29 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3073/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22 червня 2021 року ВП №65473765.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не погоджується із прийнятою відповідачем постановою про накладення штрафу від 22 червня 2021 року ВП №65473765 за невиконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року по справі №600/2586/20-а, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач повідомляв відповідача про виконання вказаного судового рішення. Так, позивачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2020 року. Різниця пенсії за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2021 року, яка складає 939,25 грн, включена до Реєстру рішень суду і буде виплачена лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Крім цього, вказано, що позивачем вживаються заходи щодо виконання рішення суду в порядку черговості за окремим бюджетним фінансуванням згідно Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року №20-1.
Посилаючись також на пункт 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, позивач вказував, що виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат, позивач не має. Посилаючись на судову практику в аналогічних правовідносинах, наголошував на тому, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника (в даному випадку - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області) не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного фінансування та коштів на виплату грошових сум є поважною причиною невиконання, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Ухвалою суду від 19 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 29 липня 2021 року о 10 год. 20 хв.; встановлено відповідачу строк для подання відзиву; задоволено клопотання позивача та залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1 ; зобов'язано відповідача надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП №65473765, а їх копії для долучення до справи.
З матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2021 року відповідно до положень статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України вказана ухвала суду була надіслана відповідачу на його електронну адресу.
Правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не скористався. До суду від нього жодних документів станом на день прийняття рішення у справі не надходило.
Відповідно до частини дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки витребувані у відповідача ухвалою від 19 липня 2021 року письмові докази у встановлений судом строк до суду подані не були, при цьому причин неможливості їх подання відповідачем також не вказано, то з огляду на приписи наведеної процесуальної норми суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, подала до суду письмові пояснення, в яких заперечувала проти позову, оскільки рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №600/2586/20-а позивачем не виконано. Також зазначено про те, що сума заборгованості, яка не виплачена на виконання вказаного вище рішення, невірно розрахована позивачем.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Водночас 29 липня 2021 року представником позивача подана заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Отже, враховуючи положення частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на положення частини дев'ятої статті 205, частини третьої статті 268 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно з інформацією із системи «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №600/2586/20-а, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо непроведення ОСОБА_1 з 01 листопада 2020 року перерахунку його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 16 листопада 2020 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з уточненням вислуги років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2020 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 16 листопада 2020 року №ХЖ14360, наданої Чернівецьким обласним військовим комісаріатом у зв'язку з уточненням вислуги років.
На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №600/2586/20-а видано виконавчий лист від 24 березня 2021 року про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2020 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 16 листопада 2020 року №ХЖ14360, наданої Чернівецьким обласним військовим комісаріатом у зв'язку з уточненням вислуги років.
20 травня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Самокіщуком М.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65473765.
Листом від 04 червня 2021 року №2400-0802-5/19733 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило відповідача, зокрема, про те, що на виконання вказаної вище постанови здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії на виконання рішення суду по справі №600/2586/20-а з 01 січня 2020 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 16 листопада 2020 року №ХЖ14360, наданої Чернівецьким обласним військовим комісаріатом у зв'язку з уточненням вислуги років. Розмір пенсії з 01 листопада 2020 року склав 6685,58 грн, з 01 грудня 2020 року - 6719,21 грн. З квітня 2021 року здійснюється нарахування пенсійної виплати в новому розмірі - 6719,21 грн. Різниця пенсії, визначена відповідно до рішення суду за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2021 року складає 939,25 грн, включена до Реєстру рішень суду.
Крім цього, позивач у вказаному листі наголошував на тому, що виплата пенсій військовослужбовцям, звільненим з військової служби, особами, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв'язку з цим, а також з огляду на зміст рішень Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, джерелом фінансування виплат на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 є кошти державного бюджету. Таким чином, нараховані суми можуть бути виплачені органом Пенсійного фонду після відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Також позивач вказав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника (в даному випадку - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області) не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного фінансування та коштів на виплату грошових сум є поважною причиною невиконання, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу на боржника у такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та посилаючись на положення пункту 9 статті 27, пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження”, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області просило закінчити виконавче провадження №65473765 від 20 травня 2021 року у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом.
