ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/8468/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.П.Р.Компані"
про стягнення 29 000,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» про стягнення 29 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані набуттям позивачем, на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Кролікофф» Договору відступлення права вимоги (цесії) № 19-04-2021/1 від 29.04.2021, права вимоги до відповідача в частині повернення сплачених на підставі платіжного доручення № 50 від 19.07.2018 коштів у розмірі 29 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.06.2021 до суду надійшла заява відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8468/21. З огляду на малозначність справи №910/8468/21 в розумінні ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
18.06.2021 до суду надійшла заява відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 30.06.2021.
02.07.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, направлений засобами поштового зв'язку 30.06.2021, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що надані ТОВ «Е.П.Р. Компані» послуги в рамках Договору про надання аудиторських послуг № 72/2018 від 12.07.2018 прийняті ТОВ «Кролікофф» без зауважень та заперечень на підставі Акту наданих послуг № 96 від 31.08.2018 на суму 29 000,00 грн., а відтак позовна вимога про стягнення з ТОВ «Е.П.Р. Компані» на користь ТОВ «Ніко-Тайс» заборгованості у розмірі 29 000,00 грн. є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12 липня 201 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» (далі - виконавець, відповідач) укладено Договір про надання аудиторських послуг № 72/2018 (далі - Договір), за умовами якого, замовник призначає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити за плату аудиторську перевірку фінансової звітності замовника за 2016-2016 роки (Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, складений відповідно до вимог П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва») з метою висловлення аудитором думки про те, чи фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан замовника на 31.12.2015, 31.12.2015 та 31.12.2016, далі - завдання з аудиту, а також виконати інші погоджені аудиторські процедури, які будуть визначені замовником додатково в ході виконання завдання з аудиту.
Аудит фінансової звітності проводиться у відповідності до МСА, вимоги яких є обов'язковими для виконавця та замовника (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.4 Договору в звіті незалежного аудитора, що буде надано замовнику за результатами аудиторської перевірки, буде зазначено, чи забезпечують аудиторські докази, на думку аудитора, достатню та відповідну основу для висловлення аудиторської думки щодо фінансової звітності, зазначеної у п. 1.1 Договору.
Згідно з п. 2.8 Договору підписання Договору замовник підтверджує визнання та розуміння своїм управлінським персоналом прийняття останнім на себе відповідальності:
- за складення фінансової звітності відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності, включаючи її достовірне подання;
- за такий внутрішній контроль, який, за визначенням управлінського персоналу, необхідний для надання можливості складати фінансову звітність, що не містить суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки;
- за забезпечення аудитора: доступ до всієї інформації, яка, як відомо управлінському персоналу, є доречною для складання фінансової звітності, такої як записи, документи тощо; додатковою інформацією, про яку аудитор може зробити запит управлінському персоналу з метою аудити (в тому числі, але не виключно письмові запевнення управлінського персоналу згідно МСА 580 «Письмові запевнення» та письмові підтвердження управлінського персоналу згідно МСА 500 «Аудиторські докази»; необмеженим доступом до працівників замовника, від яких, за визначенням аудитора, необхідно отримати аудиторські докази.
Пунктом 3.2.6 Договору узгоджено, що виконавець має право в порядку, визначеному у п. 8.5 Договору, в односторонньому порядку відмовитися від Договору в цілому.
У відповідності до п. 3.3.4 Договору замовник зобов'язаний відповідно до запитів виконавця надавати останньому в усній чи письмовій формі (на розсуд виконавця) пояснення, відповіді, що стосуються предмету аудиторської перевірки, в тому силі, письмові запевнення управлінського персоналу (МСА 580 «Письмові запевнення») та письмові підтвердження управлінського персоналу (МСА 500 «Аудиторські докази»).
Згідно з п. 4.1 Договору розмір винагороди за проведення аудиту визначається з врахуванням часу, який необхідний для якісного виконання аудиту, належного рівня навичок, знань, професійної кваліфікації та ступеню відповідальності аудитора. Час, необхідний для виконання аудиту, визначається через трудомісткість (в людино-годинах), а інші складові (рівень навичок, знань, професійної кваліфікації) - через вартість однієї людино-години роботи відповідної категорії персоналу виконавця. Розмір винагороди за аудиторську перевірку, що проводиться згідно п. 1.1 Договору, становить на дату набуття ним чинності 70 000,00 грн. без ПДВ.
