ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2021Справа № 910/5826/21
За позовом ОСОБА_1
до Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний"
про визнання недійсним рішення загальних зборів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від позивача Біліченко В.В. (адвокат);
від відповідача не з'явилися.
В судовому засіданні 15.07.2021 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 29.07.2021 року, проте через завантаженість суду повний текст рішення було складено 30.07.2021 року.
09 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 (позивач) надійшла позовна заява б/н від 05.04.2021 року до Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати недійсним рішення Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний", оформлене протоколом № 4 від 17.11.2018 року загальних зборів членів ГБК "Райдужний", актом телефонного опитування членів кооперативу по рішенню загальних зборів від 25.12.2018 року, протоколом № 1 засідання правління Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний" від 10.01.2019 року в частині відрахування (виключення) ОСОБА_1 з членів Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів (протокол № 4 від 17 листопада 2018 року) та акт про телефонне опитування від 25 грудня 2018 року, затверджене рішенням правління ГБК "Райдужний", є незаконним і таким, що суперечить положенням статті 15 ЗУ "Про кооперацію".
Відповідач у відзиві на позовні заяву проти позовних вимог заперечив. Заперечення відповідача мотивовані тим, що рішення про відрахування ОСОБА_1 з членів кооперативу прийняте в межах компетенції загальних зборів членів ГБК «Райдужний» та на підставі чинного законодавства України. Як зазначає відповідач, ОСОБА_1 з 2005 року не сплачувала членські внески, чим порушила п. 5.7.1. Статуту відповідача та інтереси інших членів кооперативу. Крім того, відповідач вказує, що розмір заявлених витрат на правову допомогу є завищеним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5826/21, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.05.2021 року.
В підготовчому засіданні 11.05.2021 року судом оголошувалася перерва.
27.05.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати ОСОБА_1 членських внесків за 2017-2018 роки, за 2020 рік та за 1, 2 квартали 2021 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 01.06.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/5826/21 до судового розгляду по суті на 24.06.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 року розгляд справи відкладено на 15.07.2021 року.
В судовому засіданні 15.07.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання 15.07.2021 року не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 17 грудня 2016 року на загальних зборах членів кооперативу затверджено статут Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний» (нова редакція).
Згідно п. 1 розділу І Статуту, Гаражно-будівельний кооператив «Райдужний» створено у відповідності до чинного законодавства на добровільних засадах. Діяльність кооперативу здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про кооперацію», інших законів і нормативних актів України та цього Статуту.
Метою діяльності кооперативу є: задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю; забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання майна кооперативу.
Позивачу належить гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований в Гаражно-будівельному кооперативі «Райдужний».
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.10.2017 року у справі № 755/2165/17 позов Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний» заборгованість по членським внескам за утримання гаражного боксу за період з 01 лютого 2014 року по 31 грудня 2016 року в розмір 1575 гривень, інфляційну складову в розмірі 1585 гривень 55 копійок, 3% річних в розмірі 137 гривень 74 копійки, а всього 3298 гривень 29 копійок; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний» судовий збір в сумі 1600 гривень; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12.12.2017 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 змінено, зменшено розмір інфляційних втрат до 507 грн. 62 коп. та 3% річних до 63 грн. 29 коп., а загальний розмір до 2145 грн. 91 коп.; в іншій частині рішення суду залишено без змін.
З протоколу загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний» від 17.11.2018 року № 4 вбачається, що до порядку денного зборів включені наступні питання:
1. Про Звіт Голови Правління.
2. Про Звіт Голови ревізійної комісії.
3. Про вибори Правління та ревізійної комісії.
4. Про вибори представників кооперативу та затвердження їх.
5. Різне. Пропозиції та обговорення.
17 листопада 2018 року на засіданні загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний», оформленому протоколом № 4, всього членів кооперативу - 445, присутні на зборах - 59, відсутні - 394, за пунктом 5 порядку денного - різне, пропозиції та обговорення, було, серед іншого, заслухано ОСОБА_2 про результати судової справи про примусове стягнення на користь кооперативу заборгованості по членським внескам із членів кооперативу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (п. 5.4. порядку денного). Також було заслухано ОСОБА_4 щодо боротьби з боржниками та внесено, серед іншого, пропозицію про відрахування з членів кооперативу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (п. 5.5. порядку денного). З даного питання, серед іншого вирішили: за порушення п. 5.9.4. Статуту кооперативу відрахувати з членів кооперативу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (п. 9), а також доручити Правлінню кооперативу організувати (п. 6.2.12. Статуту) проведення телефонного опитування членів кооперативу по рішенню загальних зборів, результати телефонного опитування оформити відповідним актом та затвердити його (п. 14.). За прийняття вказаних рішень проголосували «за» - одноголосно.
25 грудня 2018 року одинадцятьма членами правління кооперативу було складено та засвідчено своїми підписами Акт про результати проведення зборів членів кооперативу та про результати організованого телефонного опитування не присутніх на зборах членів кооперативу по порядку денному та проекту рішення зборів. Всього членів кооперативу - 445, присутні на зборах - 59, охоплено телефонним опитуванням - 232.
Згідно п. 2.9. даного Акту за порушення п. 5.9.4. Статуту кооперативу відрахувати з членів кооперативу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . За прийняте рішення проголосували «за» - одноголосно.
Протоколом № 1 засіданні правління Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний» від 10 січня 2019 року затверджено акт телефонного опитування членів кооперативу по рішенню загальних зборів. За прийняте рішення проголосували «за» дев'ять членів правління з одинадцяти.
Позивач зазначає, що його не було запрошено на загальні збори, які відбулись 17.11.2018 року, про означене рішення йому стало відомо із відповіді на запит адвоката (листа № 738 від 19.06.2019 року), при ухвалені рішення відповідачем було порушено приписи Закону України "Про кооперацію" та положення Статуту кооперативу в редакції 2016 року, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
За змістом положень cт. 167 Господарського кодексу України, корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст. 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст. 93 ГК України).
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (ст. 94 ГК України).
Зазначені норми кореспондуються із нормами ст. ст. 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".
За змістом положень ст. ст. 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (ст. ст. 2, 23 Закону України "Про кооперацію").
Отже, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про кооперацію", основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію", загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
За приписами ст. 167 Господарського кодексу України, правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав, відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 28.01.2020 року у справі № 924/641/17).
За умовами частини першої статті 12 Закону України "Про кооперацію", частини першої статті 99 Господарського кодексу України та пункту 5.6.1. Статуту Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний", одним з основних прав члена кооперативу є право голосу на загальних зборах.
Підпунктом 5.9.1. Розділу 5 Статуту відповідача передбачено припинення членства в кооперативі в разі, серед іншого, у разі несплати внесків у порядку, передбаченому Статутом кооперативу.
Крім того, підпунктом 5.9.4. Розділу 5 Статуту передбачена можливість виключення члена кооперативу з кооперативу за рішенням загальних зборів у випадку систематичного невиконання обов'язків, прийнятих загальними зборами членів кооперативу, зборами уповноважених, Правлінням.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.
Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.
Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
Наведена норма законодавства вказує на те, що обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).
Суд зазначає, що рішення загальних зборів учасників (членів) є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до підпункту 6.1. розділу 6 Статуту відповідача вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
До повноважень загальних зборів, згідно п.п. 6.2.3. пункту 6.2. розділу 6 Статуту, віднесено обрання уповноважених для роботи на Загальних зборах, а також вирішення питання прийняття у члени кооперативу та виключення з нього (п.п. 6.2.4. пункту 6.2. розділу 6 Статуту).
Відповідно до п.п. 6.2.11. пункту 6.2. розділу 6 Статуту у випадку, якщо Загальні збори (Збори уповноважених) не відбулися з причин відсутності кворуму, то проведення Загальних зборів автоматично переноситься на три тижні, і визнаються дійсними при наявності кворуму.
При цьому, у п.п. 6.2.12. пункту 6.2. розділу 6 Статуту визначено, що якщо Загальні збори не відбулись за відсутності кворуму, то Правління кооперативу приймає рішення про проведення телефонного опитування членів Кооперативу по порядку денному зборів та проекту рішення. Рішення вважається прийнятим, якщо під час телефонного опитування позитивно висловились не менше, як половина загальної кількості членів Кооперативу, що і оформлюється відповідним актом з наступним його затвердженням правлінням.
Загальні збори членів Кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а Збори уповноважених членів Кооперативу - за наявності не менше двох третин уповноважених (п.п. 6.2.13. пункту 6.2. розділу 6 Статуту).
Підпунктом 6.3.4. пункту 6.3. розділу 6 Статуту передбачено, що про час та місце проведення Зборів уповноважених, уповноважені, а також члени кооперативу повинні бути повідомлені не менше, ніж за 15 днів шляхом опублікування інформації на дошці оголошень Кооперативу та/або персонального повідомлення. Збори уповноважених визнаються дійсними при участі в них не менше як 2/3 від загальної кількості уповноважених (п.п. 6.3.5. пункту 6.3. розділу 6 Статуту).
У протоколі від 17.11.2018 року Загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний» зазначено про участь у Зборах 59 чоловік при загальній кількості членів Кооперативу у кількості 445 чоловік.
При цьому, особи, які були присутні на загальних зборах у протоколі від 17.11.2018 року не встановлені.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем до суду не подано жодного належного доказу на підтвердження повідомлення позивача про дату, час і місце проведення загальних зборів, а також порядок денний загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний", які відбулися 17.11.2018 року та на яких було вирішено, зокрема, питання про виключення позивача зі складу вищенаведеного кооперативу.
