28 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5489/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною відмови у зарахуванні стажу роботи до пільгового, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи: з 01.04.1997 по 07.07.1997 прохідником ДП «Шахта №6-7 «Нововолинська», з 07.07.1997 по 20.01.1998 підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок в дирекції ліквідованої шахти Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація», з 28.02.2007 по 31.01.2008 підземним прохідником в структурному підрозділі Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» Шахтарське шахтобудівельне управління, з 03.12.2011 по 05.07.2012 прохідником в ТзОВ «Луганскшахтострой», з 25.08.2012 по 18.12.2012 прохідником в ТзОВ «Луганскшахтострой», з 01.06.2018 по 07.02.2021 прохідником в ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням даного стажу відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з дня призначення пенсії за віком, а саме з 08.02.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», так як має більше 15 років пільгового підземного стажу на день звернення за призначенням пенсії. Однак, відповідач у листі від 29.04.2021 відмовив позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки у трудовій книжці, яка була надана відповідачу наявні усі необхідні записи, які виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів на підставі яких вони внесені та немає підстав для сумніву у їх правильності чи неточності. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
Відповідно до ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи у ДП «Шахта №6-7 «Нововолинська» з 01.04.1997 по 07.07.1997, оскільки відповідні записи трудової книжки завірені печаткою підприємства, відтиск якої є нечітким та не читається. Для зарахування до страхового та пільгового стажу цього періоду роботи відповідно до довідки Відокремленого підрозділу «Західна дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» від 10.02.2021 №18 немає підстав, оскільки організація не є правонаступником даної шахти. Також даною довідкою підтверджено період роботи з 07.07.1997 по 20.01.1998 у дирекції ліквідуємої шахти УДКР, який зараховано до страхового стажу (відомості стосовно пільгової роботи по Списку №1 протягом повного робочого дня відсутні), а інших довідок, що підтверджують пільговий характер роботи по Списку №1, позивачем не надавалися.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.06.2018 по 07.02.2021 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу інформація щодо сплати страхових внесків за період роботи з 01.06.2018 по 07.02.2021 по громадянину ОСОБА_1 відсутня. Страхувальником в даному випадку є ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», який є боржником зі сплати страхових внесків.
Представник відповідача вказав, що у звітності, яку подано страхувальниками, відображено всю необхідну інформацію, зокрема: нараховану заробітну плату та суму страхових внесків за період роботи з 01.06.2018 по 07.02.2021 по громадянину ОСОБА_1
Тому, вимога позивача зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи з 01.06.2018 по 07.02.2021 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Вважає, що у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового шахтарського стажу роботи (15 років) на позивача не поширюються норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та отримує з 08.02.2021 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», так як має більше 15 років пільгового підземного стажу на день звернення за призначенням пенсії
Відповідач листом від 29.04.2021 №3735-3446/К-02/8-0300/21 повідомив позивача, що період його роботи з 01.06.2018 по 07.02.2021 до страхового та пільгового стажу не враховано у зв'язку з відсутністю відомостей щодо факту сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України роботодавцем. До страхового стажу не зараховано також період роботи у ДП шахта №6-7 «Нововолинська» з 01.04.1997 по 07-07.1997, оскільки відповідні записи трудової книжки завірені печаткою підприємства, відтиск якої є нечітким та не читається. Для зарахування до страхового та пільгового стажу цього періоду роботи відповідно до довідки від 10.02.2021 №18 Відокремленого підрозділу «Західна дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» немає підстав, оскільки організація не є правонаступником даної шахти. Одночасно, згаданою довідкою підтверджено період роботи з 07.07.1997 по 20.01.1998 у дирекції ліквідуємої шахти УДКР, який зараховано до страхового стажу (відомості стосовно пільгової роботи по Списку №1 протягом повного робочого дня відсутні).
У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового шахтарського стажу роботи - 15 років, на позивача не поширюються норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (а.с.22).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі дій, з огляду на наступне.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За приписами частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу для перерахунку пенсії періоду роботи позивача з 01.06.2018 по 07.02.2021 у зв'язку з несплатою страхових внесків.
Водночас, позивачу у період з 01.05.2018 по 28.02.2021 була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується довідкою про доходи ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 25.03.2021 №372/7.2.4/0119 (а.с.89).
Разом з тим, суд звертає увагу, що відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків у спірному періоді на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового стажу під час перерахунку пенсії позивачу, оскільки обов'язок щодо нарахування та сплати ЄСВ покладено саме на страхувальника.
Відтак, на думку суду, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 01.06.2018 по 07.02.2021 у ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля».
Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) та в пункті 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).
Частиною другою пункту 1 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
З огляду на вищенаведені норми, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Періоди роботи позивача з 01.04.1997 по 07.07.1997 прохідником ДП «Шахта №6-7 «Нововолинська» та з 07.07.1997 по 20.01.1998 підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок в дирекції ліквідуємої шахти Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація» підтверджено записами трудової книжки від 27.07.1989 НОМЕР_1 (а.с.15), проте, не зараховано відповідачем до страхового стажу у зв'язку з тим, що записи трудової книжки завірені печаткою підприємства, відтиск якої є нечітким та не читається.
Також відповідач вважає, що для зарахування до страхового та пільгового стажу цього періоду роботи відповідно до довідки від 10.02.2021 №18 Відокремленого підрозділу «Західна дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» немає підстав, оскільки організація не є правонаступником даної шахти. Одночасно, даною довідкою підтверджено період роботи з 07.07.1997 по 20.01.1998 у дирекції ліквідуємої шахти УДКР, який зараховано до страхового стажу (відомості стосовно пільгової роботи по Списку №1 протягом повного робочого дня відсутні).
Як зазначалось вище, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах покладається саме на відповідальну особу такого підприємства.
Тому, суд критично ставиться до позиції відповідача, адже на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.
Записи трудової книжки завірені печаткою підприємства, відтиск якої є нечітким та не читається не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу особи, який дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
На підтвердження вказаних періодів роботи позивачем було надано наказ від 01.04.1997 №І «а»-вк Шахти 6-7 «Нововолинська» Міністерства вугільної промисловості України, відповідно до якого ОСОБА_1 з 01.04.1997 прийнято по переводу з шахти №5 «Нововолинська» на шахту №6 на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості №14111С (а.с.24-25).
Також згідно із наказом від 17.07.1997 №17 «Про звільнення працівників по переводу в дирекцію ліквідуємої шахи» Шахти 6-7 «Нововолинська» Міністерства вугільної промисловості України, ОСОБА_1 звільнено за пунктом 5 статті 36 КЗпП України по переводу в дирекцію ліквідуємої шахти з 07.07.1997 (а.с.26-27).
Відповідно до наказу Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація» від 17.07.1997, ОСОБА_1 прийнято по переводу з шахти №6-7 «Нововолинська» в дирекцію ліквідуємої шахти з 07.07.1997 та згідно із наказом Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація» від 15.01.1998 №З-К звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку з ліквідацією шахти №6-7 «Нововолинська» з 20.01.1998 (а.с.28-29, 31).
Враховуючи наведене, позивачем підтверджено стаж роботи у період з 01.04.1997 по 07.07.1997 та 07.07.1997 по 20.01.1998.
Крім того, трудовий стаж позивача у період з 28.02.2007 по 31.01.2008 підземним прохідником в структурному підрозділі Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» Шахтарське шахтобудівельне управління підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1989 (а.с.15).
Також судом встановлено, що рішенням від 18.02.2021 №7/1219 зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, періоди роботи з 20.09.2010 по 05.07.2012, з 06.07.2012 по 18.12.2012 фктичною тривалістю з урахуванням даних щодо сплати страхових внесків ПФУ (а.с.54). Однак у довідці про розрахунок стажу періоди роботи з 03.12.2011 по 05.07.2012 та з 25.08.2012 по 18.12.2012 як пільгові не відображені.
На підтвердження періоду роботи з 03.12.2011 по 05.07.2012 ОСОБА_1 надав суду архівний витяг наказу ТзОВ «Луганскшахтострой» від 20.09.2010 №16/к «Про прийом на роботу» з 20.09.2010 прохідником 05 розряду гірничопрохідницької дільниці (а.с.55), та відповідно до архівного витягу з наказу від 05.07.2012 ОСОБА_1 прохідника підземного 05 розряду гірничопрохідницької дільниці №1, з 05.07.2012 звільнено у зв'язку з переведенням в ТзОВ «Луганскшахтострой» на підстав пункту 5 статті 36 КЗпП України (а.с.56).
Період роботи позивача з 25.08.2012 по 18.12.2012 прохідником в ТзОВ «Луганскшахтострой» підтверджується архівним витягом з наказу ТзОВ «Луганскшахтострой» від 06.07.2012 №36/к про прийом на роботу ОСОБА_1 з 06.07.2012 по переведенню прохідником 05 розряду гірничопрохідницької дільниці №2 та архівним витягом з наказу ТзОВ «Луганскшахтострой» від 18.12.2012 про звільнення з роботи ОСОБА_1 , прохідника підземного 05 розряду гірничопрохідницької дільниці №2, з 18.12.2012 у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с.57-58).
Крім того, з архівної довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював у ТзОВ «Луганскшахтострой» і за період з 06.07.2012 по 18.12.2012 виконував роботу на посаді прохідника підземного (а.с.66).
Вказані обставини не спростовані відповідачем, а відтак зазначені періоди роботи підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною відмови у зарахуванні стажу роботи до пільгового, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи: з 01.04.1997 по 07.07.1997 прохідником ДП «Шахта №6-7 «Нововолинська», з 07.07.1997 по 20.01.1998 підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок в дирекції ліквідованої шахти Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація», з 28.02.2007 по 31.01.2008 підземним прохідником в структурному підрозділі Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» Шахтарське шахтобудівельне управління, з 03.12.2011 по 05.07.2012 прохідником в ТзОВ «Луганскшахтострой», з 25.08.2012 по 18.12.2012 прохідником в ТзОВ «Луганскшахтострой», з 01.06.2018 по 07.02.2021 прохідником в ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням даного стажу відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з дня призначення пенсії за віком, а саме з 08.02.2021.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовні вимоги задоволено, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений відповідно до квитанції від 21.05.2021 №8165 (а.с.9).
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги від 29.04.2021, розрахунку витрат на правничу допомогу від 21.05.2021, квитанції до прибуткового касового ордера №26 від 21.05.2021 (а.с.90-92), позивач сплатив адвокату Свередюк Ю.А. кошти в загальній сумі 4 000,00 грн. на оплату правничої допомоги, яка відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу від 21.05.2021 складається з написання позовної заяви.
Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
У свою чергу, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.
Разом з тим, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, та предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку з наданням адвокатом послуг у сумі 4 000,00 грн.
Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 4 908,00 грн., що складаються із суми судового збору та витрат на правову допомогу
Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги повністю, тому на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальній сумі 4 908,00 грн., що складаються із суми судового збору та витрат на правничу допомогу
Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні ОСОБА_1 стажу роботи до пільгового.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи: з 01 квітня 1997 року по 07 липня 1997 року - прохідником ДП «Шахта №6-7 «Нововолинська», з 07 липня 1997 року по 20 січня 1998 року - підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок в дирекції ліквідованої шахти Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація», з 28 лютого 2007 року по 31 січня 2008 року - підземним прохідником в структурному підрозділі Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» Шахтарське шахтобудівельне управління, з 03 грудня 2011 року по 05 липня 2012 року - прохідником в ТзОВ «Луганскшахтострой», з 25 серпня 2012 року по 18 грудня 2012 року - прохідником в ТзОВ «Луганскшахтострой», з 01 червня 2018 року по 07 лютого 2021 року - прохідником в ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням даного стажу відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з дня призначення пенсії за віком, а саме: з 08 лютого 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук