ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2021Справа № 910/10897/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"
до 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Міністерство енергетики України
про стягнення 66 724 200, 00 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Вознюк Є.В.;
Від відповідача-1: не з'явились;
Від відповідача-2: Балабан Д.О;
Від третьої особи-1: не з'явились;
Від третьої особи-2: Гузема А.А.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - відповідач-1) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач-2) про стягнення 66 724 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розрахунку тарифу на розподіл природного газу для ПАТ "Миколаївгаз" в 2015 році НКРЕКП застосовувало обсяги ВТВ, що були затверджені скасованим Додатком до Наказу Міненерговугілля № 122, тобто, затверджуючи тариф на розподіл газу для позивача, НКРЕКП виходило із розміру компенсації вартості обсягів ВТВ позивача, які були суттєво занижені Міненерговугіллям, що з свою чергу призвело до неможливості ПАТ "Миколаївгаз " своєчасно розрахуватись із постачальниками ресурсу газу для потреб ВТВ, отже тариф на розподіл для ПАТ "Миколаївгаз", який діяв в 2015 році є економічно необґрунтованим та збитковим для позивача, у зв'язку з чим останній був змушений придбавати природний газ потреб ВТВ за власні кошти, не враховані в тарифі на розподіл, що призвело до утворення кредиторської заборгованості перед постачальниками природного газу, тому, за твердженням позивача, у нього виникло право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 порушено провадження у справі № 910/10897/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних спору на стороні відповідачів Державну казначейську службу України, розгляд справи призначено на 20.07.2017 року.
17.07.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
18.07.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріали справи.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання 20.07.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 20.07.2017 року подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувані додаткові докази у справі, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 21.08.2017 року.
15.08.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
18.08.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
21.08.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подано клопотання про витребування додаткових доказів у справі.
В судовому засіданні 21.08.2017 року суд відклав розгляд поданого відповідачем-1 клопотання про витребування додаткових доказів у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/10897/17 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.09.2017 року.
12.09.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2017 року підтримав вищевказане клопотання та просив суд призначити у справі судову економічну експертизу.
Представники відповідачів в судовому засіданні 13.09.2017 року проти призначення у справі судової економічної експертизи заперечили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/10897/17 відповідно до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.
12.12.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 поновлено провадження у справі № 910/10897/17, зобов'язано сторін надати додаткові документи для проведення експертизи, провадження у справі № 910/10897/17 зупинено на період проведення експертизи.
10.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом № 20006/17-45/24276/19-71 від 30.08.2019 року було повернуто матеріали справи № 910/10897/17 разом з висновком експертів № 20006/17-45/24276/19-71 від 30.08.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 поновлено провадження у справі № 910/10897/17 та призначено підготовче засідання на 20.11.2019.
04.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло повідомлення по справі.
11.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
20.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
20.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 20.11.2019 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості висловити письмові заперечення щодо клопотань Відповідача-2.
Судом відкладено розгляд клопотань про залишення позову без розгляду та про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/10897/17 на 11.12.2019.
21.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
26.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
26.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли пояснення.
10.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення.
Представник відповідача-2 заявив усне клопотання про виклик експертів КНДІСЕ у судове засідання для надання роз'яснень щодо висновку експертів №20006/17-45/24276/19-71 від 30.08.2019. Представник позивача поклався на розсуд суду при розгляді усного клопотання про виклик експертів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, задоволено клопотання про виклик у судове засідання експертів КНДІСЕ для дачі пояснень щодо висновку експертів №20006/17-45/24276/19-71 від 30.08.2019, запропоновано представникам сторін підготувати питання до експертів щодо висновку експертизи, направити копію питань на адресу суду та інших учасників справи, відкладено підготовче засідання по справі № 910/10897/17.
Судом відкладено розгляд клопотання про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 вирішено викликати в підготовче судове засідання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Денисенко Олену Вікторівну та Борщевську Юлію Геннадіївну для надання пояснень щодо висновку експертів №20006/17-45/24276/19-71 від 30.08.2019 за результатами проведення комісійної економічної експертизи, підготовче засідання відкладено на 15.01.2020 року.
20.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли питання судовим експертам.
08.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли пояснення.
14.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення.
15.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
У підготовчому засіданні 15.01.2020 представник відповідача - 2 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для повторного виклику експертів.
Представник позивача не заперечував щодо задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представники відповідача - 1- та третьої особи у підготовче засідання 15.01.2020 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень № 0103052987745 та № 0103052987729.
Суд відкладено розгляд клопотання про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи.
Судом у підготовчому засіданні 15.01.2020 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання по справі № 910/10897/17 на 03.02.2020 року та повторно викликано експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Денисенко О.В. та Борщевську Ю.Г.
16.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення.
20.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли пояснення.
21.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення.
03.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Міністерства енергетики та захисту довкілля України надійшла заява про заміну сторони у справі з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України його правонаступником Міністерством енергетики та захисту довкілля України.
У судовому засіданні 03.02.2020 року судові експерти надали відповіді на питання щодо експертизи № 260006/17-45/24276/19-71 від 30.08.2019
Представник відповідача - 2 у підготовчому засіданні 03.02.2020 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі від 20.11.2019.
Представник позивача у підготовчому засіданні 03.02.2020 заперечив щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі від 20.11.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства енергетики та захисту довкілля України про заміну сторони його правонаступником, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача - 2 про зупинення провадження у справі.
Представники відповідача - 1 та третьої особи у підготовче засідання 03.02.2020 року не з'явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Судом у підготовчому засіданні 03.02.2020 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання по справі № 910/10897/17 на 19.02.2020 року.
07.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 2 надійшли додаткові пояснення.
13.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
19.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Міністерства енергетики та захисту довкілля України надійшла заява про залучення до участі у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи у підготовче засідання 19.02.2020 року не з'явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень № 0103053371144 та № 0103053371136.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - 2 про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/10897/17 по суті на 02.03.2020.
28.02.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи - 2 надійшли пояснення по справі.
Представники відповідача - 1 та третьої особи -1 у судове засідання 02.03.2020 не з'явились.
Представник відповідача -2 у судовому засіданні 02.03.2020 заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості врегулювання спору мирним шляхом.
Представник позивача та третьої особи -1підтримали клопотання відповідача -2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі № 910/10897/17 до 16.03.2020.
16.03.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач просив суд відкласти розгляд справи для можливості примирення сторін та укладення мирової угоди.
Представники сторін у судове засідання 16.03.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі № 910/10897/17 до 27.04.2020.
09.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 2 надійшли пояснення по справі.
22.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники сторін у судове засідання 27.04.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі № 910/10897/17 до 01.06.2020.
29.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач - 2 просив суд відкласти розгляд справи для можливості мирного врегулювання спору.
29.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач просив суд відкласти розгляд справи для можливості мирного врегулювання спору та укладення мирової угоди.
Представники відповідачів 1-2 та третьої особи 1 у судове засідання 01.06.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Представники позивача та третьої особи -2 підтримали клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі № 910/10897/17 до 08.07.2020.
03.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якій відповідач - 2 просив суд відкласти розгляд справи для можливості мирного врегулювання спору.
06.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач - 2 просив суд відкласти розгляд справи для можливості мирного врегулювання спору.
06.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Міністерства енергетики України надійшла заява про заміну сторони у справі № 910/10897/17.
Представник відповідача - 2 підтримав клопотання про оголошення перерви.
Представник позивача підтримав клопотання про оголошення перерви.
Представник третьої особи -1 підтримав клопотання про оголошення перерви.
Представник третьої особи -2 підтримав заяву про заміну сторони у справі № 910/10897/17.
Представник позивача не заперечував щодо задоволення заяви про заміну сторони у справі № 910/10897/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання вирішено задовольнити заяву про заміну сторони у справі № 910/10897/17; замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України, задовольнити клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні; оголосити перерву у судовому засіданні по справі № 910/10897/17 до 12.08.2020.
12.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач - 2 просив суд відкласти розгляд справи для можливості мирного врегулювання спору.
Представники відповідача - 1 та третьої особи - 1 у судове засідання 12.08.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі № 910/10897/17 до 23.09.2020.
25.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 2 надійшли додаткові пояснення.
18.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач - 2 просив суд відкласти розгляд справи для можливості мирного врегулювання спору.
22.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача - 2.
Представники відповідача - 1 та третьої особи - 1 у судове засідання 23.09.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі № 910/10897/17 до 26.10.2020.
28.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли пояснення по справі.
01.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника НАК "Нафтогаз України" надійшло клопотання про розгляд справи з урахуванням строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.
23.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.
23.10.20 через офіційну електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.
Представник позивача у судовому засідання 26.10.2020 підтримав клопотання про відкладення судового засідання.
Представники відповідача - 1 та третьої особи - 1 у судове засідання 26.10.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Судом залишено без розгляду клопотання НАК "Нафтогаз України", оскільки останній не є стороною по справі № 910/10897/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі № 910/10897/17 до 25.11.2020.
24.11.2020 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору та укладення мирової угоди.
25.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач - 2 просив суд відкласти розгляд справи для можливості мирного врегулювання спору.
Представники позивача, відповідача -2 та третьої особи - 2 підтримали клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.
Суд з'ясовує думку сторін щодо можливості повернення на стадію підготовчого провадження у зв'язку з тим, що сторонами проводяться дії щодо мирного врегулювання спору.
Представники позивача, відповідача - 2 та третьої особи - 2 не заперечували щодо повернення на стадію підготовчого провадження по справі № 910/10897/17.
Представники відповідача - 1 та третьої особи - 1 у судове засідання 25.11.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.20 вирішено повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні та відкласти підготовче засідання на 27.01.21.
26.01.21 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
26.01.21 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представники відповідача-1 та третьої особи-1 у підготовче засідання 27.01.2021 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.21, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання по справі № 910/10897/17 на 24.02.21.
19.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли пояснення.
19.02.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.02.21 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники відповідача-1 та третьої особи-1 у підготовче засідання 24.02.2021 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.21, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання по справі № 910/10897/17 на 19.04.21.
23.03.2021 засобами поштового зв'язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли пояснення.
19.04.21 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про проведення додаткової експертизи.
Представники відповідача-1 та третьої особи-1 у підготовче засідання 19.04.2021 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача-2 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з клопотанням про проведення додаткової експертизи, яке було задоволено судом та відкладено підготовче засідання по справі № 910/10897/17 на 28.04.21.
22.04.2021 засобами поштового зв'язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
27.04.2021 засобами поштового зв'язку до Господарського суду міста Києва від представника третьої особи-2 надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Представники відповідача-1 та третьої особи-1 у підготовче засідання 28.04.2021 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.06.2021.
Представники відповідача -1 та третьої особи - 1 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105479955510 та № 0105479955537.
У судовому засіданні 02.06.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача - 2 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи -2 надав пояснення щодо заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача -1 та третьої особи -1 про причини неявки їх в судове засідання 02.06.2021, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача - 1 та третьої особи -1.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 02.06.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача -2 та третьої особи -2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 09.04.2015 № 1228, переоформлена на підставі рішення від 14.09.2015 № 2302, здійснює розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.
Наказом Міністерства від 23.11.2011 №737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" (надалі - Наказ №737) встановлено порядок визначення розмірів нормативних втрат і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах, а також передбачено, що Міністерство затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
Відповідно до пункту 1.1 Наказу №737 річні обсяги нормативних втрат і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264 (z0570-03), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №570/7891, Методики визначення питомих ВТВ природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 (z0571-03), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595 (z1224-03), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1224/8545.
Пунктом 1.2 Наказу №737 встановлено, що газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік (підпункт 1.3).
Затверджені розміри нормативних втрат і ВТВ природного газу є максимально допустимими для певного року (підпункт 1.4).
У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надає йому вмотивовану відмову (підпункт 1.5).
На виконання наказу №737 позивачем було розроблено та направлено супровідним листом від 16.10.2014 року №07-01-3638 до Міненерго на затвердження розрахунки нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік в обсязі 27 490 тис.куб.м. газу.
02.03.2015 року Міненерго було видано наказ №122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік. Додатком до вказаного наказу для ПАТ "Миколаївгаз" були затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат в розмірі 18 565 тис.куб.м.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 Додаток до наказу №122, яким встановлювались обсяги ВТВ для ПАТ "Миколаївгаз" був скасований. Приймаючи рішення про скасування Додатку до наказу №122, суд вказав, що прийняття оскаржуваного наказу призвело до необґрунтованого зменшення розмірів річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу позивачів. За результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку, що оскаржуваний наказ Міністерство енергетики та вугільної промисловості прийняло з перевищенням своїх повноважень, без дотримання процедури його прийняття, та всупереч положенням наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 737 від 23.11.2011 року "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", що є регуляторним актом по відношенню до оскаржуваного Наказу № 122. Ця постанова набрала законної сили.
Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що тариф на розподіл природного газу встановлений НКРЕКП із урахуванням затвердженого наказом Міністерством енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 року № 122 граничного розміру нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу для позивача, який діяв у 2015 році, є економічно необґрунтованим та збитковим для позивача, він вимушений був придбавати природний газ для компенсації нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат за власні кошти, не враховані в тарифі на розподіл.
При обґрунтуванні розміру шкоди позивач виходив з різниці між фактичною кількістю газу, використаної на виробничо-технологічні втрати, та обсягом газу на нормативні втрати та виробничо-технологічні витрати, який передбачено структурою затвердженого тарифу, помноженого на ціни на газ, що діяли під час затвердження тарифу.
Позивач вказував на наявність причинно-наслідкового зв'язку між понесеними ним збитками та затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифами на розподіл виробничо-технологічних втрат газу, що діяли у 2015 році, і які ґрунтувалися на визначених суттєво заниженим Міністерством енергетики та вугільної промисловості України згідно з наказом № 122 від 02.03.2015 року, порівняно із запланованим позивачем, розміром нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу у газорозподільних мережах.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 523 встановлено для позивача тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у розмірі 515, 70 грн за 1000 куб.м (без ПДВ); постановою від 30.06.2015 року № 1908 - тариф у розмірі 548,10 грн за 1000 куб.м; постановою від 24.09.2015 року № 2407 - тариф на послуги розподілу природного газу (на транспортування природного газу розподільними трубопроводами) у розмірі 660, 80 грн за 1000 куб.м.
При цьому у 2015 році розрахунок тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами здійснювався відповідно до Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 983 від 04.09.2002 року. Згідно з цією Методикою при розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу враховуються нормовані виробничо-технологічні витрати та втрати природного газу (технічно неминучий убуток) підприємства з газопостачання та газифікації.
За таких обставин, вказуючи на те, що позивачу було завдано майнову шкоду незаконними діями відповідачів, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України грошові кошти у сумі 66 724 200, 00 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана відповідачем-1 та відповідачем-2.
Відповідач-1 у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що: сам Наказ № 122 адміністративним судом у справі №826/15132/15 не скасовано, а скасування самого лише додатку до цього наказу не може свідчити про протиправність дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.04.2014, від 03.03.2015 року № 523, від 30.06.2015 року № 1908 та від 24.09.2015 року № 2407 не оскаржувалися позивачем в порядку адміністративного судочинства, отже у справі відсутній такий обов'язковий елемент деліктного зобов'язання за статтею 1173 ЦК України, як незаконне рішення органу державної влади; позивачем не доведено заявлені до стягнення, як шкода, обсяги нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу та причинно-наслідковий зв'язок між такими втратами/витратами і діями (бездіяльністю) відповідачів.
Відповідач-2 у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що: позивачем обрано не вірний спосіб захисту; позивач не оскаржував постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 30.04.2014 № 602, від 03.03.2015 року № 523, від 30.06.2015 року № 1908 та від 24.09.2015 року № 2393, та не надав до суду докази визнання їх незаконними, а тому вимога щодо стягнення з Державного бюджету України коштів у розмірі 66 724 200, 00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з економічно необґрунтованими тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та НКРЕКП є безпідставною; постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі № 826/15132/15, якою скасовано додаток до наказу Міненерговугілля від 02.03.2015 року № 122 в частині встановлення для ПАТ "Миколаївгаз" розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік, набрала законної сили з 17.12.2015 року, водночас, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 30.04.2014 № 602, від 03.03.2015 року № 523, від 30.06.2015 року № 1908 та від 24.09.2015 року № 2407, з якими пов'язує порушення своїх прав позивач були прийняті до моменту винесення постанови у справі № 826/15132/15. Таким чином, дана інформація не могла бути врахована при прийнятті вищенаведених постанов.
Спір у справі виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів із встановлення занижених розмірів нормативних втрат та ВТВ, внаслідок чого позивач вимушений був придбавати газ за власні кошти для покриття таких втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до виключних повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до пункту 7 частини 3 статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015 року, частина 3 та частина 6 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015 року.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №737 від 23.11.2011 року "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" (далі - Наказ №737) встановлено порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат (надалі - ВТВ) природного газу в газорозподільних мережах, а також передбачено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
Відповідно до п. 1.1 Наказу № 737 річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264 (z0570-03), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264 (z0571-03), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595 (z1224-03), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за № 1224/8545.
Пунктом 1.2 Наказу № 737 встановлено, що газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України упродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік (підпункт 1.3).
Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року (підпункт 1.4).
02.03.2015 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було видано Наказ за № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" (надалі - Наказ № 122).
