ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2021Справа № 910/6613/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДТЕХ»
до Комунального підприємства «Київпастранс»
про стягнення 50 657, 01 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін: без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Редтех» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості за договором від 13.03.2019 № 53.19-89 про надання послуг (далі - Договір) з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів код 50410000-2 за ДК 021:2015 (перезарядка вогнегасників), з технічними вимогами, що визначені в додатку №2 до Договору у розмірі 24 345 грн, пеню в розмірі 17 751,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 474,88 грн, відсотки в розмірі 3 085,18 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/6613/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.03.2021 відповідач подав суду: відзив на позовну заяву, в якому частково заперечив проти задоволення позовних вимог, заявив клопотання про застосування наслідків спливу спеціальної позовної давності; клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211, зі змінами внесеними постановами КМУ, з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.
Дію карантину, встановленого вказаною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами КМУ від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405.
Разом з тим, з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19.12.2020 до 30.06.2021 на території України установлено карантин згідно з постановами КМУ від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 11.11.2020 № 1100, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405.
Водночас, керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.03.2019 Підприємством (замовник) і Товариством (виконавець) було укладено Договір, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги зазначені у пункті 1.2 Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування послуг: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів» код 50410000-2 за ДК 021:2015 (перезарядка вогнегасників), з технічними вимогами, що визначені в додатку №2 до Договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг (ціна Договору) визначається згідно із специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною Договору і становить 228 192 грн без ПДВ.
Згідно з пунктом 3.2 Договору оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 60 календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що передача виконавцем та прийняття замовником результатів наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 9.1 Договору).
На виконання умов Договору позивачем були надані послуги та прийняті відповідачем на загальну суму 24 345 грн, що підтверджується такими актами надання послуг:
- від 24.04.2019 № 159 на суму 8 873 грн;
- від 25.04.2019 № 164 на суму 9 186 грн;
- від 07.10.2019 № 382 на суму 619 грн;
- від 07.10.2019 № 383 на суму 857 грн;
- від 27.12.2019 № 512 на суму 4 810 грн.
Вказані акти підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками без зауважень.
02.03.2020 позивач надіслав відповідачу претензію № 02-03/03 з вимогою погасити прострочену заборгованість в трьох денний термін відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 та пункту 6.3 Договору.
Вказана претензія була залишена без відповіді та належного реагування; доказів протилежного суду не подано.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач не заперечив проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості у сумі 24 345,00 грн і по суті визнав позов в цій частині.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за Договором на суму 24 345,00 грн.
Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 085,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 474,88 грн і 17 751, 95 грн пені.
У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення вимог, здійснив власний контррозрахунок і просив відмовити у задоволенні 3 134,76 грн інфляційних втрат, 1 875, 91 грн 3 % річних і 17 495, 01 грн пені, заявивши також про застосування наслідків спеціальної позовної давності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні.
За розрахунком суду 3 % річних складає 1 203,76 грн та інфляційні втрати - 2 330,85 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 1 203,76 грн 3 % річних і 2 330,85 грн інфляційних втрат.
Щодо ж до вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 751,95 грн, то вказана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
У ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 6.3 Договору у разі затримки оплати за Договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
За приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Слід зазначити, що враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) та приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (спеціальна позовна давність в один рік) розмір пені, який має бути стягнуто з відповідача за розрахунком суду складає 6 546,37 грн.
Так, повністю сплинув строк позовної давності для стягнення пені щодо заборгованості за актами від 24.04.2019 № 159 та від 25.04.2019 № 164.
Разом з тим, щодо актів від 07.10.2019 № 382, від 07.10.2019 № 383 та від 27.12.2019 № 512 підлягає стягненню пеня за такі періоди: з 22.04.2020 по 07.06.2020; з 22.04.2020 по 27.08.2020, враховуючи те, що даний позов подано 22.04.2021 (відмітка поштового відділення на конверті, в якому надіслано позов), а шестимісячний строк нарахування закінчився 07.06.2020 та 27.08.2020 відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, у позовній заяві наявний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу та у прохальній частині заявлено до стягнення з відповідача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому Підприємство просило суд відмовити у задоволенні витрат у сумі 3 000 грн.
За результатами розгляду вказаних вище клопотань суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.
На підтвердження понесення позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні такі докази:
- копія витягу з договору від 09.04.2021 № 090421-01 про надання правової допомоги
-копія детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги до договору від 09.04.2021 №090421-01;
- копія акту від 12.04.2021 наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09.04.2021 № 090421-01;
- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу пропорційно розміру задоволених вимог.
Що ж до доводів відповідача про відсутність доказів фактичного понесення витрат, то слід вказати таке.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (позиція, викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Редтех» задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2; код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Редтех» (54034, м. Миколаїв, вул. 6 Поздовжня, 12-Б; код ЄДРПОУ 41184796) заборгованість у розмірі 24 345,00 грн, 3 % річних у розмір 1 203,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 330,85 грн, пеню у розмірі 6 546, 37 грн, судовий збір у розмірі 1 882,46 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 718,36 грн. Видати наказ.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.07.2021.
Суддя Ю.О. Підченко