Матеріали справи також не містять і самого повідомлення, яке відображало б відомості про дату, час, місце проведення зборів, зміст порядку денного тощо.
У пункті 2.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання. Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Неповідомлення позивача про дату проведення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний", призначених на 17.11.2018 року, не ознайомлення його з порядком денним є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про кооперацію" та положень статуту кооперативу (п.п. 5.6.1.).
Суд зауважує, що внаслідок зазначених порушень позивача, як члена Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний", було позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах членів кооперативу, які відбулися 17.11.2018 року, чим порушено його корпоративні права.
Крім того суд зауважує, що протокол загальних зборів членів кооперативу від 17.11.2018 року не містить відомостей щодо наявності кворуму за умови участі у зборах 59 його членів.
Також, питання щодо виключення позивача зі складу членів кооперативу не було включено в порядок денний зборів, в тому числі після голосування за затвердження такого порядку.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Однак, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;
- відсутність протоколу загальних зборів.
Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 15 Закону України "Про кооперацію".
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
З урахуванням наведеного, право окремих членів кооперативу на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту про порядок скликання і проведення зборів.
З огляду на викладене, враховуючи, що рішення про виключення ОСОБА_1 з членів Гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний» фактично оформлене протоколом № 4 від 17 листопада 2018 року (п. 9 протоколу), за таке рішення проголосували лише 59 членів кооперативу із загальної кількості 445 осіб, зборів уповноважених кооперативу з даного питання не проводилось, а проведення загальних зборів шляхом телефонного опитування вимогами Закону України «Про кооперацію» не передбачено, суд дійшов висновку, що рішення про виключення позивача з членів кооперативу підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням процедури вирішення такого питання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ятою, шостою статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 року у справі № 910/353/19.
Відповідно до наведеного у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс становить 10 000,00 грн. На підставі попереднього розрахунку позивач очікує понести витрати, що становлять 5000,00 грн.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу заявник надав копії: договору про надання правової допомоги адвокатом від 21.10.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Семашко Д.М.; акту виконаних робіт та наданих послуг від 05.04.2021 року; квитанції до прибуткового касового ордеру № 191 від 05.04.2021 року; договору (витягу) про надання правової допомоги адвокатом від 22.10.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Біліченко В.В.
Відповідно до акту виконаних робіт та наданих послуг від 05.04.2021 року понесені позивачем витрати включають в себе:
1. Зустріч, консультація клієнта.
2. Вивчення матеріалів та документів наданих ОСОБА_1 , узгодження правової позиції з клієнтом.
3. Складання та подання адвокатського запиту від 17.04.2019p.до ГБК «Райдужний».
4. Отримання витягу з ЄДР відносно ГБК «Райдужний».
5. Представництво інтересів позивача в Дніпровському районному суді м. Києва.
6. Складання попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач.
7. Формування квитанції та сплата судового збору за подання позовної заяви.
8. Перегляд судової практики та аналіз судових рішень в корпоративних відносинах з Гаражно-будівельними кооперативами.
9. Складання позовної заяви про визнання недійсними рішення ГБК «Райдужний», щодо виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.
10. Виготовлення додатків до позовної заяви та опису.
11. Направлення копії позовної заяви з додатками цінним листом на адресу відповідача.
12. Подання позовної заяви з додатками до Господарського суду м. Києва з доказами направлення позову на адресу відповідача.
ГБК «Райдужний» вказує, що розмір заявлених витрат на правову допомогу є завищеним. Заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу мотивує тим, що такий вид правової допомоги як зустріч з клієнтом, узгодження правової позиції, огляд судової практики, складання розрахунку судових витрат, формування квитанції не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а саме їх дійсності та необхідності. Крім того, до понесених витрат у даній справі включено витрати на представництво інтересів позивача в Дніпровському районному суді м. Києва.
Зважаючи на викладене, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, зважаючи на надані заявником документи, які є належними та допустимими доказами з огляду на положення статей 76, 77 ГПК України, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі, беручи до уваги доводи відповідача щодо неспіврозмірності розміру заявлених заявником витрат на правову допомогу, господарський суд вважає, що справедливим і співмірним є стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний", оформлене протоколом № 4 від 17.11.2018 року загальних зборів членів ГБК "Райдужний", актом телефонного опитування членів кооперативу по рішенню загальних зборів від 25.12.2018 року, протоколом № 1 засідання правління Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний" від 10.01.2019 року в частині відрахування (виключення) ОСОБА_1 з членів Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний".
3. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Райдужний" (ідентифікаційний код 31033345, адреса: 02218, м. Київ, вул. Гаражна, 1-А) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу - 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) та судовий збір - 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.07.2021р.
Суддя О.В. Котков