20 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1498/21
Суддя І інстанції - Кучма К.С.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Третьої особи Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 5658,80 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 10 календарних днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ №582919 за період з 26.05.2020 року по 05.05.2020 року протиправними;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області здійснити фінансування третьої особи - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 5658,80 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 10 календарних днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серія АДЮ №582919 за період з 26.05.2020 року по 05.05.2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року позовну заяву задоволено.
Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Управління у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 5658,80 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 10 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ №582919 за період з 26.05.2020 року по 05.05.2020 року.
Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 5658,80 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за 10 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серія АДЮ №582919 за період з 26.05.2020 року по 05.05.2020 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області оскаржило його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у період простою підприємства допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам не виплачується, оскільки у період простою позивач знаходився поза межами підприємства, виконання трудової функції від нього не вимагалося, а тому ним не була втрачена працездатність, яка необхідна працівнику для виконання його посадових обов'язків.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» просить відмовити у її задоволенні та залити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 працює машиністом електровозу підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті дільниці шахтного транспорту у Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - роботодавець).
Відповідно до листка непрацездатності серії АДЮ №582919 позивач перебував на лікарняному з 21.04.2020 року по 05.05.2020 року.
Наказом роботодавця від 15.04.2020 року № 2888 з 20.04.2020 року був оголошений простій для працівників департаментів, відділів, дільниць, цехів ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” по 15.05.2020 року включно з оплатою праці працівників, що знаходяться в простої, в розмірі не нижче тарифної ставки (окладу), як передбачено ч.1 ст.34. ч.1 ст.113 КЗпП України та відповідно до положень колективного договору.
Перші 5 календарних днів (за період з 21.04.2020 року 26.04.2020 року )знаходження позивача на тимчасовій непрацездатності позивачу було оплачено ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в сумі 2928,40 грн.
Відповідно до порядку, визначеному на підприємстві позивач надав вказаний лист непрацездатності для оплати в комісію з соціального страхування.
Відповідно до протоколу №48 засідання комісії із соціального страхування від 22.05.2020 року розглянувши звернення та документи про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам, комісія вирішила призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 , у розмірі 100% за період непрацездатності з 26.04.2020 року по 05.05.2020 року; кількість днів, що підлягають оплаті - 15, в тому числі за рахунок коштів фонду - 10 днів у сумі 5 856,80 грн.
17.06.2020 року відповідачу була надіслана заява-розрахунок, відповідно до якої підприємство-страхувальник ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” просить здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, але документ не було прийнято, про що свідчить відмітка в самій заяві-розрахунку.
Павлоградським відділенням УВД ФССУ 24.06.2020 року повідомлено, що документ заяву-розрахунок № 001824 від 17.06.2020 року - не прийнято. Зазначено, що виявлені помилки та зауваження спеціаліста Фонду, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівників в простої, за рахунок коштів Фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам ч.1 ст.22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 року № 1105-XIV.
Відповідно до довідки роботодавця належить до виплати позивачу за час хвороби з 26.04.2020 р. по 30.04.2020 р. - 2 928,40 грн., з 01.05.2020 р. по 05.05.2020 р. - 2 928,40 грн., а всього за 10 календарних днів 5 856,80 грн.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 року № 1105 (далі - Закон № 1105).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №1105 за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами відповідача про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, за своєю правовою природою, є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку.
У свою чергу, відповідно до ст.1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, оскільки заробітна плата є винагорода працівнику за виконану ним роботу, то необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства.
Визначення поняття “простій” наведено у статті 34 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно із ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про оплату праці” оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці, відмінних від заробітної плати.
Отже, така державна гарантія, як оплата за час простою, не є заробітною плату працівника у розумінні Закону України “Про оплату праці” та КЗпП України.
Таким чином, оскільки у період простою підприємства заробітна плата працівникам не виплачується, то не може мати місце і факт її втрати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що є обов'язковою умовою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується працівнику у разі простою підприємства, окрім випадків коли працівникам на час простою визначено спеціальний графік роботи або передбачено необхідність їх виходу на роботу на певний період, тобто у випадках коли працівники фактично виконують роботу та отримують за це винагороду - заробітну плату.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що як допомога по тимчасовій втраті працездатності так і оплата за час простою є державними гарантіями, а отже працівник підприємства, що знаходиться в простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не позбавлений державних гарантій у вигляді оплати за час простою.
З приводу висновків суду про те, що вичерпний перелік підстав при яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, визначений ст..23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” і до таких підстав, період простою підприємства, не належить, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що, на думку колегії суддів, положення вказаної норми права слід застосовувати у взаємозв'язку з положеннями пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105, яким визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, суть якої становить компенсацію втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення з прийняттям нової постанови про відмови у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративно позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 20 липня 2021 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.В. Сафронова