ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2021Справа № 910/6748/21
За позовомКомунального підприємства Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Джоніка»
простягнення 164971,51 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Джоніка» 164971,51 грн, з яких 143519,64 грн основного боргу, 10204,19 грн пені, 8783,01 грн інфляційних втрат, 3% річних на суму 2464,67 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №2-2019 про використання твердого покриття аеропорту від 01.01.2019 в частині оплати за надані аеропортом послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6748/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/6748/21 отримана відповідачем 18.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480177068.
Відтак, строк для подання відзиву на позов сплив 03.06.2021.
22.07.2021 від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що акт здачі-прийняття робіт №2459 від 31.07.2020 не скріплений печаткою відповідача, а тому зобов'язання по вказаному акту не виникло; позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню за період, що перевищує шість місяців.
Також у поясненнях відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 02.04.2020 по 25.04.2020.
Суд зазначає, що пояснення відповідача в частині заперечень по суті позову фактично є відзивом на позовну заяву в розумінні ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а тому в цій частині пояснення залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, викладена у поясненнях, приймається судом до розгляду.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
01.01.2019 між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (надалі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Джоніка» (надалі - підприємство) було укладено договір №2-2019 про використання твердого покриття аеропорту (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору аеропорт надає підприємству частину території зі штучним покриттям, що знаходиться в режимній зоні аеропорту, загальною площею 92,0 квадратних метрів в районі ангара Спецавіа для розміщення наземної спецтехніки (надалі покриття), а підприємство сплачує за надані послуги в порядку і на умовах Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору підприємство сплачує аеропорту згідно рахунку-фактури та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг): щомісяця вартість використання покриття до 01 числа місяця, що наступає за звітним, незалежно від фактичного часу перебування наземної спецтехніки в контрольованій зоні аеропорту та наслідків господарської діяльності у розмірі 9966,36 грн без ПДВ, ПДВ - 1993,64 грн, всього з ПДВ - 11960,00 грн з розрахунку 108,33 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 21,67 грн, всього з ПДВ 130,00 грн за 1 квадратний метр покриття.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що вартість послуг за Договором може змінюватися за письмовим погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складаються аеропортом останнім днем звітного місяця, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками протягом 3 робочих днів після закінчення звітного місяця. В разі не підписання підприємством наданих актів протягом 5 робочих днів після закінчення звітного місяця, акти вважатимуться підписаними в редакції аеропорту та підлягають оплаті.
Підпунктом 2.1.11 Договору визначено, що підприємство зобов'язується своєчасно сплачувати за використання покриття.
Згідно з п. 8.1 Договору останній набуває чинності з 01.01.2019 і діє по 31.12.2019 (включно).
Додатковими угодами №1 від 27.12.2019 та №2 від 28.12.2020 сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 31.12.2020 та 31.12.2021 відповідно.
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Для долучення до матеріалів справи позивачем були надані належним чином засвідчені копії таких актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно Договору №2-2019 від 01.01.2019: №1136 від 31.03.2020 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №1551 від 30.04.2020 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №1784 від 31.05.2020 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №2095 від 30.06.2020 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №2459 від 31.07.2020 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №2921 від 31.08.2020 на суму на суму 11959,97 грн з ПДВ, №3231 від 30.09.2020 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №3753 від 31.10.2020, №4185 від 30.11.2020 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №4722 від 31.12.2020 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №4634 від 31.01.2021 на суму 11959,97 грн з ПДВ, №5114 від 28.02.2021 на суму 11959,97 грн з ПДВ.
Вказані акти підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого обов'язку з оплати вартості використання покриття за період з березня 2020 року по лютий 2021 року виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 143519,64 грн.
Судом враховується, що в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури на оплату послуг у спірний період, як те передбачено п. 3.1 Договору.
Разом з тим, у Договорі чітко визначена вартість використання покриття, яка підлягає сплаті кожного місяця (11960,00 грн з ПДВ), а також конкретний строк оплати (до 1 числа місяця, що наступає за звітним). Тобто сам по собі факт неотримання відповідачем відповідних рахунків не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги в обумовлений Договором строк.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Джоніка» належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту існування заборгованості не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором №2-2019 від 01.01.2019 у розмірі 143519,64 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10204,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 8783,01 грн, 3% річних у розмірі 2464,67 грн (загальний період нарахування з 02.04.2020 до 13.04.2021).
Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 4.6 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати платежу за договором, підприємству нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати обумовлених Договором платежів, доводи позивача про наявність підстав для нарахування відповідачу пені є обґрунтованими.
