від 22.10.2020 р. в частині повного та своєчасного погашення заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (ГПК - України), враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. При цьому, копія ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 31.05.2021, яку було надіслано на юридичну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена інформацією, наявною в ЄДРПОУ, повернулася на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Вищевказана ухвала господарського суду Харківської області від 31.05.2021 була оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Установлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Крім того, суд зауважує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
З огляду на викладене, судом було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, що є достатніми для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов у строк, встановлений ч. 8 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Відповідно до Акту контрольного огляду вузла обліку газу №110820 від 11.08.2020 р. працівниками АТ "Сумигаз" під час контрольного огляду вузла обліку природного газу в присутності представника споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський хлібозавод" Євтушенко О.В., за адресою: Сумська обл., м. Лебедин, пров. Заводський, буд. 4 зафіксовано роботу комерційного вузла обліку газу в позаштатному режимі, внаслідок чого було встановлено, що споживання природного газу не обліковувалося, про що також було зафіксовано у Акті про порушення №07/53 від 11.08.2020р., який був складений у присутності представника споживача.
Зі змісту Акту про порушення №07/53 від 11.08.2020 р. вбачається, що про дату, час та місце розгляду вищевказаного Акту на засіданні комісії Оператора ГРМ, споживача було повідомлено заздалегідь, шляхом внесення відповідного запису, а саме: 20.08.2020 р. о 10:00 за адресою: м. Суми, вул. О.Береста, буд. 21, каб. 202.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання постійно діючої комісії АТ "Сумигаз" (м. Суми) з розгляду актів про порушення №150 від 20.08.2020 на порядок денний винесено питання про розгляд Акту про порушення №07/53 від 11.08.2020 - робота комерційного ВОГ в позаштатному режимі за адресою: Сумська обл., м. Лебедин, пров. Заводський, буд. 4.
За результатами вивчення документів та обговорення заступником голови вищевказаної комісії винесено на голосування та за результатами голосування затверджено рішення про перенесення розгляду Акту про порушення №07/53 від 11.08.2020 на 24.09.2020 об 11:25.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання постійно діючої комісії АТ "Сумигаз" (м. Суми) з розгляду актів про порушення №151 від 24.09.2020 за результатами вивчення наданих актів, пояснень представника споживача та обговорення, головою комісії було винесено на голосування та за результатами голосування вирішено задовольнити Акт про порушення №07/53 від 11.08.2020 р. щодо споживання послуги з розподілу природного газу ТОВ "Лебединський хлібозавод" повністю та визначити об'єм необлікованого природного газу за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання споживача ТОВ "Лебединський хлібозавод", починаючи з 01.08.2020 по 11.08.2020. Крім того, вирішено визначити вартість природного газу згідно вимог Кодексу ГРМ за цінами закупівлі природного газу Оператора ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками встановленого порушення, зокрема некоректної роботи лічильника здійснено перерахунок споживачу розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, за результатами чого Aкціонерним товариством "Сумигаз" складено Акт-розрахунок та рахунок на оплату від 29.09.2020 р. на суму 38124,63 грн.
15.10.2020 на адресу Aкціонерного товариства "Сумигаз" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський хлібозавод" надійшов лист №123 від 09.10.2020 з проханням розстрочити оплату за донарахований об'єм природного газу згідно акту-розрахунку від 24.09.2020 в сумі 38124,63 грн. на шість місяців з жовтня 2020 р. по березень 2020 р.
За результатами розгляду вищевказаного листа, 22.10.2020 між Aкціонерним товариством "Сумигаз" (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединський хлібозавод" (надалі - боржник) укладеного договір про реструктуризацію заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу від 22.10.2020 (надалі - договір), відповідного до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах визначених договором, кредитор надає розстрочку боржнику у погашенні заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу.
Умовами п. 1.2. Договору визначено, що сума боргу станом на 22.10.2020 складає 38124,63 грн.
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили та встановили, що боржник зобов'язується погасити суму боргу в повному обсязі відповідно до графіку погашення, а саме: до 30.10.2020 р. - 6350,00 грн., до 30.11.2020 р. - 6350,00 грн., до 30.12.2020 р. - 6350,00 грн., до 30.01.2021 р. - 6350,00 грн. до 28.02.2021 р. - 6350,00 грн., до 30.03.2021 р. - 6374,63 грн.
Відповідно до п. 3.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до його повного виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 2.1 договору про реструктуризацію заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу від 22.10.2020 відповідачем було здійснено платежі за наступними платіжними дорученнями: №2483 від 02.11.2020 на суму 6350,00 грн., №2526 від 30.11.2020 на суму 6350,00 грн., №2558 від 30.12.2020 на суму 6350,00 грн., №2587 від 29.01.2021 на суму 6350,00 грн., №2635 від 26.02.2021 на суму 6350,00 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.04.2021 на адресу Акціонерного товариства "Сумигаз" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський хлібозавод" надійшов лист №31 від 05.04.2021, за змістом якого відповідач повідомив про серйозні труднощі у зв'язку з перевіркою Держпродспоживслужби у березні 2021 р. і накладення арешту на розрахунковий рахунок, тому просив відтермінувати строк погашення заборгованості до 30.09.2021 за наступним графіком: до 30.04.2021 р. - 1065,00 грн., до 31.05.2021 р. - 1065,00 грн., до 30.06.2021 р. - 1065,00 грн., до 31.07.2021 р. - 1065,00 грн., до 31.08.2021 р. - 1065,00 грн., до 30.09.2021 - 1049,63 грн.
У відповідь на вищевказаний лист Акціонерне товариство "Сумигаз" листом від 06.04.2021 відмовило у відтермінуванні строку погашення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу від 22.10.2020.
З огляду на вищевказане, позивачем у позові вказано про те, що відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 6374,63 грн., що на думку позивача свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Також, вимогами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами ч. 1 ст. 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, беручи до уваги погоджені сторонами умови договору про реструктуризацію заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу від 22.10.2020, де сторони чітко погодили та встановили графік погашення заборгованості, у відповідача існує обов'язок зі своєчасної оплати суми боргу у встановлені п. 2.1. Договору строки.
Натомість доказів належного виконання відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу від 22.10.2020, в частині своєчасної та повної сплати заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу у розмірі 6374,63 грн. відповідачем суду не надано та у матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу у розмірі 6374,63 грн. підлягає задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 26,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44,62 грн. суд вирішив наступне.
Згідно з приписами ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням обставин справи, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 26,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44,62 грн. суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) доказів на спростування наведеного відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача в розмірі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський хлібозавод" (61024, м. Харків, вул. Максиміліанівська, буд. 18, кв. 1, код ЄДРПОУ 00379637) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 13, код ЄДРПОУ 03352432) - основний борг у розмірі 6374,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 44,62 грн., 3 % річних у розмірі 26,66 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" липня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова