ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2021Справа № 910/8361/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8361/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Палаіс»
про стягнення 22 412,21 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Палаіс» про стягнення 22 412,21 грн., з яких 20 770,75 грн. основного боргу 670,51 грн. пені, 157,15 грн. 3% річних, 813,80 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди №231 від 01.06.2020 в частині своєчасної оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8361/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 31.05.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
З приводу повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95Е, оф. 410.
З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження) направлялась судом за вказаною адресою відповідача.
Проте, конверт з поштовою кореспонденцією, скерованою на адресу відповідача, було повернуто до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання є днем вручення судового рішення, а отже, і належного повідомлення учасника справи.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі відповідач міг дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет.
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Палаіс» було укладено Договір оренди №231 (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне користування (далі - оренду) нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 97 (складське приміщення).
Площа приміщення, що передається орендарю, складає 57,00 кв.м. (п.1.2 договору).
Відповідно до пункту 9.1 договору оренди, розмір орендної плати за 57,00 м2 площі складає 3705,00 грн. 00 коп. (три тисячі сімсот п'ять грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ 20% - 617,50 грн. Вартість 1 м2 становить 65,00 грн. з ПДВ на місяць.
Пунктом 9.3. договору оренди встановлено, що якщо інше не передбачено даним Договором, оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз в місяць, не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.
Для зручності орендаря орендодавець до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок орендареві (п. 9.4 договору).
Умовами п. 9.5 договору передбачено, якщо до настання зазначеного вище терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий орендарем, орендар повинен оплатити за оренду приміщення згідно договору. Неотримання орендарем рахунку (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за договором.
01.06.2020 відповідно до договору оренди №231 від 01.06.2020 сторонами було укладено сервісну угоду з метою забезпечення належних умов для використання приміщення згідно його цільовим призначенням та з метою врегулювання порядку надання та компенсації за комунальні послуги та послуги, що пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням, і утриманням будинку, які будуть надані.
За умовами п.4.2 договору строк оренди починає спливати з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і закінчується у відповідне число відповідного місяця (п.20.1 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту договору, і діє до 31 січня 2021 року (п.20.1 договору).
Відповідно до п.7.2 договору нарахування платежів за договором починається з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення до дня підписання акту приймання-передачі щодо повернення приміщення.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди № 231 від 01.06.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди нерухомого майна.
За актом здачі-приймання нежилого приміщення від 01.06.2020 до договору оренди №231 від 01.06.2020, який підписаний обома сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 57,00 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 97 (складське приміщення).
Таким чином, позивач виконав свої обов'язки за договором у повному обсязі та передав відповідачу в оренду об'єкт нерухомості, передбачений договором.
За твердженнями позивача, за період з 01.11.2020 по 31.06.2021 позивачем було нараховано відповідачу за користування орендованим приміщенням 20 770,75 грн., з яких 17 750,00 грн. орендна плата та 3020,75 грн. - комунальних послуг за період з 01.10.2020 по 31.03.2021, проте відповідач в порушення обумовлених договірних зобов'язань не сплатив на користь позивача вартість оренди та комунальних послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 20 770,75 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
10.03.2021 та 28.04.2021 позивач звертався до відповідача з вимогами за № 74 від 10.03.2021 та №92 від 14.04.2021 про сплату боргу, що підтверджується описами вкладення в поштове відправлення та фіскальними чеками поштової установи. Також, до вимоги №92 від 14.04.2021 позивачем були додані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2020 по березень 2021, які позивач просив відповідача підписати та повернути.
Проте, відповідач вищезазначені вимоги залишив без відповіді та задоволення, а також не повернув підписані зі своєї сторони акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2020 по березень 2021.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 9.3. договору сторони передбачили, що оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз в місяць, не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.
Відповідно до п.7.2 договору нарахування платежів за договором починається з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення до дня підписання акту приймання-передачі щодо повернення приміщення.
Матеріали справи не містять доказів повернення приміщення відповідачем позивачу з орендного користування.
Судом було встановлено, що позивачем надано приміщення відповідачу в орендне користування у період з 01.11.2020 по 31.03.2021, загальну сума оренди за цей період склала 17 750,00 грн., а також вартість спожитих комунальних послуг за період з 01.10.2020 по 31.03.2021 склала 3020,75 грн., загалом 20 770,75 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем не було сплачено суму заборгованості в розмірі 20 770,75 грн., а тому просить стягнути з відповідача вказану суму основної заборгованості.
Відтак, відповідач, у порушення взятих на себе на умовах п.9.3 та 7.2 договору зобов'язань, не виконав наявний обов'язок щодо оплати за оренду нежитлового приміщення в розмірі 20 770,75 грн.
Наразі, будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов'язання, обумовлені договором оренди № 231 від 01.06.2020, та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 20 770,75 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 157,15 грн. 3% річних, 813,80 грн. інфляційних втрат та 670,51 грн. пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як було зазначено вище, пунктом 9.3 договору передбачено, що оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз в місяць, не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.
Сторони передбачили п.16.1. договору, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним договором буде прострочений орендарем, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання орендарем згідно п.9.3 договору не обмежується шестимісячним строком.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ст. 216 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 670,51 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з покладенням судового збору відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Палаіс» (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95Е, оф. 410; код ЄДРПОУ 40542239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, 19-А, код ЄДРПОУ 38526690) 20 770 грн. 75 коп. заборгованості, 157 грн. 15 коп. - 3% річних, 813 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 670 грн. 51 коп. - пені та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак