Справа № 545/799/21 Номер провадження 33/814/443/21Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
27 липня 2021 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М.,
за участі:
адвоката - Кіндяка О.І.
при секретарі: Ряднині І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2021 року,
Постановою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 454,00 грн.
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, він 14 березня 2021 року о 14:10 год. на 342 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, керував транспортним засобом ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння ( порушення мови, зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя ). Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що місцевий суд не звернув увагу на належність наданих доказів та доводів працівника поліції, прийняв ці докази всупереч нормам КУпАП та незаконно наклав на нього адміністративне стягнення, виніс постанову порушивши його права передбачені ст. 268 та 280 КУпАП.
Вказував, що патрульними не дотримано вимог щодо встановлення всіх обставин справи при складанні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки факту правопорушення не було, не надано належних доказів, відео по факту наявності правопорушення та зупинки транспортного засобу.
Зазначав, що у поліцейських з огляду на ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» були відсутні підстави для перевірки його документів та проведення огляду на стан сп'яніння.
Також зазначав, що працівниками поліції було порушено його право на захист, оскільки він неодноразово наполягав на наданні йому правової допомоги та залучення фахівця в галузі права, однак поліцейськими йому було відмовлено.
Крім того звертає увагу на те, що місцевий суд розглянув справу за його відсутності, чим порушив його право на захист.
Ураховуючи викладене, прохав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши захисника Кіндяка О.І., який підтримав апеляційну скаргу, крім того у судовому засіданні Кіндяк О.І. надав додаткові пояснення у яких наголосив на те, що поліцейські не надали ОСОБА_1 всіх прав в тому числі право на захист та проігнорували прохання забезпечити йому правову допомогу, залучити адвоката, обмежившись лише складанням протоколу в присутності 2-ох свідків.
Зазначив, що ігнорування поліцейськими про необхідність забезпечити ОСОБА_1 правову допомогу, є порушенням норм ст. 268 КУпАП, а тому складений протокол є недійсним та не підлягає розгляду судом, а подальші дії незаконні.
Також зазначив, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 була незаконною, так як працівники поліції в подальшому не складали постанови про вчинення адміністративного правопорушення, а подальші дії щодо перевірки документів та перевірки водія на стан сп'яніння є незаконними, тобто вимога поліцейського про проходження водія на стан сп'яніння є незаконною.
Звернув увагу апеляційного суду на те, що 08 червня 2021 року під час розгляду справи та допиту інспектора поліції ОСОБА_3 , місцевим судом було самостійно ініційовано питання про надання від інспектора постанови від 14 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 763004, за ч. 6 ст. 121 КУпАП. В матеріалах справи була відсутня дана постанова, до поки на прохання судді, її фотокопію не надав патрульний. Дана копія взагалі ніким не завірена, та суд самостійно, без належних на те підстав, прохав інспектора надати її до суду та долучити до справи. КУпАП не передбачено збирання доказів судом самостійно. Все це приводить до того, що суд розглядаючи справу вже був упереджений та мав ставлення обвинувального характеру до особи, котра на той момент притягалася до адміністративної відповідальності.
Тобто місцевий суд порушив процес розгляду справи та дослідження доказів, що є самостійною підставою для скасування постанови місцевого суду.
Також суддя місцевого суду незаконно відхилив клопотання захисника про відкладення справи було та розглянув справу без участі особи, котра притягалася до адміністративної відповідальності та адвоката, не надаючи права на висловлення заперечення проти протоколу та надання доказів в таке заперечення.
Крім того вказував, що ОСОБА_1 , являється кваліфікованим робітником та має професію електрогазозварника, електрозварника на автоматичних і напівавтоматичних машинах.
Станом на березень та по сьогодні 2021 року, ОСОБА_1 працює та надає послуги на Товаристві з обмеженою відповідальності «ТРИСТАРС», за своєю кваліфікацією електрогазозварника, на підставі укладеного цивільно-правового договору.
У зв'язку з цим, так як дана робота має вплив на організм та здоров'я працівника, та пов'язані з впливом саме на очі, після роботи стан робітника виснажений та очі можуть мати почервоніння, і особа може на вигляд бути стомленою, або вважатися що вживала якісь препарати або алкоголь. Однак все це приводить до тяжких умов робота котрі мають газозварники, електрозварники та це впливає на організм.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та додаткові пояснення захисника Кіндяка О.І., приходжу до висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя місцевого суду даних вимог закону не дотрималась, у зв'язку з чим прийшла до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, чим порушено права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності.
Щодо незаконної зупинки транспортного засобу слід зазначити наступне.
Пунктом 2 ч.2 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 "б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що поліцейським належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України.
Поліцейський відповідно до п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про національну поліцію» та п. 2.4 ПДР України не мав підстав вимагати у водія пред'явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України.
Ураховуючи наведене, приходжу до висновку про неправомірність вимоги посадової особи у водія пред'явлення документів.
Суддя місцевого суду даних обставин не перевірила, разом з тим розглянула справу за відсутності ОСОБА_1 , не заслухавши його пояснень.
Таким чином, вбачаю підстави для скасування постанови ДПР18 №192324 від 14 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Також суд апеляційної інстанції враховує факт незаконного збирання судом першої інстанції самостійно доказів, а саме витребування у інспектора постанови від 14 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 763004, за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 нього Кодексу.
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Ураховуючи викладене приходжу до висновку, що підстав для перевірки особи на стан сп'яніння у поліції не було, так як дана вимога не грунтувалася на законі, особа не порушила правила дорожнього руху, та не мала намір їх порушувати в розумінні статті 35 ЗУ «Про національну поліцію».
При оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення було допущено порушення вимог ст. 266 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 192324 не є належним доказом.
Судом першої інстанції проігноровано та грубо порушено загальні засади судового провадження, зокрема, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
За таких обставин належних, допустимих та об'єктивних доказів, що свідчили б про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а саме: керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Крім того апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_1 соціально адаптований, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався та має постійну роботу, а також те, що матеріали справи не містять дані про те, що ОСОБА_1 негативно характеризується за місцем проживання чи роботи та перебуває на обліку у спеціалізованих закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи викладене, постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КпАП України, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2021 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Л.М. Хіль