про залишення позовної заяви без руху
27 липня 2021 року м. Київ № 320/8814/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Іванківського підрозділу Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Іванківського підрозділу Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (код: 03193838, адреса: 07201, Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Іванків, вул. Поліська, 1) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Іванківського підрозділу Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, у меншому розмірі ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18);
- зобов'язати Іванківський підрозділ Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18).
Заявлені вимоги мотивовані тим, що після звернення до відповідача з приводу здійснення останнім перерахунку вказаної вище щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, позивачем була отримана відмова, яку позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим мало місце звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальним норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху з огляду на наступне.
Так, у позовній заяві позивач посилається на положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту", за якою він на підставі посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 20.01.2015 має право на відповідні пільги, зокрема на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
При цьому, за доводами позивача, станом на час виплати вказаної допомоги за 2020 рік, її розмір був меншим, аніж це передбачено діючими на той час нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
З наданої позивачем довідки від 02.06.2021 по картковому рахунку вбачається, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік була здійснена 09.04.2020.
Відтак, зі вказаної дати позивач був обізнаний про розмір нарахованих йому суму та мав об'єктивну можливість звернутись як до відповідача, з приводу з'ясування обставин справи щодо нарахування відповідних сум у меншому розмірі, аніж передбачено вимогами чинного законодавства, так і до суду за захистом своїх прав у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.
Однак, звернення позивача до відповідача мало місце лише 05.04.2021, що підтверджується матеріалами справи, та надалі до суду 18.06.2021, що підтверджуються відстеженням поштового відправлення, яким позов було надіслано на адресу суду.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
В свою чергу, суд звертає увагу, що отримання позивачем листа відповідача від 13.04.2021 №01-3-652 у відповідь на його звернення від 05.04.2021 щодо перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік - не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних гарантій Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, яка є обов'язковою для суду першої інстанції.
Також, відповідно до частини 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, останнім днем для звернення до суду є 30 березня 2021 року, проте до суду з цим адміністративним позовом позивач звернувся у червні 2021 року.
Позивачем не надано обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало йому звернутися з квітня 2020 року (отримання позивачем грошової допомоги в меншому розмірі, ніж це встановлено законодавством) до суду за захистом своїх прав у встановлений Законом строк.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Щодо наведених позивачем обґрунтувань у поданій заяві про поновлення строків звернення до суду, зокрема що стосується відповідних змін, які були внесенні до розділу IV "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України із набранням чинності 02.04.2020 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” в частині продовження строків передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), суд зазначає наступне.
Так, відповідна редакція вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України діяла до 17 липня 2020 року, а саме до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-IX.
Після внесення відповідних змін Законом №731-IX від 18 червня 2020 року, дана норма Кодексу адміністративного судочинства України, що чинна і станом на тепер, має наступну редакцію: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Відтак, враховуючи ту обставину, що звернення позивача до суду із позовом мало місце 18.06.2021, наведений вище пункт 3 Розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України передбачав продовження пропущеного процесуального строку лише у разі встановлення судом неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, зумовленої обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачеві з квітня 2020 року з'ясувати стан справ, звернутись без зайвих зволікань до відповідача для здійснення доплат чи відповідного перерахунку здійснених виплат, та які безпосередньо обмеження заважали йому вчинити такі дії з огляду на функціонування в штатному режимі усіх органів публічного права, позовна заява не містить.
Також, пояснення позивача про те, що про невідповідність розмірів нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік він дізнався лише за декілька місяців перед зверненням до суду - не можуть вважатися обґрунтованими підставами причин поважності пропуску строків на звернення до суду, зокрема в контексті правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19. Водночас, звертаючись в червні 2021 року за захистом своїх прав з вимогою про визнання протиправними дії відповідача щодо не виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно, а не суб'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ протягом шести місяців при неотриманні грошової допомоги у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду: - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження що свідчать про існування обставин, які об'єктивно, а не суб'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ протягом шести місяців з квітня 2020 року при неотриманні грошової допомоги у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахування висновків суду наведених в даній ухвалі та зокрема постанови Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Іванківського підрозділу Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.