За умовами п. 4.4 Договору оплата за Договором здійснюється замовником на поточний банківський рахунок виконавця у вигляді платежів у наступному порядку:
- 70% від погодженої вартості в якості попередньої оплати протягом п'яти календарних днів з дати підписання цього Договору на підставі надісланого (наданого) замовникові рахунку-фактури;
- відшкодування витрат виконавця відповідно до пункту 4.3 цього Договору протягом п'яти календарних днів на підставі звіту виконавця складеного за формою, яка є додатком № 2 до цього Договору на підставі надісланого (наданого) замовникові рахунку-фактури;
- остаточний розрахунок з оплатою 30% від погодженої вартості протягом п'яти календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі результатів аудиту, на підставі надісланого (наданого) замовникові рахунку-фактури.
Пунктом 4.5 Договору узгоджено, що остаточний розрахунок за Договором буде здійснюватися сторонами на підставі Акту приймання-передачі результатів аудиту, що підлягатиме сплаті замовником з урахуванням раніше отриманих виконавцем під час виконання аудиторської перевірки платежів та понесених витрат (п. 4.3-4.4 Договору).
Відповідно до п. 4.6 Договору замовник зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок (платіж) виконавцю впродовж п'яти календарних днів від дати підписання Акту приймання-передачі результатів аудиту або у термін, який визначається у відповідності до п. 5.12 Договору.
Згідно з п. 5.1 Договору термін аудиторської перевірки за Договором становить 30 робочих днів з узгодженого дня початку перевірки 16.07.2018, якщо до цієї дати Договір буде укладено.
Термін аудиторської перевірки за Договором є датою, на яку виконавець має завершити всі аудиторські процедури та, відповідно, отримані достатні та прийнятні докази, на яких буде ґрунтуватися думка аудитора щодо фінансової звітності.
У відповідності до п. 5.11 Договору на дату, зазначену у п. 5.1 Договору, виконавець складає та надає (направляє) замовнику підписаний остаточний варіант звіту незалежного аудитора в трьох примірниках та Акт приймання-передачі результатів аудиту в двох примірниках. Виконавець, має право на власний розсуд, проте не зобов'язаний, долучити до вказаних вище в цьому пункті Договору документів листи, письмові звіти, що надавалися протягом аудиторської перевірки, або додати узагальнюючий звіт, що стосується результатів аудиту.
Згідно з п. 5.12 Договору замовник зобов'язаний впродовж семи календарних днів з дати передачі йому звіту та Акту приймання-передачі результатів аудиту повернути виконавцю по одному підписаному примірнику вказаних документів. Незгода управлінського персоналу замовника з думкою аудитора щодо фінансової звітності не є підставою для відмови від підписання відповідною повноваженою особою замовника Акту приймання-передачі результатів аудиту. У випадку ненадходження до виконавця підписаного з боку замовника Акту приймання-передачі результатів аудиту після закінчення семи календарних днів після направлення виконавцем замовникові проекту Акта приймання-передачі результатів аудиту, або ненадходження у такий же строк до виконавця мотивованих зауважень/заперечень від прийняття результатів аудиту, результати аудиту вважають такими, що відповідають умовам Договору, є прийнятими замовником без зауважень та такими, що підлягають негайні оплаті.
Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати, яка є більш пізньої з дати підписання Договору (розділ 10 Договору) та Додатку 1 повноважними представниками сторін та скріплення їхніх підписів відбитками печаток сторін (п. 8.1 Договору). Строк дії Договору розпочинається з дати його укладення та закінчується 31.08.2018 (п. 8.1 та п. 8.3 Договору).
Пунктом 8.5 Договору узгоджено, що за наявності встановлених МСА виняткових обставин (зокрема, але не виключно, параграф 12 МСА 200, параграф 17 МСА 210, параграф 38 МСА 240, параграфи Д107-Д108 МСА 315), які ставлять під сумнів спроможність аудитора продовжувати виконання завдання з аудиту у відповідності до вимог МСА та з дотриманням етичних вимог аудитор має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору в цілому шляхом передачі замовникові не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати запланованого розірвання (припинення зобов'язань сторін) відповідного письмового повідомлення, в якому робиться посилання на цей пункт Договору, відповідний параграф відповідного МСА та на п. 1 та п. 3 ст. 651 ЦК України. Погодження сторонами редакції цього пункту шляхом підписання Договору розглядається ним як згода кожної із них (у розумінні ст. 188 ГК України на розірвання виконавцем договору в порядку, який викладений в цьому пункті.
На виконання умов Договору виконавцем виставлено рахунок на оплату № 42 від 12.07.2018 на суму 49 000,00 грн., який замовником оплачено на суму 29 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 50 від 19.07.2018 на суму 29 000,00 грн.
22.08.2018 замовником отримано наданий відповідачем Звіт про виконану роботу в рамках договору № 72/2018 від 12.07.2018.
31.08.2018 відповідачем направлено замовнику Акт надання послуг № 96 від 31.08.2018 на суму 29 000,00 грн., який отримано замовником 04.09.2018.
29 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - покупець, позивач) укладено Договір відступлення права вимоги № 19-04-2021/1 (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами якого продавець відступає покупцю, а покупець набуває права вимоги до ТОВ «Е.П.Р.Компані», що іменується боржник, виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 29 000,00 грн. набутих продавцем та належних останньому на підставі платіжного доручення № 50 від 19.07.2018, у зв'язку із невиконанням боржником грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати за аудиторські послуги, котрі не було надано в рамках/межах та/або на виконання Договору про надання послуг з аудиту № 72/2018 від 12.07.2018, в тому числі, враховуючи відсутність доказів їх надання згідно Договору.
На умовах даного Договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-04-07-000032-3 від 16.04.2021, продавець зобов'язується передати покупцю, за відповідним актом право вимоги до боржника (дебіторська заборгованість) на підставі платіжного доручення № 50 від 19.07.2018 у загальному розмірі 29 000,00 грн. (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.7 Договору за результатами укладення/підписання даного Договору, покупець наділяється всіма правами продавця, що випливають із платіжного доручення № 40 від 19.07.2018 із врахування, в тому числі, того факту, що не було надано аудиторських послуг в рамках/межах та/або на виконання Договору про надання послуг з аудиту № 72/2018 від 12.07.2018, в тому числі й враховуючи відсутність доказів щодо їх надання згідно Договору про надання послуг з аудиту № 72/2018 від 12.07.2018.
Згідно з п. 2.1 та п. 2.2 Договору передача права вимоги продавцем та прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості лоту аукціону, та оформлюється актом про придбання майна на аукціоні та актом, де зазначається приймання-передача документів, що підписується сторонами.
Перехід права вимоги від продавця до покупця за даним Договором відбувається з дати підписання сторонами акту про придбання майна на аукціоні, який підписується після здійснення оплати покупцем відповідно до умов даного Договору.
29 квітня 2021 року сторонами складено та підписано Акт про придбання майна на аукціоні, відповідно до якого сплата ціни за придбання майна на аукціоні проведена в повному обсязі в сумі 348 грн.
Також 29.04.2021 сторонами складено та підписано Акт приймання-передавання документів, що підтверджують право вимоги згідно Договору відступлення права вимоги.
11.05.2021 позивач з вернувся до відповідача із Вимогою вих. № 11-1/05 від 11.05.2021 про повернення грошових коштів за ненадані та/або невиконанні аудиторські послуги відповідно до Договору про надання послуг з аудиту № 72/20/18 від 12.07.2018, сплата котрих попередньо відбулась на підставі рахунку на оплату № 42 від 12.07.2018, одна залишена без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивачем вимушений був звернутися з позовом до суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою Договір № 72/2018 про надання аудиторських послуг є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Водночас, відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).
Відповідно до загальної теорії цивільного права суб'єктами зобов'язання є управомочена особа (кредитор) та зобов'язана сторона (боржник). Кредитор - це особа, яка уповноважена вимагати від боржника виконання певної дії або утримання від неї, а боржник - це особа, на яку покладений обов'язок вчинити таку дію. Суб'єктивне право, яке належить управомоченій стороні у зобов'язані є правом вимоги, а суб'єктивний обов'язок сторони є боргом.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст. 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 4.1 Договору розмір винагороди за проведення аудиту визначається з врахуванням часу, який необхідний для якісного виконання аудиту, належного рівня навичок, знань, професійної кваліфікації та ступеню відповідальності аудитора. Час, необхідний для виконання аудиту, визначається через трудомісткість (в людино-годинах), а інші складові (рівень навичок, знань, професійної кваліфікації) - через вартість однієї людино-години роботи відповідної категорії персоналу виконавця. Розмір винагороди за аудиторську перевірку, що проводиться згідно п. 1.1 Договору, становить на дату набуття ним чинності 70 000,00 грн. без ПДВ.
За умовами п. 4.4 Договору оплата за Договором здійснюється замовником на поточний банківський рахунок виконавця у вигляді платежів у наступному порядку:
- 70% від погодженої вартості в якості попередньої оплати протягом п'яти календарних днів з дати підписання цього Договору на підставі надісланого (наданого) замовникові рахунку-фактури;
- відшкодування витрат виконавця відповідно до пункту 4.3 цього Договору протягом п'яти календарних днів на підставі звіту виконавця складеного за формою, яка є додатком № 2 до цього Договору на підставі надісланого (наданого) замовникові рахунку-фактури;
- остаточний розрахунок з оплатою 30% від погодженої вартості протягом п'яти календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі результатів аудиту, на підставі надісланого (наданого) замовникові рахунку-фактури.
