Справа № 758/3396/17
Категорія 2
(ЗАОЧНЕ)
10 червня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,
У березні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. (далі - приватний нотаріус Київського МНО), про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що 19 грудня 2007 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), договір про надання споживчого кредиту. Того ж дня з метою забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Чернокур О. М., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
У подальшому ТОВ «Кей-Колект» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення державної реєстрації прав на квартиру. 23 березня 2016 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., за ТОВ «Кей Колект» було зареєстровано право власності на цю квартиру.
Позивачі зазначили, що вважають такі дії відповідача протиправними. Договору, який підтверджує переуступлення права вимоги, згідно з вищевказаним договором іпотеки до ТОВ «Кей Колект» позивачам надано не було. Крім того, окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя вони не укладали з жодною юридичною особою, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну їм квартиру за ТОВ «Кей-Колект». При цьому, вказують, що спірна квартира є їх спільною сумісною власністю, а тому перереєстрацією права власності на ТОВ «Кей-Колект» порушені права обох позивачів, оскільки майно було придбано у шлюбі.
На підставі вказаного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили скасувати рішення приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 березня 2016 року, яким було здійснено за ТОВ «Кей-Колект» державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року рішення місцевого суду скасовано і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Коротя Роман Олександрович, задоволено частково, рішення Подільського районного суду м. Києва від 27.09.2017 та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21.02.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021, цивільну справу № 758/3396/17 (номер провадження 2/758/829/21) передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., на підставі рішень зборів суддів Подільського районного суду м. Києва № 1 від 04.01.2021, № 2 від 12.01.2021 та № 3 від 14.01.2021.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.01.2021 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача адвоката Коротя Р.О. надійшла зава від 11.03.2021 про розгляд справи у відсутності позивачів та їх представника.
Представник відповідача судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивачі не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача. У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позову з наступних підстав.
Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 19 грудня 2007 року ОСОБА_1 уклала з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту № 11271766000.
19 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки № 73220, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чернокур О. М. за реєстровим номером 4667к, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,60 кв. м, житловою площею 18,30 кв. м., яка є її власністю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріусом КМНО Чернокур О. М. за реєстровим номером 4662 к. (т. 1 а.с. 6-8, 9-10)
Згідно з пунктом 5.1 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку». Отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, але в будь - якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на Предмет іпотеки (п.п. 5.2 п. 5 Договору іпотеки № 73220 від 19.12.2007)
З пояснень представників відповідача, які були надані судам при первісному розгляді справи, та які не знайшли свого підтвердження в зв'язку із відсутністю в матеріалах справи копії договору факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) і ТОВ «Кей-Колект» (фактор), між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу, за яким ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту і договором іпотеки від 19 грудня 2007 року, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.03.2016 приватний нотаріус провела державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру ОСОБА_1 , про що реєстратором внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (т. 1 а.с. 12-13).
08.02.2017 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачам стало відомо, що, що 23.03.2016 приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28886594, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Як визначено в ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку», передбачено можливість позасудового врегулювання, а саме: сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодавцю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону «Про іпотеку», право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.
Згідно з п. 4.5. та 4.5.3. іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».
Стаття 37 Закону України «Про іпотеку», в свою чергу, передбачає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Отже, відповідно до Закону України «Про іпотеку», передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Однак, наведені положення Закону дають змогу дійти висновку, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно (такою підставою міг бути виключно договір про задоволення вимог іпотеко держателя), що приватним нотаріусом не було враховано при прийнятті відповідного рішення.
Необхідно розрізняти застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Застереження у іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов'язань боржником.
Окрім того, у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя можливо передбачити будь-які не заборонені Законом способи задоволення вимог за основним зобов'язанням, у тому числі і такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, як перехід права власності на предмет іпотеки, тоді як у застереженні до іпотечного договору такий спосіб, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання застосований бути не може, оскільки Закон України «Про іпотеку», не передбачав такої можливості.
Таким чином, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом буде або договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було вчинено реєстраційні дії щодо спірного майна всупереч вимогам ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Крім того, слід звернути увагу, що згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки допускається лише у разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та спливу тридцятиденного строку з дня отримання іпотекодержателем такої вимоги.
Згідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 13.10.2013 року (Порядок № 868) для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові та документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником зазначеної вимоги, а також заставну, якщо договором іпотеки передбачено її видача.
В матеріалах справи відсутня вимога від ПАТ «УкрСиббанк» або ТОВ «Кей-Колект» з приводу укладеного кредитного договору та договору іпотеки. В свою чергу відповідачем ТОВ «Кей-Колект» не було надано доказів направлення та отримання позивачем ОСОБА_1 вимоги про порушення основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також, судом встановлено порушення порядку державної реєстрації права власності, що є предметом позову.
Так, згідно ст. 27 Закону України «Про держану реєстрації речових на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави для державної реєстрації прав. Згідно ст. 24 вказаного Закону подання заяви про державну реєстрацію прав неналежною особою є підставою для відмови у державній реєстрації прав.
Згідно п. 46 Порядку № 868 заявник подає документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.
Згідно наданої позивачем інформаційної довідки вбачається, що оскаржуване позивачем рішення про право власності прийнято на підставі договору іпотеки, серія та номер 4667, виданий 19.12.2007, про щодо зазначено у державному реєстрі речових прав та зареєстровано право власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект»
Проте, у тексті договору іпотеки № 73220 від 19.12.2007 року відсутні будь-які посилання про права ТОВ «Кей-Колект» на предмет іпотеки, відповідач не є стороною вказаного договору. Державним реєстратором не внесено до державного реєстру речових прав відомостей щодо інших документів, які були підставою для виникнення та реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект», а тому прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності за відповідачем не відповідає вимогам Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Отже, на підставі викладених обставин у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. було відсутнє право приймати рішення та здійснювати дії щодо реєстрації права власності в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стосовно того, чи є заява ОСОБА_1 від 21.04.2017 року про визнання нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» та намір укласти з ними договір купівлі - продажу цієї квартири договором між іпотекодержателем та іпотекодавцем про передачу у добровільному порядку у власність ТОВ «Кей-Колект» спірної квартири (т.1. а.с. 59), суд зазначає наступне.
Заява ОСОБА_1 від 21.04.2017 року не є договором між іпотекодержателем та іпотекодавцем про передачу у добровільному порядку у власність ТОВ «Кей-Колект» спірної квартири в розумінні ст. 37 УЗ «Про Іпотеку».
Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 р. по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.
Право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі, або перехід права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання передбачений п. 5.2. іпотечного договору не є абсолютним. Можливість його реалізації залежить від цілого ряду умов. Саме у зв'язку з цим, договором передбачено укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому має бути зазначено який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано іпотекодержателем, якими є строки добровільного виконання зобов'язання, за яку ціну буде звернено стягнення.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Вказана заява не відповідає вимогам, які ставляться до договорів.
Більш того, підпис ОСОБА_1 на заяві посвідчено приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. 21 квітня 2017 року, а право власності за ТОВ «Кей-Колект» було зареєстровано 23 березня 2016 року тобто майже на рік раніше ніж вказана заява.
За таких обставин, на основі з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280, 282, 352, 354, суд,
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, індексний номер 28886594 від 23 березня 2016 року, про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області 19.11.2004, РНОКПП НОМЕР НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київській області 20.02.2007, РНОКПП НОМЕР НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ЄДРПОУ 37825968, адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8.
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, адреса: м. Київ, вул. Дмитрівська, 33-35, літ. «Д»
Суддя Д. В. Петров