ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/7193/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7193/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Елізіум"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
05 травня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) надійшла позовна заява № 39/5-3199-21 від 23.04.2021 року до Товариства з додатковою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Елізіум" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 2848/18-КП-41 від 27.11.2018 року в розмірі 29 485,72 грн., з них: основного боргу - 22 073,70 грн. (двадцять дві тисячі сімдесят три гривні 70 копійок), пені - 3880,76 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят гривень 76 копійок), 3% річних - 1331,74 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 74 копійок) та інфляційних втрат - 2199,52 грн. (дві тисячі сто дев'яносто дев'ять гривень 52 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору постачання природного газу № 2848/18-КП-41 від 27.11.2018 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо оплати природного газу, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання щодо оплати природного газу за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7193/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з додатковою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Елізіум" за адресою: 04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 5Б, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті «за закінченням терміну зберігання» - 30.06.2021 року.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.
Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 13.05.2021 року у справі № 910/7193/21 є 30.06.2021 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 15.07.2021 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.11.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (назву змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Елізіум" (надалі - відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 2848/18-КП-41 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах договору.
Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу в період з 01 грудня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 5 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.8. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
В п. 4.2. договору визначено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 7482,61 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем постачання газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу з 01 грудня 2018 року до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою № 1 від 01.03.2019 року припинено дію договору в частині передачі природного газу з 01 березня 2019 року.
На виконання умов договору постачання природного газу № 2848/18-КП-41 від 27.11.2018 року у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 22 073,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 року на суму 7482,61 грн., від 31.01.2019 року на суму 7108,48 грн. та від 28.02.2019 року на суму 7482,61 грн. (копії містяться в матеріалах справи). Вказані акти підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками товариств.
При цьому, за отриманий природний газ відповідач не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 22 073,70 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати природного газу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору постачання природного газу № 2848/18-КП-41 від 27.11.2018 року у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 22 073,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 року на суму 7482,61 грн., від 31.01.2019 року на суму 7108,48 грн. та від 28.02.2019 року на суму 7482,61 грн.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 5.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем постачання газу.
Отже, виходячи з умов п. 5.1. договору строк оплати природного газу за актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 року - до 25.01.2019 року включно, від 31.01.2019 року - до 25.02.2019 року включно та від 28.02.2019 року - до 25.03.2019 року включно.
Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий природний газ відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 22 073,70 грн.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 22 073,70 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений природний газ, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов'язки.
При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів повного або часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором постачання природного газу № 2848/18-КП-41 від 27.11.2018 року в розмірі 22 073,70 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3880,76 грн., 3% річних у розмірі 1331,74 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2199,52 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
При цьому, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років (п. 9.3. договору).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, окремо по кожному акту приймання-передачі природного газу, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 3861,89 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 18,87 грн. позивачу належить відмовити.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині нарахування інфляційного збільшення боргу судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло з 26.01.2019 року, з 26.02.2019 року, з 26.03.2019 року правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з лютого 2019 року, з березня 2019 року та з квітня 2019 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, окремо по кожному акту приймання-передачі природного газу, суд дійшов висновку, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2194,72 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 4,80 грн. позивачу належить відмовити.
При перевірці розрахунку 3% річних окремо по кожному акту приймання-передачі природного газу, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1331,71 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 0,03 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 29 462,02 грн., з них: основного боргу - 22 073,70 грн. (двадцять дві тисячі сімдесят три гривні 70 копійок), пені - 3861,89 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 89 копійок), 3% річних - 1331,71 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 71 копійка) та інфляційних втрат - 2194,72 грн. (дві тисячі сто дев'яносто чотири гривні 72 копійки).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2268,17 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Елізіум" (ідентифікаційний код 41561968, адреса: 04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 5Б) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) грошові кошти: основного боргу - 22 073,70 грн. (двадцять дві тисячі сімдесят три гривні 70 копійок), пені - 3861,89 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 89 копійок), 3% річних - 1331,71 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 71 копійка), інфляційних втрат - 2194,72 грн. (дві тисячі сто дев'яносто чотири гривні 72 копійки) та судовий збір - 2268,17 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 17 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 30.07.2021р.
Суддя О.В. Котков