Таким чином, з огляду на п. 4.1 та п. 4.4 Договору, замовник мав здійснити передоплату в сумі 49 000,00 грн.
На виконання умов Договору виконавцем виставлено рахунок на оплату № 42 від 12.07.2018 на суму 49 000,00 грн., який замовником оплачено на суму 29 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 50 від 19.07.2018 на суму 29 000,00 грн.
Відтак, в порушенням умов Договору, замовником не в повному обсязі здійснено передоплату.
Згідно з п. 5.1 Договору термін аудиторської перевірки за Договором становить 30 робочих днів з узгодженого дня початку перевірки 16.07.2018, якщо до цієї дати Договір буде укладено.
Термін аудиторської перевірки за Договором є датою, на яку виконавець має завершити всі аудиторські процедури та, відповідно, отримані достатні та прийнятні докази, на яких буде ґрунтуватися думка аудитора щодо фінансової звітності.
У відповідності до п. 5.11 Договору на дату, зазначену у п. 5.1 Договору, виконавець складає та надає (направляє) замовнику підписаний остаточний варіант звіту незалежного аудитора в трьох примірниках та Акт приймання-передачі результатів аудиту в двох примірниках. Виконавець, має право на власний розсуд, проте не зобов'язаний, долучити до вказаних вище в цьому пункті Договору документів листи, письмові звіти, що надавалися протягом аудиторської перевірки, або додати узагальнюючий звіт, що стосується результатів аудиту.
22.08.2018 замовником отримано наданий відповідачем Звіт про виконану роботу в рамках договору № 72/2018 від 12.07.2018.
31.08.2018 відповідачем направлено замовнику Акт надання послуг № 96 від 31.08.2018 на суму 29 000,00 грн., який отримано замовником 04.09.2018.
Згідно з п. 5.12 Договору замовник зобов'язаний впродовж семи календарних днів з дати передачі йому звіту та Акту приймання-передачі результатів аудиту повернути виконавцю по одному підписаному примірнику вказаних документів. Незгода управлінського персоналу замовника з думкою аудитора щодо фінансової звітності не є підставою для відмови від підписання відповідною повноваженою особою замовника Акту приймання-передачі результатів аудиту. У випадку ненадходження до виконавця підписаного з боку замовника Акту приймання-передачі результатів аудиту після закінчення семи календарних днів після направлення виконавцем замовникові проекту Акта приймання-передачі результатів аудиту, або ненадходження у такий же строк до виконавця мотивованих зауважень/заперечень від прийняття результатів аудиту, результати аудиту вважають такими, що відповідають умовам Договору, є прийнятими замовником без зауважень та такими, що підлягають негайні оплаті.
Водночас, матеріали справи не містять будь-яких повідомлень замовника адресованих виконавцю про порушення умов Договору та надання послуг неналежної якості та у менших обсягах під час фактичного надання послуг для можливості позивача вжити відповідних заходів реагування, з яких би можливо було встановити конкретні випадки порушенням замовником умов Договору.
Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Таким чином, матеріали справи не містять, а сторонами не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання виконавцем послуг неналежної якості та у менших об'ємах.
Отже, суд приходить до висновку, що послуги є такими, що надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень на суму 29 000,00 грн.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано замовнику послуги вартістю 29 000,00 грн.
Відтак, оскільки замовником прийнято без заперечень та зауважень надані відповідачем послуги вартістю 29 000,00 грн., оплата за які зарахована згідно здійсненої замовником передоплати за платіжним дорученням № 50 від 19.07.2018 на суму 29 000,00 грн., що свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з повернення означених коштів, як таких, що сплачені за ненадані та/або невиконані аудиторські послуги, що у сукупності свідчить про неможливість набуття позивачем неіснуючого права вимоги.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має. значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З урахуванням вищевикладеного, встановлення судом факту відсутності права у ТОВ «Кролікофф» вимоги повернення ТОВ «Е.П.Р.Компані» коштів, сплачених згідно платіжного доручення № 50 від 19.07.2018 на суму 29 000,00 грн. свідчить про неможливість набуття позивачем право вимоги неіснуючого права та відповідно про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 29 000,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 30.07.2021
Суддя О.А. Грєхова