Справа № 726/1100/21
Провадження №3/726/723/21
Категорія 225
27.07.2021 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши матеріали справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 164 Ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 164 Ч.1 КУпАП, де вказано, що 24.06.2021 року близько 09 години 45 хвилин у м. Чернівці по вул. Калинівській, 13 А провадив господарську діяльність з перевезення пасажирів на автомобілі «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 без державної реєстрації та отримання ліцензії на даний вид господарської діяльності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що вказаний автомобіль належить його батьку та того дня він його позичив аби поїхати разом із дружиною на Калинівський ринок. Наголошує що не надає послуги таксі та не перевозив пасажирів.
Так ст. 245 КУпАП вказує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації,трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до правової суті самих понять, визначених національним законодавством в сфері підприємницької діяльності, а саме ст.ст. 3, 42 ГК України, ст. 1 ЗУ «Про підприємництво», ст.1 ЗУ «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», правових позицій, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, як правило з метою отримання прибутку (комерційна діяльність).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності, а об'єктивною стороною зазначеного правопорушення, зокрема, є саме провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання відповідної ліцензії.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 7, частини 9 статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Крім того, частиною 3 статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.
Ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, є факт надання послуг таксі за винагороду, що і становить суть господарської діяльності. Проте в протоколі відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази про здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, пов'язаної з перевезенням громадян з наданням платних послуг. Відсутні пояснення громадян, яких начеб то перевозив ОСОБА_1 , свідків, а також підтвердження здійснення ним такої діяльності з метою отримання прибутку, тобто те, що останній отримував від громадян грошові кошти за їх перевезення.
Окрім того, статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до правової позиції, визначеної у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» п.4 - систематичною вважається діяльність у разі, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року не менш ніж три рази. У такому випадку громадяни зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємництва. При невиконанні останньої вимоги настає відповідальність за ст.164 КУпАП.
Таким чином, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про здійснення ОСОБА_1 регулярних пасажирських перевезень.
Таким чином відсутні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, оскільки не доведено, що він здійснював господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без відповідної ліцензії (систематично), а також отримував від здійснення зазначеного виду діяльності дохід та вчиняв такі дії систематично. У матеріалах справи відсутні також і пояснення свідків, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У відповідності до ч.1 п.1. ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі ст. 62 Конституції України, 7, 164, 246, 251, 252, 256, 280, 247, 283-285 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення передбаченого ст. 164 ч.1 КпАП України - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді може бути оскаржена до Чернівецького Апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10-ти діб з дня її винесення.
СуддяС. В. Мілінчук