ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/8486/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення збитків в розмірі 41 761,62 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків в розмірі 41 761,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді-грудні 2020 позивачем було відправлено вантажні вагони за залізничними накладними № 51965630, № 52026572, № 52034113, № 52034154, № 52034170, № 52034196, № 52043031, № 52043023, № 52043205, № 52049483 (52068277), № 52049624, № 52079381, № 52096492, № 51958395 (51969285), № 51958395 (51969285), № 51989382 (52004900), № 52279825, № 52279825 (46343513, 46400719) № 51996718, після чого встановлено пошкодження (розукомплектування) вагонів № 55618375, № 64054786, № 55006860, № 56863046, № 60454519, № 61964920, № 52267226, № 58940727, № 63424378, № 53263554, № 60364072, № 53498069, № 535498069, № 53599551, № 53545158, № 53607453, № 56834294, № 55421630, № 61079364, № 56626633.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8486/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
22.06.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що ТОВ «Лемтранс» згідно накладних не є відправником або одержувачем вантажу, при цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажоодержувачами, зазначених у накладних, ТОВ «Лемтранс» права на пред'явлення позову, а отже у позивача відсутнє право від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу пошкодження вантажу під час перевезення.
Також, відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що комерційний акт складається у випадку розкрадання саме вантажу, а не рухомого складу (вагону), при цьому, відповідач зазначає, що в ході виявлення крадіжки, було направлено повідомлення до правоохоронних органів, однак з боку позивача не було здійснено жодних заходів та не надано жодних доказів щодо подачі заяви до правоохоронних органів про визнання ТОВ «Лемтранс» потерпілою стороною та залучення до провадження представника потерпілої особи, а отже, факту втрати або псування вантажу не було, що підтверджується відсутністю відповідних комерційних актів.
01.07.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому позивач заперечуючи проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів зазначених у позові при прийнятті їх відповідачем до перевезення, а отже вагони були прийняті до перевезення без заперечень та зауважень, що є свідчення того, що останні перебували у технічно справному стані. Також, позивач зазначає, що складання відповідачем актів форми ВУ-23М є підтвердженням того, що вагони були пошкоджені і саме акт є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого. Таким чином, позивач зазначає, що прямі збитки виникли у позивача у зв'язку з розукомплектуванням вагонів через незабезпечення схоронності (збереження) майна під час його курсування залізничними шляхами АТ «Укрзалізниця», у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані збитки.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У листопаді-грудні 2020 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», а саме: № 55618375, № 64054786, № 55006860, № 56863046, № 60454519, № 61964920, № 52267226, № 58940727, № 63424378, № 53263554, № 60364072, № 53498069, № 535498069, № 53599551, № 53545158, № 53607453, № 56834294, № 55421630, № 61079364, № 56626633.
На станціях Ароматна та Богуславський було виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення « 455 разобладнання ручного стояночного гальма», про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М (№ 1304 від 02.12.2020, № 1468 від 08.12.2020, №№ 1460,1461, 1450, 1462, 1465, 1467, 1466 від 07.12.2020, №№ 1571,1570, 1603,1628 від 11.12.2020, №№ 1443, 1444 від 06.12.2020, № 1319 від 03.12.2020, № 2200 від 25.12.2020, № 2282 від 27.12.2020, № 9030 від 04.12.2020.
З метою складання відповідних актів, а саме комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М TOB «JIEMTPAHC» письмово звернулось із заявами вих. № 8520/ДВ від 22.12.2020, вих. № 443/ДВ від 19.01.2021 до начальника станції Ароматна структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», № 427/ДВ від 19.01.2021 до начальника станції Богуславський структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», № 8521/ДВ від 22.12.2020, № 442/ДВ від 19.01.2021, № 426/ДВ від 19.01.2021 до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Також, TOB «JIEMTPAHC» звернулось до начальника структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргами вих. № 294/ДВ від 15.01.2021 та вих. № 969/ДВ від 08.02.2021 на дії начальника станції Ароматна структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», та № 967/ДВ від 08.02.2021 на дії начальника станції Богуславський структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Також ТОВ «Лемтранс» звернулось до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргами № 295/ДВ від 15.01.2021 на дії начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», вих. № 970/ДВ від 08.02.2021 на дії начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», вих. № 968/ДВ від 08.02.2021 на дії начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», у зв'язку з тим, що зазначеними особами було відмовлено представникам TOB «JIEMTPAHC» у складанні актів, в зв'язку з чим, TOB «JIEMTPAHC» просило розглянути скарги та за результатами їх розгляду дати відповідним особам розпорядження про пошкодження вагонів відповідно до вимог Правил складання актів.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів ТОВ «Лемтранс» було змушене передати структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки останні використовуються у господарській діяльності ТОВ «Лемтранс».
На підставі Договору поставки № 59/14 від 10.02.2014 та специфікації № 58 від 08.07.2020 у ТОВ «Укртранспневматика» було придбано:
- авторежим 265 А-1 у кількості 3 шт. на загальну суму 11 869,20 грн.;
На підставі Договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та специфікації № 15 від 02.01.2020 у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:
- балочка опорна 100.41.030-0СБ у кількості 17 шт. на загальну суму 16 728,00 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, загальна вартість придбаних позивачем деталей становить 28 597,20 грн.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
19 лютого 2020 року між ТОВ «Лемтранс» (замовник) та АТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця») (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування власних з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-20130/НЮдч, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням під час експлуатації вагонів власності замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні, згідно договорів суборенди та даних довідки 2610 філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця», на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, за реквізитами, обумовленими Переліком (Додаток № 2).
Послуги надаються на території одного із структурних підрозділів виконавця, обумовлених переліком, зокрема Структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Деталі, придбані ТОВ «Лемтранс» для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, були передані Структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на вагони позивача відповідно до актів від 23.12.2020, від 30.12.2020, від 31.12.2020, від 29.01.2021 для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору № ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт, за наслідком виконання яких були понесені відповідні витрати по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони у розмірі 4 211,46 грн. та витрати на транспортування пошкоджених вагонів в ремонт у розмірі 8 952,96 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 41 761,62 грн. (придбані деталі - 28 597,20 грн. + технічне обслуговування - 4 211,46 грн. + витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту 8 952,96 грн.).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».
Судом встановлено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», а саме: № 55618375, № 64054786, № 55006860, № 56863046, № 60454519, № 61964920, № 52267226, № 58940727, № 63424378, № 53263554, № 60364072, № 53498069, № 535498069, № 53599551, № 53545158, № 53607453, № 56834294, № 55421630, № 61079364, № 56626633
Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом, у листопаді-грудні 2020 року на станціях Ароматна та Богуславський було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності складових частин вагонів.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ «Лемтранс» було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 28 597,20 грн., а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 4 211,46 грн. та понесені витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту у розмірі 8 952,96 грн.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 41 761,62 грн.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В свою чергу, заперечення відповідача, що його вина у розукомплектуванні вагонів відсутня, оскільки працівниками зафіксований факт не пошкодження вагонів, а крадіжки, судом відхиляються, оскільки, за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами, при цьому жодних доказів звернення відповідача до правоохоронних органів матеріали справи не містять.
Разом з тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Відтак, стверджувати про те, що відбулася крадіжка деталей вагонів, а не їх пошкодження, немає підстав.
Також, посилання відповідача на статтю 130 Статуту залізниць України є помилковим, оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, що в свою чергу не передбачає надання позивачем оригіналів документів відповідачу.
Окрім того, всупереч твердженням відповідача, порожні приватні вагони мають статус «вантажу», що встановлено судом вище.
Таким чином, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код: 30600592) збитки у розмірі 41 761 (сорок одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 30.07.2021.
Суддя О.А. Грєхова