05 липня 2021 року м. Дніпросправа № 335/2962/21(2-а/335/76/2021)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2021 року (головуючий суддя Апаллонова Ю.В.)
у справі №335/2962/21(2-а/335/76/2021) за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Касаткіної Олени Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 18.03.2021 до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідачів Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Касаткіної Олени Олександрівни, просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №142677 від 11.03.2021, за порушення п. 2.9 (в) ПДР України, що передбачає відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП;
- справу про адміністративне правопорушення за ч.6 ст.121 КУпАП щодо нього закрити.
Позов обґрунтовано тим, що в постанові серії БАА №142677 від 11.03.2021 зазначено, що « 11.03.2021р. о 16:05 годині ОСОБА_1 , керуючи «Volkswagen Passat» з реєстраційний № НОМЕР_1 , в м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Дудикіна б. 26-А, водій керував т/з з державним номерним знаком що не належить цьому транспортному засобу, чим порушив вимогу п. 2.9 (в) ПДР». В зв'язку з чим, авто, в той же день було поміщено на штрафмайданчик. Вказує про свою незгоду, про що відкрито заявляв інспектору Volkswagen Passat 1998 року випуску, колір червоний, з реєстраційний № НОМЕР_2 , номер кузов знищений після викрадення авто, належить ОСОБА_2 , однак перебуває у його користуванні і володінні на підставі свідоцтва про реєстрацією серії НОМЕР_3 . Ніяких доказів інспектором, про належність державного номерного знаку № НОМЕР_4 іншому транспортному засобу, не було надано. На противагу протиправним діям відповідача, із наданням доказів належності вказаного державного знаку саме цьому авто, пояснював, що: 19.02.2020р., в Дніпровському відділі ГУНП в Запорізькій області було відкрито кримінальне провадження №12020080050000617, за ч. 4 ст. 358 КК України (про підозру щодо ознак підробки свідоцтва про реєстрацією серії НОМЕР_3 ), та за ч. 1 ст. 290 КК України. 10.03.2021р., відділом дізнання СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, прийнята постанова про закриття кримінального провадження №12020080050000617, в зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 290 КК України. Мотивувальною частиною даної постанови від 10.03.2021р. Встановлено, що державний номерний знак № НОМЕР_2 належить саме «Volkswagen Passat» 1998 року випуску, колір червоний, номер кузова знищений внаслідок викрадення авто. Також встановлено, відсутність доказів підробки свідоцтва про реєстрацією серії НОМЕР_3 . Дана постанова надавалась для огляду представнику патрульної поліції, однак не взята до уваги. На підставі викладеного, позивач просить скасувати зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що ним враховані ті обставини, що з витягу з ЄРДР №12020080050000617 встановлено, що у лютому 2020 року було зупинено транспортний засіб Фольксваген Пассат д.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1 та при перевірці бази НАІС встановлено, що номерні знаки НОМЕР_4 , які закріплені до автомобілю Фольксваген Пассат, належать іншому ТЗ. Разом із тим зауважив, протягом більше року позивач, будучи обізнаним про факт належності номерного знаку НОМЕР_5 іншому автомобілю, до органів патрульної поліції не звертався з приводу з'ясування цих обставин щодо належності номерного знаку іншому транспортному засобу та врегулювання цих розбіжностей, а достовірно знаючи, що згідно даних в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, номерний знак НОМЕР_4 належить іншому транспортному засобу - Фольксваген Пассат, 1983 року випуску, колір червоний. WvWZZZ33ZDE200101, номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію якого НОМЕР_6 видане 04.09.2004р. власниці ОСОБА_3 , а не автомобілю Фольксваген Пассат, 1998 року випуску, керував вказаним транспортним засобом 11.03.2021 року, з номерним знаком, який належить іншому транспортному засобу. Відтак, оскільки позивач керував транспортним засобом з номерним знаком, який йому не належить, що було встановлено за допомогою перевірки за наявними відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів, оскільки у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про реєстрацію за транспортним засобом Фольксваген Пассат, 1998 р.в. номерного знаку НОМЕР_4 , який належить іншому ТЗ, чим порушив вказаний вище пункт Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.6 ст. 121 КУпАП, відносно нього працівником поліції ОСОБА_4 було винесено оскаржувану постанову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що за даних обставин інспектор повинен був скласти не постанову, а протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 КУпАП. Таке порушення інспектором порядку складання адміністративного матеріалу та в подальшому його розгляду унеможливлює собою взагалі існування постанови серії БАА №14677.