У зв'язку з тим, що згідно акта державного виконавця від 22 червня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішення суду не виконано, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Самокіщуком М.Ю. 22 червня 2021 року на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову ВП №65473765 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області штрафу у розмірі 5100,00 грн на користь держави. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено його про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Вказану постанову направлено відповідачем на адресу позивача разом із супровідним листом від 22 червня 2021 року за вих.№5195.
Не погоджуючись з указаною постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частини першої статті 13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VІІІ визначено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини першої статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу указаних норм вбачається, зокрема, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин у визначений строк, за умови, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як вбачається із матеріалів справи, 22 червня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Самокіщуком М.Ю. винесено постанову про накладення штрафу ВП №65473765, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Водночас, дослідженням матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №600/2586/20-а, яке набрало законної сили, позивачем здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 16 листопада 2020 року №ХЖ14360, наданої Чернівецьким обласним військовим комісаріатом у зв'язку з уточненням вислуги років.
Про вказане, як вбачається із доданих до позову листа від 04 червня 2021 року №2400-0802-5/19733, позивач повідомляв відповідача.
При цьому, розмір пенсії ОСОБА_1 після проведеного перерахунку з 01 листопада 2020 року склав 6685,58 грн, з 01 грудня 2020 року - 6719,21 грн. З квітня 2021 року здійснюється нарахування пенсійної виплати в новому розмірі - 6719,21 грн. Різниця пенсії, визначена відповідно до рішення суду за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2021 року складає 939,25 грн, що підтверджується розрахунком суми, що підлягає виплаті на виконання рішення суду.
Разом з цим, сума у розмірі 939,25 грн ОСОБА_1 не виплачена, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11 травня 2021 року №2400-1901-5/16155.
Водночас, як свідчать матеріали справи, різницю пенсії ОСОБА_1 у сумі 939,25 грн включено до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою згідно Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року №20-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року №1189/3264 (діючим станом на 01 листопада 2020 року - дати, з якої рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №600/2586/20-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ), і кошти у вказаній вище сумі буде виплачено після відповідного фінансування з Державного бюджету України.
З наведеного вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №600/2586/20-а здійснено перерахунок пенсії, однак виплату не проведено у зв'язку із відсутністю коштів.
Підпунктом 4, 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, визначено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Згідно статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року №2262-XII виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тобто, виплата пенсій здійснюються органом Пенсійного фонду виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат позивач не має.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення позивачем можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначалось вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області не виконано рішення суду щодо виплати пенсії за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2021 року у сумі 939,25 грн, у зв'язку із відсутністю коштів.
Такі підстави не виконання рішення суду, на думку суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_1 , враховуючи положення зазначених вище норм, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Відтак, суд вважає, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. При цьому, поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 по справі №405/3663/13-а, від 13 червня 2018 року по справі №757/29541/14-а.
Таким чином, прийнята Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) постанова про накладення штрафу від 22 червня 2021 року ВП №65473765 в розмірі 5100,00 грн є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім цього, вирішуючи спір суд зауважує таке.
Згідно пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному судочинстві обов'язок доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб'єкта владних повноважень, тобто у даному випадку на відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Однак у ході розгляду даної справи відповідачем не виконано указаного обов'язку та жодним чином не спростовано доводів позивача, викладених в обґрунтування позову.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В даному випадку відповідачем - суб'єктом владних повноважень не було подано відзив на позов без зазначення причин його неподання.
Указане кваліфікується судом як визнання позову, що, в свою чергу, також дає підстави для прийняття рішення про його задоволення.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення штрафу від 22 червня 2021 року ВП №65473765 в розмірі 5100,00 грн.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 липня 2021 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345); відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (58000, м. Чернівці, вул. Целана, 11, код ЄДРПОУ 43316386); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя О.П. Лелюк