ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/11252/21
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АН-ЛОГІСТІК» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «НІДЕРА АГРО», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПОРТ ЛТД», 3) Приватного підприємства агрофірми «ЖУРАВКА» про визнання договору недійсним та визнання права вимоги,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АН-ЛОГІСТІК» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «НІДЕРА АГРО» (надалі-відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПОРТ ЛТД» (надалі-відповідач-2), 3) Приватного підприємства агрофірми «ЖУРАВКА» (надалі-відповідач-3), в якому просить суд:
- визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги №12.05.2020 від 15 травня 2020 року, укладений між відповідачами 1, 2 та 3;
- визнати за позивачем право вимоги за договором №20/11 на транспортно-експедиційне обслуговування, який був укладений 20.11.2018 між позивачем та відповідачем-3 щодо стягнення з останнього залишку боргу в сумі 1 331 104, 13 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АН-ЛОГІСТІК» залишено без руху, встановлено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали, а саме шляхом зазначення ціни позову та доплати судового збору в розмірі 17 696, 56 грн.
28.07.2021 через відділ діловодства суду, на виконання вищевказаної ухвали суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній зазначає, що позовна вимога не направлена на «збагачення» позивача», яке можна оцінити вартісно, а тому вважає, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру за які в повному обсязі сплачено судовий збір. На підтвердження своєї позиції надає копії постанов Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №905/98/20 та від 02.12.2020 у справі №905/105/20.
Відповідно до поданої 28. 07.2021 заяви, позивачем було усунуто недоліки визначені в ухвалі суду від 19.07.2021, а саме: не зазначено ціни позову та не сплачено судовий збір.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №910/13737/19 (постанова від 25.08.2020) зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Позовна вимога визнати за позивачем права вимоги за договором №20/11 на транспортно-експедиційне обслуговування, який був укладений 20.11.2018 між позивачем та відповідачем-3 щодо стягнення з останнього залишку боргу в сумі 1 331 104, 13 грн тягне за собою наслідком виникнення грошових вимог до відповідача-3, а тому зазначена вимога містить вартісну оцінку, що свідчить про її майновий характер і розмір ставок судового збору за її подання визначається на підставі ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Що стосується посилань представника позивача на правову позицію Верховного Суду викладені в постановах від 21.12.2020 у справі №905/98/20 та від 02.12.2020 у справі №905/105/20, суд зазначає, що правовідносини, які склалися в даній справі, не є подібними, оскільки в справах №905/98/20 та №905/105/20 розглядалося питання щодо вимоги про повернення орендодавцю земельної ділянки та жодним чином не стосувалося визнання права вимоги на грошові суми, що є предметом позову в даній справі.
Окрім цього, суд зазначає, що доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами, у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
Відповідно до ч.4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене вище, суд дослідивши матеріали позовної заяви приходить до висновку, що позивач не виконав вимог ухвали Господарського суду міста Києва суду від 19.07.2021 та не усунув недоліки наведені в ній, а тому позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АН-ЛОГІСТІК» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «НІДЕРА АГРО», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПОРТ ЛТД», 3) Приватного підприємства агрофірми «ЖУРАВКА» про визнання договору недійсним та визнання права вимоги підлягає поверненню.
Згідно із ч.8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АН-ЛОГІСТІК» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «НІДЕРА АГРО», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПОРТ ЛТД», 3) Приватного підприємства агрофірми «ЖУРАВКА» про визнання договору недійсним та визнання права вимоги повернути заявнику.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Я.А.Карабань