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний був здійснювати оплату вартості використання покриття до 1 числа місяця, що наступає за звітним.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 10204,19 грн за такі періоди:
- за прострочення оплати послуг за березень 2020 року - за період з 02.04.2020 по 13.04.2021 у розмірі 1614,10 грн;
- за прострочення оплати послуг за квітень 2020 року - за період з 02.05.2020 по 13.04.2021 у розмірі 1428,50 грн;
- за прострочення оплати послуг за травень 2020 року - за період з 02.06.2020 по 13.04.2021 у розмірі 1266,42 грн;
- за прострочення оплати послуг за червень 2020 року - за період з 02.07.2020 по 13.04.2021 у розмірі 1135,71 грн;
- за прострочення оплати послуг за липень 2020 року - за період з 02.08.2020 по 13.04.2021 у розмірі 1014,15 грн;
- за прострочення оплати послуг за серпень 2020 року - за період з 02.09.2020 по 13.04.2021 у розмірі 892,58 грн;
- за прострочення оплати послуг за вересень 2020 року - за період з 02.10.2020 по 13.04.2021 у розмірі 774,95 грн;
- за прострочення оплати послуг за жовтень 2020 року - за період з 02.11.2020 по 13.04.2021 у розмірі 653,39 грн;
- за прострочення оплати послуг за листопад 2020 року - за період з 02.12.2020 по 13.04.2021 у розмірі 535,75 грн;
- за прострочення оплати послуг за грудень 2020 року - за період з 02.01.2021 по 13.04.2021 у розмірі 414,18 грн;
- за прострочення оплати послуг за січень 2021 року - за період з 02.02.2021 по 13.04.2021 у розмірі 292,28 грн;
- за прострочення оплати послуг за лютий 2021 року - за період з 02.03.2021 по 13.04.2021 у розмірі 182,18 грн.
Проте, при здійсненні розрахунку пені за прострочення оплати послуг за березень - вересень 2020 року позивачем не враховано приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та нараховано пеню за період, що перевищує шестимісячний строк з дня, наступного за останнім днем, у який відповідні зобов'язання мали бути виконані.
З урахуванням наведеного, за здійсненим судом перерахунком, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у загальному розмірі 7327,23 грн, з яких:
- за прострочення оплати послуг за березень 2020 року - за період з 02.04.2020 по 02.10.2021 у розмірі 843,08 грн;
- за прострочення оплати послуг за квітень 2020 року - за період з 02.05.2020 по 02.11.2020 у розмірі 779,03 грн;
- за прострочення оплати послуг за травень 2020 року - за період з 02.06.2020 по 02.12.2020 у розмірі 734,59 грн;
- за прострочення оплати послуг за червень 2020 року - за період з 02.07.2020 по 02.01.2021 у розмірі 725,44 грн;
- за прострочення оплати послуг за липень 2020 року - за період з 02.08.2020 по 02.02.2021 у розмірі 725,57 грн;
- за прострочення оплати послуг за серпень 2020 року - за період з 02.09.2020 по 02.03.2021 у розмірі 714,11 грн;
- за прострочення оплати послуг за вересень 2020 року - за період з 02.10.2020 по 02.04.2021 у розмірі 727,86 грн;
- за прострочення оплати послуг за жовтень 2020 року - за період з 02.11.2020 по 13.04.2021 у розмірі 653,16 грн;
- за прострочення оплати послуг за листопад 2020 року - за період з 02.12.2020 по 13.04.2021 у розмірі 535,75 грн;
- за прострочення оплати послуг за грудень 2020 року - за період з 02.01.2021 по 13.04.2021 у розмірі 414,18 грн;
- за прострочення оплати послуг за січень 2021 року - за період з 02.02.2021 по 13.04.2021 у розмірі 292,28 грн;
- за прострочення оплати послуг за лютий 2021 року - за період з 02.03.2021 по 13.04.2021 у розмірі 182,18 грн.
Наявності підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 2876,96 грн позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє з підстав необґрунтованості.
У поданих суду письмових поясненнях відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 02.04.2020 по 25.04.2020.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 22.04.2021 (згідно календарного штемпеля поштової установи), тобто після спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 02.04.2020 по 21.04.2020.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 02.04.2020 по 21.04.2020 у розмірі 130,71 грн, нарахованої за прострочення оплати послуг за березень 2020 року, задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
В решті вимоги позивача про стягнення з відповідача пені - у розмірі 7196,52 грн - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, відповідає умовам Договору та обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2464,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 8783,01 грн підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Джоніка» (Україна, 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 66-А, ідентифікаційний код 40711230) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (Україна, 03036, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 79, Аеропорт «Київ» (Жуляни), ідентифікаційний код 01131514) основну заборгованість у розмірі 143519 (сто сорок три тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн 64 коп., пеню у розмірі 7196 (сім тисяч сто дев'яносто шість) грн 52 коп., 3% річних у розмірі 2464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 8783 (вісім тисяч сімсот вісімдесят три) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 2429 (дві тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн 46 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова