29 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/4881/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням заробітної плати з жовтня 1995 року по травень 2002 року та з врахуванням строкового трудового договору від 01.04.2005.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на звернення щодо перерахунку пенсії позивачу з врахуванням заробітної плати з жовтня 1995 року по травень 2002 року та з врахуванням строкового трудового договору від 01.04.2005 відповідачем не було вчинено жодних дій з перерахунку пенсії за вимогою позивача, не включено до загального стажу стаж за строковим договором від 01.04.2005.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 29.07.2021 відзив Головного управління Пенсійного фонду України повернуто без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 22.07.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області заявою від 17.02.2021 про здійснення перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати з жовтня 1995 року по травень 2002 року, отриманої за кордоном з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки та строкових договорів з 2002 по 2006 роки, до якої було додано копії архівної довідки від 04.10.2019, договору № 5 від 01.07.2002, № б/н від 26.11.2002, № б/н від 27.02.2003, № 2 від 31.03.2004, № 9 від 08.01.2004, № 9 від 01.01.2005, № б/н від 01.04.2005, № 4 від 01.01.2006 (а.с. 5).
Вказана заява була зареєстрована в органі Пенсійного фонду 17.02.2021, що підтверджується відповідним штампом на копії заяви, наданій позивачем.
Листом від 25.03.2021 № 2637-2482/Р-02/8-2500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що до страхового стажу враховані періоди роботи згідно з договорами № 5 від 01.07.2002, б/н від 26.11.2002, б/н від 27.02.2003, № 2 від 31.03.2004, № 9 від 01.01.2005, № 4 від 01.01.2006. Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за даними персоніфікованого обліку та архівної довідки від 04.10.2019 № 6.2 - 74 про заробітну плату з 01.07.2000 по 31.08.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2003, з 01.04.2004 по 31.03.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.03.2008 по 31.07.2008, з 01.04.2010 по 31.01.2013, з 01.05.2013 по 31.05.2019, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки і становить 6352,03 грн. (а.с. 8).
Позивач, вважаючи протиправним не зарахування заробітної плати з жовтня 1995 року по травень 2002 року та строкового трудового договору від 01.04.2005 при обчисленні пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 4.1 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно положень пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про проведення перерахунку пенсії або про відмову у такому перерахунку, визначені Порядком № 22-1, зокрема, пунктом 4.3 цього Порядку.
Таким чином, дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функцій даного суб'єкту.
Під час розгляду справи встановлено, що згідно заяви позивача від 17.02.2021 перерахунок пенсії, з урахуванням строкового трудового договору від 01.04.2005, проведено не було. В свою чергу рішення, яким відмовлено у перерахунку пенсії, відповідачем не приймалось.
Отже, суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Порядком № 22-1.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 по справі № 688/4324/16-а.
Враховуючи, що порушення прав позивача виявилось саме внаслідок не прийняття рішення про зарахування чи не зарахування до стажу періоду роботи за строковим трудовим договором від 01.04.2005, обов'язковість якого визначена законодавством, суд вважає, що наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 17.02.2021 про перерахунок пенсії.
Щодо не дотримання позивачем встановленого порядку звернення про перерахунок пенсії, у зв'язку із поданням до органу пенсійного фонду заяви невстановленого зразка про перерахунок пенсії, то суд зазначає, що територіальний орган ПФУ не мав підстав для не вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, оскільки зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
Разом з тим, відповідачем не надано оцінку наданому позивачем строковому трудовому договору від 01.04.2005 та не прийнято відповідне рішення по суті у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком № 22-1, щодо врахування або неврахування наявних у ньому відомостей при перерахунку пенсії позивача.
Листом від 25.03.2021 № 2637-2482/Р-02/8-2500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача лише про враховані періоди роботи, навело розрахунок пенсії.
Щодо не зарахування заробітної плати з жовтня 1995 року по травень 2002 року, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивачем архівна довідка від 04.10.2019 № 6.2 - 74, окрім як разом з заявою від 17.02.2021, також подавалась до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення/перерахунок пенсії від 15.01.2021 за аналогічним номером та змістом, що підтверджується відповідною розпискою-повідомленням (а.с. 134-135).
Так, вказана довідка містить інформацію про розмір заробітної плати позивача за період роботи стрілком-оператором на Тулунскому підприємстві по забезпеченню нафтопродуктами Іркутського об'єднання по забезпеченню нафтопродуктами в Російській Федерації з жовтня 1995 року по червень 2002 року включно (а.с. 9).
При цьому, в довідці вказано, що заробітна плата за період з жовтня 1995 року по жовтень 1999 року нарахована за кодами, розшифровки кодів в архів не здані. Заробітна плата з листопада 1999 року по липень 2002 року вказана без урахування районного коефіцієнта та північної надбавки.
Згідно матеріалів пенсійної справи, дані архівної довідки від 04.10.2019 № 6.2-74 за період з 01.07.2000 враховані при обчисленні пенсії позивача.
Так, стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ.
Тобто, такий коефіцієнт пов'язаний саме із проживанням та роботою особи на території, у тому числі, районів Крайньої Півночі.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.
Так, частиною третьою статті 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» до структури оплати праці віднесені «інші заохочувальні та компенсаційні виплати». До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
При цьому, визначення поняття «компенсаційні виплати» законодавство України не містить.
Однак, лише за наявності правових підстав віднести північну надбавку до компенсаційних витрат, відповідно, будуть і підстави включити цю надбавку до заробітку для обрахунку пенсії.
Під компенсаційними виплатами розуміють виплати понад заробітну плату з метою відшкодування працівникам понесених матеріальних витрат, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків.
Тобто, компенсаційними є лише ті витрати, що спрямовані на відшкодування саме понесених матеріальних витрат, здійснених у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.
Поряд з цим, особливе призначення компенсацій, як правило, виключає періодичність їх виплат. Невизначеність у строках одержання компенсації пояснюється необхідністю виплатити їх на відшкодування вже понесених матеріальних витрат працівника або коштом майбутніх, також неминучих матеріальних витрат (ці строки залежать від юридичних фактів, за наявності яких у працівника виникає право на одержання компенсаційних коштів).
Отже, характерною рисою компенсації є мета та зміст її виплати - відшкодування працівникові здійснених ним матеріальних витрат, того, що витрачено (має бути витрачено) в процесі виконання трудових обов'язків.
Вказане дає підстави для висновку, що північна надбавка за своєю правовою природою не може бути віднесена до компенсаційних витрат, оскільки вона не є відшкодуванням працівникові понесених ним матеріальних витрат, того, що витрачено (має бути витрачено) в процесі виконання трудових обов'язків. Натомість, північна надбавка виплачувалась регулярно, тобто їй притаманна періодичність, та у фіксованому розмірі незалежно від здійснення працівником матеріальних витрат. Тобто, її виплата не пов'язувалась з юридичним фактом понесення працівником матеріальних витрат.
Таким чином, суд звертає увагу, що північна надбавка не наділена ознаками, характерними для компенсаційних витрат, а тому не може бути віднесена до цієї категорії.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №345/4049/16-а.
Суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що за змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Водночас, північна надбавка чинним законодавством України не передбачена, а тому не може вважатись додатковою заробітною платою.
Тому, як слідує зі змісту викладених вище нормам законодавства, не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі.
Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 489/5283/16-а, постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 459/2778/16-а.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до заробітної плати з якої обчислюється пенсія, законом не передбачено включення районних коефіцієнтів та надбавок за періоди його роботи у районах Крайньої Півночі.
Разом з тим, як було встановлено судом, в архівній довідці від 04.10.2019 № 6.2-74 лише щодо заробітної плати з листопада 1999 року по липень 2002 року наявна інформація про її виплату без урахування районного коефіцієнта та північної надбавки.
Водночас, вказана довідка не містить інформації щодо наявності у складі нарахованої позивачу заробітної плати за період з жовтня 1995 року по жовтень 1999 року районного коефіцієнта та північної надбавки.
Таким чином, аналіз норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та наданих документів дозволяє стверджувати, що орган Пенсійного фонду дійшов помилкового висновку про неможливість зарахування заробітної плати за період з жовтня 1995 року по жовтень 1999 року, оскільки архівна довідка від 04.10.2019 № 6.2-74 не містить інформації, що заробітна плата за вказаний період нарахована саме з урахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.
Суд зазначає, що відсутність в архівній довідці від 04.10.2019 № 6.2-74 інформації про зазначення розміру заробітної плати з урахуванням або без урахування районного коефіцієнта та північної надбавки не може позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу та отриманої заробітної плати, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Щодо заробітної плати з листопада 1999 по 30.06.2000, то суд зазначає, що дійсно статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону, та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в архівній довідці від 04.10.2019 № 6.2-74 наявна інформація про заробітну плату за 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 25.03.2021 № 2637-2482/Р-02/8-2500/21 також не доведено до позивача інформацію щодо підстав неврахування заробітної плати з листопада 1999 по 30.06.2000.
Також судом встановлено, що дані архівної довідки від 04.10.2019 № 6.2-74 за період з 01.07.2000 по травень 2002 враховані при обчисленні пенсії позивача (а.с. 145), а тому відсутні підстави для його повторного врахування.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки питання перерахунку позивачу пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача, враховуючи відсутність прийнятого відповідно до вимог законодавства рішення за наслідком розгляду його заяви, в даному випадку ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 17.02.2021 про перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати з жовтня 1995 року по 30.06.2000 року та з врахуванням строкового трудового договору від 01.04.2005, відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.02.2021 про перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати з жовтня 1995 року по 30.06.2000 року та з врахуванням строкового трудового договору від 01.04.2005, відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обраний судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 р. по справі № 541/543/17-а, від 18.06.2020 року у справі № 265/4170/17.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 454,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.02.2021 про перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати з жовтня 1995 року по 30.06.2000 року та з врахуванням строкового трудового договору від 01.04.2005, відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2021 про перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати з жовтня 1995 року по 30.06.2000 року та з врахуванням строкового трудового договору від 01.04.2005, відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.07.2021.
Суддя Н.М. Баргаміна