21 липня 2021 року м. Дніпросправа № 216/2129/14-а
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Романова Валерія Петровича на ухвалу Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03.02.2021 р. ( суддя Сидорак В.В.) по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради про зобов'язання виконати перерахунок розміру недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2014 р.
24.03.2014 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради про зобов'язання виконати перерахунок розміру недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2014 р.
Постановою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 17.06.2014 р. позов задоволений частково, визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради в частині відмови у проведенні донарахування на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суми невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 р. та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату суми невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 р: ОСОБА_2 в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат;
ОСОБА_3 в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат;
ОСОБА_4 в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат;
ОСОБА_5 в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат;
ОСОБА_6 в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат, а в решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2015 р. Постанова Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 17.06.2014 р. - залишена без змін.
05.02.2018 р. до Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу звернувся державний виконавець Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з поданням про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, де просив змінити спосіб і порядок виконання постанови суду із зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату допомоги на оздоровлення на стягнення з відповідача невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення.
Ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 05.03.2018 р. в задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 р. Ухвалу Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 05.03.2018 р. - залишено без змін.
Ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 08.02.2019 р. замінено стягувача ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_1 у виконавчому листі по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради про зобов'язання виконати перерахунок розміру недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2014 р.
Ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 31.05.2019 р. в задоволенні заяви Управління державної казначейської служби України у Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про заміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення - відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_5 - ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційну оскарження ухвали Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 31.05.2019 р. та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Постановою Верховного суду від 16.04.2020 р. ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 р. - залишено без змін.
12.01.2021 р. Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення у Дніпропетровській області звернувся до Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу з заявою про зміну порядку виконання рішення, де просив змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 17.06.2014 р. із зобов'язання на стягнення суми.
Ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 03.02.2021 р. в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Не погодившись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 -Романов Валерій Петрович подав апеляційну скаргу, де просив скасувати Ухвалу Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 03.02.2021 р., задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Виконання судового рішення є завершальною стадією судового процесу, в якій остаточно реалізується завдання адміністративного судочинства - ефективний захист та поновлення порушених прав. В даному випадку, рішення суду про зобов'язання відповідача не виконується протягом тривалого часу і подальше існування такого стану речей свідчить про відсутність в Україні ефективних механізмів правового захисту та порушення принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Тому вважає, що зміна способу та порядку виконання рішення із зобов'язання на стягнення є найбільш ефективним способом захисту.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи та докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги в зв'язку з наступним.
Частинами 1 та 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як встановлено судом, Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення у Дніпропетровській області обґрунтовує необхідність встановлення способу і порядку виконання рішення суду тим, що відповідач частково виконав рішення суду, а саме, нарахував суми, але за відсутності бюджетних призначень на відповідний рік відповідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не виплачує нараховані суми.
Отже, доводи заявника про необхідність встановлення способу та порядку виконання рішення суду, фактично ґрунтуються на незгоді з позицією управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради щодо застосування при виконанні рішення суду вимог ст. 48 Бюджетного кодексу України, згідно чого розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, та положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень.
Так, статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що « 1. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; "середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я, середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
…4. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються».
Крім того, судом встановлено, що в 2012 р. прийнятий Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що діяв на момент прийняття рішення суду про задоволення позовних вимог по справі.
Відповідно статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» «1. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган;…».
Аналізуючи положення статті 378 КАС України, колегія суддів зазначає, що правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення чи зміну способу або порядку його виконання є наявність обставини, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які визначені у рішенні суду.
При цьому, під встановленням чи зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Разом з тим, здійснення судом встановлення чи зміни порядку або способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду у даній справі, яким визнано протиправними дії відповідача в частині відмови донарахування на користь позивачів сум невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 р. та зобов'язано здійснити нарахування та виплату таких сум, звернуте до примусового виконання і частково виконано відповідачем, зокрема, щодо проведення перерахунку невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення позивачів.
В іншій частині, зокрема, щодо виплати нарахованих позивачам коштів, відповідачем рішення суду не виконане через відсутність відповідних бюджетних надходжень і відповідач не відмовляється від його виконання та посилається на норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Однак, такі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення чи зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Також колегія суддів зазначає, що невиконання відповідачем судового зобов'язання в частині вчасної та повної виплати суми щорічної разової допомоги на оздоровлення через брак коштів на її виплату в розумінні приписів статті 378 КАС України не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України та не свідчить про неможливість виконання судового рішення у встановлений судом спосіб та порядок.
Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постановах від 11 листопада 2014 року у справі №21-394а14 та від 25 листопада 2014 року у справі № 21-506а14, а також в постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правових позицій Верховного Суду України та Верховного Суду.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.
Керуючись ст.ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Романова Валерія Петровича - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03.02.2021 р. - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова