30 липня 2021 року
м.Суми
Справа №592/2429/21
Номер провадження 22-ц/816/1025/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 квітня 2021 року, в складі судді Онайка Р.А., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 05 травня 2021 року,
У лютому 2021 року «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 09.11.2017 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у розмірі 9000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта НОМЕР_1 . У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї станом на 03.12.2020 року виникла заборгованість у розмірі 17659,92 грн., яка складається з наступного: 17659,92 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту); 0,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 17659,92 грн. за Договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 09.11.2017 року та судові витрати.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що банком надані належні та допустимі докази, які свідчать про те, що він має право на стягнення з відповідача суми, заявленої у позові. Зазначає, що укладаючи кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Тарифами банку складають між ним та банком договір, умови якого він зобов'язується виконувати, що підтверджується підписом у заяві, а відсутність підпису на паперовому екземплярі вказаних Умов не свідчить про неукладеність кредитного договору. Вказує, що договір між сторонами у справі був укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09.11.2017 року між АТ «Унверсал Банк» та ОСОБА_1 була підписана Анкета-заяви до Договору про надання банківських послуг, в якому остання просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов (а.с. 10).
Друкованим текстом Анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне - «Я погоджуюсь з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого я підтверджую і зобов'язуюсь виконувати його умови. Підписанням цього Договору підтверджую, що я ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, я беззастережно погоджуюсь з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджуюсь з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє мене шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток».
Будь-яких яких інших умов кредитування (розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, тощо) в анкеті-заяві не зазначено.
Додані банком до позовної заяви Умови обслуговування рахунків фізичної особи (Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсала Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів), та додатки до них: Тарифи, Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank», Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, відповідачем не підписані (а.с. 11-25).
У графах «Позичальник» до вказаних додатків інформація про ПІБ споживача, його підпис та його дата підпису накладені у вигляді електронного цифрового підпису відсутня.
Користування кредитними коштами ОСОБА_1 підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с. 87-91).
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав розрахунок заборгованості за договором № б/н від 09.11.2017 р., згідно з яким станом на 03.12.2020 розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 17659,92 грн; яка складається з 17659,92 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту); 0,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією (а.с. 7-9).
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі не було досягнуто домовленості у належній формі щодо істотних умов кредитного договору, передбаченій законодавством, а саме не узгоджено у письмовій формі розміру відсотків за користування кредитом та застосування пені, стягнення комісії, тому нарахування та списання вказаних коштів за рахунок кредитних коштів є незаконним. Враховуючи, що сума фактично отриманих кредитних коштів (тіло кредиту) менша за суму фактично сплачених відповідачем коштів, суд вважав, що заборгованість відповідача перед банком за наданим кредитом відсутня. За відсутності погодження сторонами умов погашення заборгованості, сплачені відповідачем кошти безпідставно спрямовувалися банком на оплату відсотків, а не тіла кредиту.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Підставами позовних вимог АТ «Універсал Банк» є неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Договору про надання банківських послуг та стягнення кредитної заборгованості, визначеної відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
У заяві позичальника від 09.11.2017 року розмір та порядок застосування неустойки (комісії) та процентна ставка не зазначені, а з розрахунку заборгованості вбачається, що банком взято для розрахунку такої заборгованості процентну ставку 38,4 % (поточна ставка) та 76,8% (прострочена ставка), а також здійснювалось нарахування комісії та пені, без узгодження з відповідачем такого розміру процентів та пені (комісії).
Додані ж банком до позову Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, в яких визначені умови кредитування, в тому числі розмір та порядок нарахування процентів та неустойки, не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки не підписані відповідачем.
При цьому, відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (на який посилається позивач в апеляційній скарзі): електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За положеннями ст. 12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Проте, надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, не підписані відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Доказів, протилежного, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, банком надано не було.
При цьому, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору від 09.11.2017 року, укладеного шляхом підписання Анкети-заяви.
Предметом позову АТ «Універсал Банк» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Проте, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, неустойки (комісії), про що зазначалось вище, АТ «Універсал Банк» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 38,4 % (поточна ставка) та 76,8% (прострочена ставка), а також нарахування та списання пені за порушення грошового зобов'язання, за рахунок кредитних коштів та коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 03.12.2020 заборгованість відповідача перед банком за наданим кредитом відсутня, оскільки сума фактично отриманих кредитних коштів (тіло кредиту) менша за суму фактично сплачених відповідачем коштів. При цьому, суд обґрунтовано вважав, що сплачені відповідачем кошти мали бути спрямовані на погашення залишку за тілом кредиту, однак безпідставно зараховувались позивачем на сплату відсотків та пені. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню за суму незаконного нарахованих та списаних за рахунок тіла кредиту відсотків та пені (комісії).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, перевіривши та проаналізувавши розрахунок заборгованості, наданий банком, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав, наведених вище.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О.Ю. Кононенко
Судді: Т.А. Левченко
С.С. Ткачук