Додатком до вказаного наказу для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" були затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат в розмірі 18 565 тис.куб.м.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі № 826/15132/15 визнано незаконність дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України із встановлення занижених розмірів ВТВ для 30 (тридцятьох) газорозподільних підприємств, в тому числі і позивача, яким додаток до Наказу № 122 скасовано. В ході розгляду справи, суд прийшов до висновку, що оскаржуваний наказ Міністерство енергетики та вугільної промисловості прийняло з перевищенням своїх повноважень, без дотримання процедури його прийняття, та всупереч положенням Наказу №737, що є регуляторним актом по відношенню до оскаржуваного Наказу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 постанову Окружного адміністративного суду від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 залишено без змін.
Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до виключних повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до пункту 7 частини 3 статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015 року, частина 3 та частина 6 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015 року.
Відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №264 від 30.05.2003 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 09.07.2003 №570/7891 виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газорозподільними та внутрішньо-будинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт та поточних ремонтів; виробничо-технологічні витрати - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов'язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об'єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторного обладнання.
Позивачу були встановлені тарифи на послуги розподілу природного газу на 2015 рік постановою НКРЕ № 602 від 30.04.2014 року на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у розмірі 326, 10 грн. за 1000 куб.м (без ПДВ) та постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 523 встановлено для позивача тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у розмірі 515, 70 грн за 1000 куб.м (без ПДВ); постановою від 30.06.2015 року № 1908 - тариф у розмірі 548, 10 грн за 1000 куб.м; постановою від 24.09.2015 року № 2407 - тариф на послуги розподілу природного газу (на транспортування природного газу розподільними трубопроводами) у розмірі 660, 80 грн за 1000 куб.м.
При цьому у 2014-2015 роках розрахунок тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами здійснювався відповідно до Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, № 983 від 04.09.2002 року (далі - Методика).
Згідно з Методикою при розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу враховуються нормовані виробничо-технологічні витрати та втрати природного газу (технічно неминучий убуток) підприємства з газопостачання та газифікації.
За положенням частини 1 статті 3 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015 року державне управління у сфері функціонування ринку природного газу здійснювали Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, у межах повноважень, визначених законодавством.
Відповідно пункту 4 частини 3 статті 3 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який діяв у 2014-2015 роках) центральний орган виконавчої влади, що забезпечував формування державної політики в нафтогазовому комплексі здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.
Протягом 2014-2015 років Міністерство енергетики та вугільної промисловості України діяло на підставі Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України № 382/2011 від 06.04.2011 року (далі - Положення).
За умовами підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України № 382/2011 від 06.04.2011 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України відповідно до покладених на нього завдань затверджує перелік нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобутку, підготовки до транспортування і транспортування, порядок визначення їх розмірів та ведення їх обліку.
Ця норма діяла протягом 2014-2016 років.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України відповідно до покладених на нього завдань наказом № 737 від 23.11.2011 року "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.11.2011 року за №1361/20099 (далі - Наказ № 737), встановило порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат.
Згідно з пунктами 1.3 та 1.4 Наказу № 737 Міністерство енергетики та вугільної промисловості затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік, а затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року.
Статтею 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" установлено, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Звертаючись до господарського суду із позовом про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями відповідачів, позивач виходив з установленого ним самим факту, що затверджений на 2015 року відповідачем-2 рівень тарифу є економічно необґрунтованим та збитковим для позивача, адже при розрахунку рівня тарифу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України була безпідставно виключена частина економічно обґрунтованих витрат позивача на придбання газу для покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, що призвело (як причина і наслідок) до додаткових витрат позивача і зробило неможливим проведення ним розрахунків з постачальником ресурсу газу за укладеним контрактом на постачання додаткового обсягу газу для покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат позивача.
Для встановлення розміру шкоди, заявленої позивачем, суд ухвалою від 13.09.2017 року у даній справі призначив судову економічну експертизу.
На вирішення експертів поставити наступні питання:
- Який об'єм та вартість обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газу в газорозподільних мережах ПАТ "Миколаївгаз" у 2015 році була врахована Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг при встановленні тарифів на розподіл газу в 2015 році?
- Чи підтверджується документально розмір майнової шкоди ПАТ "Миколаївгаз" у розмірі 66 724 200, 00 грн. у випадку невідповідності придбаних ПАТ "Миколаївгаз" обсягів газу для покриття виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газу в газорозподільних мережах на 2015 рік обсягу та вартості газу, врахованого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг при встановленні тарифів на розподіл газу в 2015 році?
- Який розмір завданої майнової шкоди ПАТ "Миколаївгаз" у випадку невідповідності придбаних ПАТ "Миколаївгаз" обсягів газу для покриття виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газу в газорозподільних мережах на 2015 рік обсягу та вартості газу, врахованого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг при встановленні тарифів на розподіл газу в 2015 році?
У висновку експертів № 20006/17-45/24276/19-71 від 30.08.2019 року встановлено наступне:
- 1) відповідно до наявних документів обсяги виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат газу в газорозподільних мережах позивача, які враховані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, при встановленні тарифів на розподіл газу в 2015 році становила - 19 472, 59 тис.куб.м. Планова вартість газу та сума компенсацій на покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат газу, передбачена в структурі тарифів для позивача в 2015 році, розрахунково складає 138 770, 46 тис.грн без ПДВ;
2) згідно з даними наявних документів розмір майнової шкоди Публічного акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" внаслідок невідповідності витрат товариства на придбання газу для покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат за 2015 рік вартості газу, врахованого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, при встановленні тарифів на розподіл газу в 2015 році, з урахуванням суми компенсацій різниці цін на ВТВ за 2014 рік та 1 квартал 2015 року та у зв'язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу в 2014 підтверджується у розмірі 49 068 099, 70 грн без ПДВ;
3) згідно з даними наявних документів розмір майнової шкоди Публічного акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" внаслідок невідповідності витрат товариства на придбання газу для покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат газу за 2015 рік вартості газу, врахованого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, при встановленні тарифів на розподіл газу у 2015 році з урахуванням суми компенсації різниці цін на ВТВ за 2014 рік та 1 квартал 2015 року та у зв'язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу в 2014 становить 49 068 099, 70 грн без ПДВ.
Так, суд відзначає, що спір у справі виник у зв'язку з неправомірними, на переконання позивача, діями відповідачів з встановлення занижених розмірів нормативних втрат та ВТВ, у зв'язку з чим позивач вимушений був придбавати газ за власні кошти для покриття таких втрат. Відтак, позивач вказує, що при розрахунку тарифу на розподіл природного газу для ПАТ "Миколаївгаз" в 2015 році НКРЕКП застосовувало обсяги ВТВ, що були затверджені скасованим додатком до Наказу Міністерства № 122. Тобто, затверджуючи тариф на розподіл газу, НКРЕКП виходило із розміру компенсації вартості обсягів ВТВ позивача, які були занижені Міністерством, що встановлено рішенням суду.
Разом з тим, із наявного в матеріалах справи висновку експертів № 20006/17-45/24276/19-71 від 30.08.2019, вбачається:
"Для документального обґрунтування визначених ПАТ "Миколаївгаз" планових обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу у відповідності до Методики № 264 та Методики № 595 передбачає необхідність врахування кількості та типів газового обладнання/приладів, видів пошкодження газопроводу, типів, діаметрів та протяжності газопроводів тощо, що потребує спеціальних знань в інших, ніж економічна галузях, а отже виходить за межі компетенції експертів - економістів".
Таким чином, оскільки визначення рівня тарифу у рамках розгляду господарської справи неможливий, а розмір обсягів фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу (понад нормативно затверджені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України планові величини) судово-економічною експертизою не визначений через відсутність у експертів спеціальної компетенції, не можна вважати доведеними твердження позивача з приводу того, що установлений відповідачем-2 рівень тарифу є економічно невигідними для позивача, і при дотриманні процедури його встановлення рівень тарифу мав бути вищим.
У зв'язку з відсутністю у експертів спеціальної компетенції проведена судово-економічна експертиза не надала також жодної відповіді на питання обсягу фактичних (реальних) витрат природного газу для технологічних витрат та втрат природного газу позивача у 2015 року.
Таким чином, зв'язок між встановленим відповідачем-2 рівнем тарифу, складовою частиною якого затверджений відповідачем-1 річний розмір обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, і понесеними позивачем витратами на придбання природного газу за укладеним 04.01.2013 року договором з ПАТ "Нафтогаз України", є неочевидним і не являється причиною і прямо не пов'язаний із заподіяною шкодою, що вказує на недоведеність позивачем обґрунтованості своїх вимог у деліктному зобов'язанні.
Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах у справі № 910/13541/17 від 06.08.2020 року; у справі №910/9814/17 від 15.04.2021.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують обов'язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено наявності складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Що стосується розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду..
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" відмовити.
2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст складено 30.07.2021.
Суддя М.Є.Літвінова