Зазначає, що після відкриття кримінального провадження №12020080050000617 і до часу завершення його розгляду, наслідком чого стала постанова від 10.03.2021 про закриття кримінального провадження за відсутності в діях складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. і ст. 290 КК України, фактів, провини і неналежності номеру НОМЕР_4 авто, не було виявлено. Номер кузова авто, у тому числі і ймовірний WVWZZZ3BZWE000971, та свідоцтво про реєстрацією серії НОМЕР_3 , перевірені судовими експертизами. Встановлена відсутність доказів підробки свідоцтва про реєстрацією серії НОМЕР_3 . Належність номеру кузова НОМЕР_7 будь-якому авто, не підтвердилась. Останній факт додатково довела відповідь з РСЦ МВС в Запорізькій області від 28.07.2020р.. Тому безпідставним є посилання на те, що позивач мав би звернутись до поліції з приводу врегулювання розбіжностей щодо належності номеру його авто - іншому, при тому що досудовим розслідуванням встановлена належність номеру НОМЕР_4 , саме моєму авто. Також суд порівнюючи вказаний номер кузова який не належить жодному авто, із номером кузова НОМЕР_8 на інше авто (існування якого, не підтверджено посвідченою копією свідоцтва № НОМЕР_9 ), не обґрунтував чому № НОМЕР_10 , має бути причетний до авто позивача. Зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, інспектор в постанові серії БАА №142677, опису обставин встановлених при розгляді справи, не навів. Докази належності номеру НОМЕР_4 іншому авто, в п. 7 вказаної постанови, в тому числі у вигляді віртуальної реєстраційної картки, відсутні. Дана картка вже виникла під час розгляду справи, неоригінального матеріалу який не може бути доказом в справі. Більш того, суд роблячи необґрунтовані висновки щодо збігів інформації внесеної в свідоцтво серії НОМЕР_3 та раптово виниклу реєстраційну картку, не дав оцінку тому чому відповідачі, з часу виконання реєстраційної дії 21.10.2004 року, жодного разу до 11.03.2021 року не встановили подібного порушення яке міститься в постанові серії БАА №142677.
21.10.2004р., МРЕВ-1 ДАІ ГУ Чернівецької області, здійснена реєстрація «Volkswagen Passat» 1998року випуску, колір червоний, з реєстраційний № НОМЕР_1 , номер кузов знищений після викрадення авто, належить ОСОБА_2 .. Дана реєстрація судовим рішенням за позовом відповідача, не скасована. Існування такого рішення, відповідач не довів, оскільки його не має. Отже, підстави стверджувати, що номерним знак НОМЕР_4 не належить авто позивача, відсутні, бо реєстраційна дія не скасована а матеріальні носії інформації мають перевагу над електронними. Більш того, розпорядником інформації за підсистемою «НАІС» є МВС України, в структуру якого входить департамент патрульної поліції з його підрозділами. Інформація в «НАІС», призначена для службового користування, якою громадяни не користуються. Поліція, видає власникам транспортних засобів, свідоцтва про його реєстрацію після чого вносить в підсистему певну інформацію щодо реєстраційної дії. Відповідальність за помилки, допущені під час внесені в підсистему інформації про реєстраційні дії щодо авто, за ініціативою МВС України, лежить виключно на даній установі, і не повинна перекладатись на володільців майна. Згідно свідоцтва про реєстрацією серії ICC №243374, номерним знак НОМЕР_4 належить авто позивача. Номер свідоцтва НОМЕР_9 , виник із реєстраційної картки яка 13.05.2021р., досліджувалась судом, при недотриманні відповідачем вимог ст. 94, 99, ч. 2-5 ст. 162 КАС України і оригінал якої відповідач на вимогу, не зміг надати. Однак, всупереч ч. 6 ст. 94 КАС України, судом дана картка взята до уваги, як доказ в справі. На теперішній час і на час ухвалення рішення в справі, такого документу як реєстраційна картка, не існує. Нормативне обґрунтування існування документу, у формі реєстраційних карток, як в рішенні суду так і в відзиві, відсутнє. Реєстраційні картки, не передбачені законом. Що саме в собі має містити така картка і які саме факти підтверджувати, законом також не передбачено. Тобто, взята судом до уваги картка містить тільки набір літер за вільною формою і не несе в собі змістовного навантаження, яке б встановлювало певні обставини. Доказом б існування реєстраційної дії, про яку йдеться в картці, мала б бути посвідчена копія свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 . Однак такого свідоцтва відповідач не надав через його відсутність, та через зняття з обліку транспортного засобу про яке йдеться в реєстраційній картці, на підставі заяви №195749457 (зазначено знизу картки). Цифровий код такої дії, щодо зняття з обліку. Отже авто, зазначене в картці, на теперешній час не існує і не існувало раніше. Помилкову інформацію з картки, суд прийняв за реальну і безпідставне, звіривши її з існуючим в дійсності свідоцтвом НОМЕР_11 , поставив під сумнів перевірений досудовим розслідуванням, оригінальний матеріальний документ. Вказує, що переоцінені судом, на користь поліції факти, на підставі не достовірного доказу та помилкових доводів стали причиною неправильного розгляду справи.
Зазначає, що на підставі яких даних слідчий дійшов висновку про належність номерного знаку НОМЕР_12 моєму авто, дізнавач зазначив в постанові про закриття кримінального провадження від 10.03.2021р.. Крім матеріалів досудового розслідування (які не відомі суду), ними були висновки обох експертиз. Неоригінальність свідоцтва НОМЕР_11 , розслідуванням не підтверджена. Інформація внесена в дане свідоцтво є достовірною, навідміну - вперше з 2004 року по 11.03.2021р., реєстраційної картки.
Крім того, розслідування провадження №12020080050000617 проводилось дізнавачем а не слідчим, слідчого в цьому провадженні просто не існувало. Дана обставина свідчить, про неповне з'ясування судом обставин справи. Надавати суду матеріали із провадження №12020080050000617, вказує позивач, не міг, оскільки я не був стороною в даному провадженні, яка мала б право на законних підставах ознайомитись з ним.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2021р., інспектором Касаткіною О.О., винесено постанову про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №142677, відповідно до якої 11.03.2021 о 16 год. 05 хв. у м.Запоріжжя вул. Дудикіна 26А, ОСОБА_1 , керуючи «Volkswagen Passat» з реєстраційний № НОМЕР_4 , керував т/з з державним номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу, чим порушив вимогу п. 2.9 (в) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), норми Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху».
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, в силу ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предметом спору є правомірність/протиправність дій/рішень відповідача щодо прийняття відносно позивача постанови серії БАА №142677 від 11.03.2021 за керування транспортним засобом з державним номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу (порушення водієм вимоги п. 2.9 (в) ПДР).
Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху» затверджено Правила дорожнього руху.
Правила дорожнього руху - це основний дорожній закон водія та інших учасників руху, що є основою безпеки на дорозі.
В силу підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється:
в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
- не належить цьому засобу;
- не відповідає вимогам стандартів;
- закріплений не в установленому для цього місці;
- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Отже вказана норма встановлює ряд заборон, серед яких, і заборона керувати транспортним засобом з державним номерним знаком що не належить цьому транспортному засобу.
При цьому, статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлені підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.
Так, частиною 1 статтею 37 Закону України «Про дорожній рух»: забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Таким чином, підпункт «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху кореспондується з частиною 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вони не містять зазначень, при яких можна було б уникнути встановлених заборон.
Відповідачем в постанові серії БАА №142677 від 11.03.2021 зазначено, що «11.03.2021р. о 16:05 годині ОСОБА_1 , керуючи «Volkswagen Passat» з реєстраційний № НОМЕР_1 , в м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Дудикіна б. 26-А, водій керував т/з з державним номерним знаком що не належить цьому транспортному засобу, чим порушив вимогу п. 2.9 (в) ПДР».
Отже відповідач, приймаючи вказану постанову встановив, що водій керував т/з з державним номерним знаком що не належить цьому транспортному засобу
Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять Постанову про закриття кримінального провадження №12020080050000617 від 10.03.2021р., що прийнята відділом дізнання СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області в зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 290 КК України.
При цьому, в мотивувальній частині постанови від 10.03.2021р. (про закриття кримінального провадження) встановлено, що державний номерний знак № НОМЕР_2 належить саме «Volkswagen Passat» 1998 року випуску, колір червоний, номер кузова знищений внаслідок викрадення авто (а.с. 11).
Вказана постанова набула законної сили.
Слід зазначити, що статтею 78 КАС України встановлені підстави звільнення від доказування.
Так, в силу частини 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, оскільки Постановою про закриття кримінального провадження №12020080050000617 від 10.03.2021р. встановлено, що державний номерний знак № НОМЕР_2 належить саме «Volkswagen Passat» 1998 року випуску, то відсутні підстави для накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення норм пп. «в» п. 2.9 ПДР (водій керував т/з з державним номерним знаком що не належить цьому транспортному засобу), оскільки державний номерний знак № НОМЕР_2 належить саме «Volkswagen Passat» 1998 року випуску.
Суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та припустився помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Стаття 317 КАС України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення
Зокрема, згідно пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 243, 286, 272, 311, 317, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2021 року - скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА №142677 від 11.03.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення п. 2.9 (в) ПДР України, що передбачає відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП, в розмірі 170грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, відкрите відносно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова