Номер провадження 22-ц/821/1348/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №2-5601/09 Категорія: на ухвалу Скляренко В. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
27 липня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
секретар Торопенко Н.М.
учасники справи:
заявник - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»;
боржник - ОСОБА_1 ;
стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»;
особа, яка подала апеляційну скаргу -представник боржника - адвокат Нестеренко Олег Федорович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Олега Федоровича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні,
У березні 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, обґрунтовуючи її тим, щорішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02грудня 2009 року у справі №2-5601/09 задоволено позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 жовтня 2008 року в сумі 43137,63 грн. та судових витрат в сумі 671,38 грн.
14 грудня 2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси було видано виконавчий лист.
11 квітня 2013 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №37507230 з примусового виконання виконавчого листа.
На даний час виконавче провадження №37507230 перебуває у Придніпровськомувідділі державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
11 квітня 2018 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» було укладено договір, за умовами якого було відступлено право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 жовтня 2008 року.
12 вересня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси постановив ухвалу, якою замінив ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа №2-5601/2009 від 14 грудня 2009 року.
08 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір №146 про відступлення прав вимоги, за яким новий кредитор набув права вимоги належні первісному кредитору, зокрема і право вимоги за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 жовтня 2008 року.
Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» являється новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 жовтня 2008 року.
Просив суд замінити стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» на правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 14 грудня 2009 року у справі №2-5601/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користьВАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 жовтня 2008 року у розмірі 43137,63 грн. та понесені судові витрати в сумі 671,38 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року заяву ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено та замінено ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» на правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчому провадженні №37507230 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2-5601/09 від 14 грудня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1 на користьВАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 жовтня 2008 року у розмірі 43137,63 грн. та понесені судові витрати в сумі 671,38 грн.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокатНестеренко О.Ф.подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції до правовідносин переходу права у зобов'язанні від первісного кредитора до нового кредитора не застосував вимоги ст. 517 ЦК України.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Таким чином, доказами прав нового кредитора у зобов'язанні є документи, які засвідчують права, що передаються та інформація, яка є важливою для їх здійснення.
Акт прийому передачі документації не містить інформації які документи отримав ТОВ «Діджи Фінанс». Таблиця з найменуванням документів не заповнена.
Грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 ґрунтуються на кредитному договорі від 10 жовтня 2008 року №013/02-2/1133-08 та договорах забезпечення. Однак заявником ТОВ «Діджи Фінанс» не надано доказів передачі оригіналів цих договорів від первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» на користь ТОВ «Діджи Фінанс».
Крім того зазначає, що грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» до боржника ОСОБА_1 ґрунтуються на фінансових документах про фактичну видачу грошей ОСОБА_1 , сплату коштів боржником на погашення кредиту, в.ч. тіла кредиту, процентів і неустойки. Однак заявник ТОВ «Діджи Фінанс» не надав доказів отримання оригіналів цих договорів від первісного кредитораТОВ «Фінансова компанія «Форінт».
Повідомлення про відступлення права вимоги не містить найменування боржника, розміру і розрахунку боргу, а загалом не містить жодної із визначеної вимогами ст. 517 ЦК України інформації.
Апелянт вважає, що відсутність оригіналів документів про право вимоги, відсутність доказів передачі цих документів про право вимоги новому кредитору свідчить про відсутність самого права вимоги у ТОВ «Діджи Фінанс». Обставини правонаступництва ТОВ «Діджи Фінанс» не доведені.
Вважає, що ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «Діджи Фінанс» не подали суду першої інстанції належні та допустимі докази, підтверджуючі оплату за відступлене право вимоги у відповідному розмірі та у відповідний строк, згідно умов договору №146.
19 липня 2021 року представник ТОВ «Діджи Фінанс» надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що 08 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «Діджи Фінанс» було підписано акт приймання передачі документації до договору №146 від 08 лютого 2021 року, за яким було передано оригінал кредитного договору№013/02-2/1133-08 від 10 жовтня 2008 року.
08 лютого 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» було сплачено 150000 грн. згідно договору №146 від 08 лютого 2021 року.
Апелянт не була присутня на судових засіданнях, не надавала заперечень на заяву про заміну сторони виконавчого провадження, тому акт приймання-передачі документів по кредитній справі ОСОБА_1 судом не вимагався.
Зазначає, що 31 березня 2011 року Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалив заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 жовтня 2008 року в сумі 43809,01 грн.
Таким чином, питання про розмір грошових вимог до ОСОБА_1 вже було вирішено.
Заслухавши учасників справи, які з'явився в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного висновку.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановлена судом першої інстанції ухвала відповідає зазначеним вище вимогам.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статтей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-122цс13 від 20 листопада 2013 року.
З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони стягувача за рішенням.
Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що на даний час право вимоги за вищевказаними кредитними правовідносинами належить ТОВ «Діджи Фінанс», тому слід замінити стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні №37507230 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-5601/09 від 14 грудня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17, від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10.
Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження представника апелянта про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» не надано в якості доказу відповідної передачі від ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» права вимоги у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитнимдоговором, оскільки предметом розгляду даної справи є заміна стягувача правонаступником, а не договір купівлі-продажу права вимоги та умови даного договору, який ніким не оспорюється і є дійсним.
Доказів визнання недійсними Договорів про відступлення права вимоги скаржником не надано, тому вони є чинними на даний час.
Посилання апелянта про те, що повідомлення про відступлення права вимоги не містить найменування боржника, розміру і розрахунку боргу, а загалом не містить жодної із визначеної вимогами ст. 517 ЦК України інформації є безпідставним, оскільки питання про розмір грошових вимог до ОСОБА_1 було вирішено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси 02 грудня 2009 року
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України).
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Діджи Фінанс» та заміни стягувача на підставі статті 412 ЦПК України.
Судом враховано, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, рішення ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» не подали до суду першої інстанції належні та допустимі докази, підтверджуючі оплату за відступлене право вимоги у відповідному розмірі та у відповідний строк згідно умов договору №146 є безпідставними, оскільки в даній справі вирішувалося питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, а не виконання умов договору купівлі-продажу права вимоги. Договір №146, як було вище зазначено є дійсним та ніким не оспорюється.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка О.Ф.слід залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року - залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Олега Федоровича- залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах визначених статтею 389 ЦПК України.
Судді
Повний текст постанови складений 28 липня 2021 року.